Нещодавно вийшло інтерв’ю  Річ Ролла (Rich Roll) з Олавом Олександром Бу – головним тренером із тріатлону, який зокрема тренує і норвежців Крістіана Блюмменфельда та Густава Ідена, двох чи не найбільш успішних триатлетів останніх років, які показують відмінні результати на дистанціях від олімпійської до IRONMAN.

Докладніше про норвежців та біографію їхнього тренера, можна почитати у Enduro-Notes #1:

Enduro-Notes #1: “норвезький метод” та еволюція IRONMAN

По-суті, це інтерв’ю є продовженням розмови Річ Ролла з Крістіаном Блюмменфельдом та Густавом Іденом, і записувалося  так само одразу після виступу норвежців на чемпіонаті світу з IRONMAN на острові Кона минулого року. Тоді підопічні Бу взяли 3-є і 1-е місця серед Pro, а Крітіан невдовзі після Кони додав до своєї “колекції” трофеїв титут чемпіона світу на IRONMAN 70.3, подолавши дистанцію за 3:37:12 (півмарафон – 1:11:39). 

 Основне питання, навколо якого проходило обговорення в подкасті – то що ж зрештою дозволяє “норвезьким зіркам” бути кращими за їхніх конкурентів. Багато говорили про особливості підготовки, фізіологічні показники і принципи тренувань, а також торкнулися теми яким чином Бу потрапив у тріатлон і став тренером норвезької збірної. 

Дискусія привела місцями до дуже цікавих, і, місцями, неочікуваних  висновків (особливо для шанувальників сучасних технологій;)  Публікую коротеньке резюме розмови у 10 основних тезах з моїми коментарями. Одразу маю попередити, що це не “стенограма” подкасту (одного й того самого питання ведучий та гість могли торкатися кілька разів впродовж дискусії, я групував все у одній тезі), а тези не ранжовано по їхній важливості.

Також, для більш грунтовного розуміння основних понять/термінів, навколо яких велася розмова – раджу зазирнути у частину інтерв’ю з норвежцями (Enduro-Notes #1) та джерела-референси, які були до неї.

Побігли!

***

1. Важливість людського аспекта та цінностей

Останні роки занадто багато уваги приділяється збору даних та інструментам (цікаве твердження від гіка в спорт-тех секторі – ред.:). Це, безперечно, важливо для розуміння того, як все працює але втрачається людський аспект. Адже основна мета спорту не просто перемогти чи завоювати олімпійське золото, а стати кращою людиною, розкрити свій потенціал. 

Найкращі результати можливі, коли атлет і тренер працюють в одній парадигмі. Для роботи в команді, спільні цінності відіграють ключову роль. Ці цінності і сама парадигма не обов’язково цінніші/кращі за інші, альтернативні але вони – спільні для команди.

Поки ми постійно розвиваємось і дбаємо про людей навколо нас, ми зрештою досягнемо своїх цілей.

*

Ось такий не дуже очікуваний початок розмови і відповідь Бу на питання Річ Ролла щодо “секретів” норвезької збірної. Цікаво, що далі в обговоренні Олав неодноразово відмічає, що попри конкуренцію його підопічних на стартах, між собою вони зберігають дружні відносини і, фактично, постійно вчаться одне в одного та допомагають прогресувати.

2. Конкурентна перевага

Багато хто з атлетів і тренерів – занадто сильно тримаються за свої конкурентні переваги. Але більш ефективно не боятися їх відкривати. Це допомагатиме шукати шляхи для свого подальшого вдосконалення.

*

Тут, власне, Олав не сказав, що треба одразу розповідати про свою конкурентну перевагу/переваги суперникам чи в соцмережах. Більш того, у попередніх своїх інтерв’ю (дивіться референси до Enduro-Notes #1) він наголошував на важливості знаходження атлетами таких конкурентних переваг. Швидше мається на увазі – не розраховувати, що ваша конкретна конкурентна перевага буде працювати “завжди” (не прив’язуватися до неї), адже суперники – так само шукають конкурентні переваги і намагаються зрозуміти вашу. А тому слід продовжувати вдосконалюватися й шукати нові конкурентні переваги.

3. Специфічна направленість тренувань

Людському організму властиво оптимізувати використання ресурсів при найменшій можливості. А тому, потрібно чітко знати свою основну ціль й будувати підготовку з огляду на неї. 

Навіть легкі тренування, які не є розвиваючими, мають бути такої інтенсивності і тривалості аби не завадити викластися в повній мірі на тренуванні основному. В свою чергу їжа, сон, чи легке тренування після основного – мають сприяти максимально ефективному відновленню.

Чим ближче до змагань – тим більше тренувань має бути орієнтовано на підготовку до подолання цільової дистанції.

*
В якості прикладу Олав наводить підготовку до різних дистанцій тріатлону. Так, для олімпійського тріатлону – потрібна більша потужність і треба приділяти чимало уваги розвитку VO2max. Якщо ж говорити про довгий тріатлон – роль VO2max значно менша. Більш того, як зазначає тренер норвежців, занадто високий VO2max може стати на заваді хорошим результатам адже вимагатиме значно більше енергії для підтримки, часу на відновлення. Що з фізіологічної точки зору лімітується певними можливостями запасати й споживати калорії до і протягом гонки.

4. Grey box та практичний підхід у тренуваннях

Організм людини можна уявити як свого роду “сірий ящик”, – ми розуміємо як працює тільки частина фізіологічних параметрів. Відповідно, якщо тренування занадто орієнтовані на фізіологічні індикатори – можна втратити багато опцій для розвитку. 

В цьому плані більш ефективним є практично-орієнтований підхід, коли зосереджуємо увагу на певному параметрі, пробуємо різні варіанти та прискіпливо моніторимо результат наших тренувальних інтервенцій, усвідомлюючи при цьому, що можемо до кінця так і не розуміти як саме це працює.

*

На власному досвіді не раз переконувався у ефективності практичного підходу. Чи не найяскравіший досвід був під час бігового кемпу в Дземброні у 2019 році. Після 3 днів кемпу (і лонграну у 3-ій день близько 30км, +2000м), виходити на пробіжку вранці на 4-ий день по всіх показниках не мало сенсу: пульс сну був за високий, а крєпатура страшенна.

Завдання на тренування – забігти на Піп-Іван (понад 20км з набором близько 2000м). Якщо орєнтуватися на фізіологічні показники – треба було б зробити легеньку пробіжку аби просто повноцінно відновитися: 6-10км по рівненькому. Однак, якесь внутрішнє чуття підказувало – а чому б і не спробувати? Дуже цікавий момент, коли “головою – страшно”, але “інтуіція” підказує – спробуй.

Продовжуючи вагатися в розумності своїх дій, витягнув себе на старт. Нас було десь два десятки учасників табору, стартували всі разом. Побігли. Біглося важко, все боліло. Домовився із собою, що добіжу до початку підйому 5км, розвернуся й побіжу на нашу базу. Але поки бігли – завдяки “негласному” змаганню з одним із учасників кемпу – довелося трохи піднажати аби вирватися вперед. Як відірвався від переслідувача, увійшов в азарт. Вирішив забігти на перший підйом до Смотрича. Був ранок, година 9. Підйом із паличками зайшов добре, потім непоспіхом наробив селфі. До Піп-Івана хребтом лишалося якихось 3-4км.

Почало припікати. Оскільки не розраховував довго бігти – води з собою взяв трохи більше півлітрової пляшки, випив все ще на Смотричі. З собою було 2 гелі, один з’їв на підйомі, інший – рідкий, як дістався Піп-Івана. Лишалося тепер збігти вниз. Спустився до початку підйому, знайшов джерело і, нарешті, напився! Останню ділянку – 7км – біг по 3:45-3:50(!), при тому, що 5 км то була рівнина, не спуск. Набрав за це тренування 28км, і + 1800м набору (майже як минулого дня). І, що цікаво, на наступний день – пульс спокою упав до рекордних 32 уд/хв., крєпатура майже зникла і по відчуттях – мігби ще кілька подібних лонгранів зробити. Повернувшись додому через день – помітив, що мої пульсові зони упали на 10 ударів, що також свідчило, що організм перейшов на якісно-новий рівень адаптації.

Ось так, незважаючи на об’єктивні фізіологічні показники, та “нелогічне” тренування – неочікувано забіг на “пік форми”:)

Маю зазначити, що сама “грань” переходу – дуже тонка. Коли організм в сильному тренувальному стресі – можна або ще глибше у цей стрес залізти (перетренуватися) або, дійсно, досягнути підключення резервів та суперкомпенсації. Фізіологічні показники – важливо враховувати й постійно відслідковувати. Але – не забувайте про власні суб’єктивні відчуття. Адже наш мозок – найчутливіший інструмент, який інтегрує на порядок більше даних аніж може відобразити будь який годинник чи прилад в лабораторії.

5. Кожна сесія – quality session

У підготовці не повинно бути так званих junk sessions/kilometers (від англ. junk – сміття; непотрібні сесії/кілометри). Таке трапляється, якщо ми не знаємо або ж погано уявляємо собі кінцеву мету наших тренувань та не розуміємо принципів побудови тренувального процесу. 

Навіть легкі тренування мають бути “якісними”, тобто такими, які слугують основній тренувальній меті. Відповідно і робити їх потрібно саме легкими аби не перетреновуватися. Це дасть можливість організму повноцінно відновитися та/або підготуватися до важких розвиваючих тренувань.

Одне “якісне” тренування – не відобразиться суттєво на загальному тренувальному прогресі. Але в той же час – одне неякісне тренування – може суттєво уповільнити прогрес.

*

Що ще варто додати – Олав застерігає від жорсткого слідування плану. План – це орієнтир але залежно від обставин, стану організму, його реакції на попереднє тренування, – треба цей план постійно адаптувати. Такий усвідомлений підхід дозволє робити кожну тренувальну сесію якісною, а не “механячним” виконанням плану.

6. Роль лактату

Попри те, що це показник, який багато з атлетів прискіпливо моніторять – важливо враховувати, що він буде дуже залежати від багатьох параметрах (а ще – техніки виміру:). Так, через дегідратацію або висоту, об’єм плазми крові зменшується – і за таких умов оцінити справжнє значення лактату.

Однак, лактат – показник на який слід звертати увагу в третю чергу. Перший – швидкість, другий – потужність. Відтак, – треба зрозуміти як можна рухатися швидше за меншої потужності.

*

Більше про лактат і чому йому приділяється так багато уваги – у Enduro-Notes #1: “норвезький метод” та еволюція IRONMAN

7. Роль фізіологічних показників

Важливі не значення самих по-собі показників – VO2max, потужність, а їхня ємність, пропускна здатність (англ. capacity) – тобто як довго ви їх зможете утримувати в часі.

Показники, які вимірюються в лабораторних умовах – можуть суттєво відрізнятися від того, що відбувається насправді в “польових” умовах.

8. Обсяги тренувань – вирішують. Але…

На разі дослідження показують єдиний фактор, опираючись на який можна передбачити результат – це тренувальні обсяги. Для марафонців, наприклад, тижневий кілометраж.

Можливо, саме через недостатність бігових обсягів в довгому тріатлоні показники по бігу набагато гірші ніж теоретично-розраховані на основі долання інших дистанцій.

*

При переході з олімпійського тріатлону в Half-IRONMAN, час подолання дистанції можна розрахувати помноживши на 2-2,5. Так само і для плавання та велосипеда для дистанції IRONMAN. З бігом – ситуація інакша. Гіпотеза Олава Бу – що для плавання і велосипеду у атлетів вистачає тренувальних обсягів, а для бігу – їх вже за мало.

*

Але…

Але з обсягами тренувань полягає в тому, що ми не можемо їх збільшувати до нескінченності. Бо при цьому зростають енергетичні потреби (кількість калорій, які треба спожити), а також час потрібний на відновлення. 

*

В бігових колах часто вживають поняття “кілометраж, який можу переварити”. Навіть серед еліти. Цей показник дуже індивідуальний й залежить від багатьох факторів (тренувальний стаж, вік, стать, історія травм і т.д.). Так, Каміль Геррон (Camille Herron), зірка ультрабігу в США (та і світі), у своїх інтерв’ю не одноразово наголошувала, що її тижневі обсяги не більше 100 миль (всього:). Але за рахунок постійності – вона може показувати чудові результати попри свій далеко не молодий вік. 

9. HRV і самопочуття

Попри те, що HRV дуже цінний показник – його не варто ставити в основу прийняття рішення щодо тренувань. На нього впливає чимало факторів – від дихальних вправ, до якісно-виконаної розминки.

Як не дивно, основним фактором для прийняття рішення – має бути самопочуття атлета. В другу чергу – варто звертати увагу ще на тренди тренувального прогресу. І аж потім – HRV.

Відповідно – потрібно вчитися слухати своє тіло, звертаючи увагу на суб’єктивні показники. Але, крім того, постійно моніторити показники об’єктивні.

*

Напевно тут не зайвим буде ще раз підкреслити, що будь-який фізіологічний показник, який ми можемо виміряти – тільки відносно відображає ті процеси, які відбуваються в організмі. Найточніший прилад – людський організм. Лишається тільки навчитися його правильно чути і розуміти

10. Ефективність використання енергії

Залежно від виду фізичної активності – тіло людини лише на 20-25% ефективно використовує енергію. Основна причина – більшість енергії перетворюється у тепло. Саме тому, ефективність плавання всього 5-10%, – багато енергії йде на обігрів.

*

Дуже цікаві дані. Особливо, якщо звернути увагу на дослідження по терморегуляції, які вже проводять. В епізоді згадується про винахід професора Крейга Хеллера (Craig Heller)  (у лабораторія якого я зараз також частково афілійований) зроблений ще у 2021-2012р – “рукавички” які можуть охолоджувати тіло й суттєво підвищують продуктивність атлетів (краще ніж стероїди, зазначається у статті:) Тож, напевно у досить близькому майбутньому – ми станемо свідками “технологічних проривів” в області оптимізації терморегуляції тіла та ефективнішого використання енергії.

***

Попри те, що цього разу нотатки (і коментарі) вийшли вкрай нелаконічними – дуже сподіваюся, що вони дадуть Вам поштовх для роздумів та орієнтири для оптимізації власного тренувального процесу.

Скільки б нам не було років, чого б ми не досягнули – світ не стоїть на місці, постійно відкриваючи якісь нові можливості для розвитку та прогресу. То чому б ними не скористатися?

Фото обкладинки статті: https://www.richroll.com/podcast/olav-aleksander-bu-729/

***
Якщо Ви бажаєте підтримати блог – він є на Patreonі
Дякую!:)

Запис Enduro-Notes #2: норвезький метод, grey box і людський аспект спершу з'явиться на Time2trail.

Пройшло трохи більше двох тижнів після чемпіонату світу з IRONMAN 140.6* або як його називають “довгого тріатлону” (“повний IRONMAN”). Подія вийшла дуже неординарна. І не стільки через те, що було побито рекорд світу встановлений Яном Фродено (Jan Frodeno) у 2019р. (7:51:13), причому аж 4-а триатлетами, які за віком – молодші 30 років. 

І хоча сам Фродено не виступав через травму, результати Кони-2022, як на мене, матимуть довготермінові наслідки не тільки в тріатлоні, а й у підходах до підготовки у всіх видах спорту на витривалість загалом. А все тому, що “норвезька методика”, як її вже встигли охрестити, за останні кілька років показує свою вражаючу ефективність. Що це за методика, звідки вона взялася – будемо зараз розбиратися.

Побігли!

*IRONMAN 140.6 – дистанція в милях, зокрема учасник має: пропливти 2.4 милі (3.86км), проїхати на велосипеді 112 миль (180.25км) та пробігти 26.2 милі (42.2км).

Норвезькі чемпіони

Якщо ви слідкували за тріатлоном й IRONMAN – то до 2018 року навряд чули про норвежців взагалі. Так, триатлети з Норвегії потрапляли в ТОП-10 на Олімпійських іграх (ОІ), були в серед призерів етапів кубку World Triathlon Series але їм було далеко до повноцінної конкуренції з німцями, іспанцями, атлетами США, британцями та австралійцями за подіум. 

Однак у квітні 2018 року, норвежці вперше наробили галасу посівши перші три місця на етапі кубку WTS (World Triathlon Series) на Бермудських островах, чого не вдавалося ще нікому: Каспер Сторнс (Casper Stornes), Крістіан Блюмменфельд (Kristian Blummenfelt), Густав Іден (Gustav Iden).

Фото: https://www.sportsmanden.no/archives/43600 (з ліва на право Крістіан Блюмменфельд, Каспер Сторнс, Густав Іден)

І, як то кажуть, пішло-поїхало (точніше – попливло-поїхало-побігло:)

Власне і серед ТОП-4 на чемпіонаті світу з IRONMAN на Гаваях 8 жовтня 2022 року саме Густав Іден здобув “золото”, встановивши новий рекорду світу 7:40.24, а Крістіан Блюмменфельд виборов бронзу з часом 7:43:23. 

Серед здобутків цих “гарячих норвезьких хлопців” за останні кілька років:

Густав Іден (26 років) – дворазовий чемпіон світу з Ironman 70.3 (2019, 2021), чемпіон світу з Ironman 140.6 (2022).

Крістіан Блюмменфельд – олімпійський чемпіон (Токіо 2021), чемпіон WTS (2021), чемпіон світу з Ironman 140.6 ( 2021, St. George, (США)), перша людина, яка подолала повну дистанцію Ironman менш ніж за сім годин в рамках Pho3nix Sub-7 (Німеччина), з часом 6:44:25, що тепер є неофіційним рекордом IRONMAN.

Тренер Бу

Виникає цілком логічне запитання – за рахунок чого норвежці змогли зробити такий якісний ривок та стали домінувати у тріатлоні від олімпійської до довгої дистанції? 

Насправді, – це поєднання багатьох факторів: політика держави, яка визначила тріатлон як один із пріоритетних видів  спорту та всіляко підтримує його розвиток, талановиті тренери та використання нових підходів, вмотивовані атлети, які з дитинства займаються видами спорту на витривалість, а відтак мають хорошу “базу”. 

Фото: https://physicalperformanceshow.com/episode/olav-aleksander-bu/

Сьогодні, головний тренер, який опікується Густавом та Крістіаном – Олав Олександр Бу (Olav Aleksander Bu), – серійний підприємець, інженер, призер чемпіонату Європи з вітрильного спорту, спортивний вчений і тренер. Тренерський шлях Олава розпочався у 2015 році й саме його багато у чому можна вважати творцем “норвезького тріатлонного дива”.

Власне, основні тези про “норвезьку методику” взяті з інтерв’ю з Олавом Александром:

https://youtu.be/LbPsG7TD1bw

А також зі статей:

• How to train like a Norwegian
• Raising the bar: Olav Aleksander Bu on Norway’s race to triathlon glory

“Норвезька методика”

1. Використання сучасних технологій

Одним із ключових компонентів підходу Олава є збір і робота з великими масивами даних. Зокрема: прискіпливий моніторинг метаболізму атлетів, аналіз профілів даних під час навантаження, відпочинку, змагань; використання доступного портативного лабораторного обладнання, яке зручно застосовувати в умовах тренувань.

Так, у триатлетів відслідковують не тільки, скажімо, рівень глюкози, а й моніторять засвоєння води, вуглеводів, використовуючи спеціальну “мічену” ізотопами воду (1л якої коштує понад тисячу долларів:). Така прискіпливість – це не забаганка, щоб “розпиляти” невеликий бюджет норвезької олімпійської збірної. Саме завдяки даним із глюкометра – ще перед ОІ в Ріо, Бу вдалося зрозуміти чому Блюмменфельд виступав не так вдало, як від нього очікували. Виявилося – він надто швидко виснажував запаси глікогену, що не давало змогу підтримувати потрібну швидкість на фінальному відрізку бігу. Це знижувало приблизно на 15-20%(!) продуктивність атлета. Встановивши це, Олав і команда взялися за оптимізацію. Що з того вийшло в Токіо – ми вже знаємо. З ізотопами кисню та водою за “космічні” гроші інша цікава історія. Завдяки ним – вдалося встановити, а потім оптимізувати режим харчування та гідратації за різних тренувальних умов аби підопічні могли працювати найбільш ефективно.

2. Моніторинг рівня лактата

Це, напевно, чи не найбільш медійно “розкручена” тема, яка стосується тренування норвезької збірної. І тут і справді є кілька цікавих моментів. 

Тренер Бу та норвезька команда в основному оперують трохи далекими для більшості бігунів поняттями лактатні пороги (LT1 i LT2). Тож перш за все варто згадати, що саме мається на увазі (гарна стаття про це – тут). 

Під час відпочинку чи не дуже інтенсивної фізичної роботи концентрація лактату в крові становить приблизно 1ммоль/л. При поступовому збільшенні інтенсивності – досягається точка LT1 (яка відповідає аеробному порогу, значно більш знайомому нам бігунам). Після неї жири, які є переважним джерелом енергії за низькоінтенсивної роботи, вже не можуть покрити витрати енергії. Починається різке збільшення використання вуглеводів, переважна більшість яких перетворюється у глюкозу та розщеплюється за рахунок аеробного гліколіза у мітохондріях. Втім, невеликаа частина – за рахунок анаеробного гліколіза, при якому утворюються іони водню Н+ та лактат.  Власне, однією з основних проблем, яка лімітує роботу м’язів є Н+ іони але накопичення лактату можна також використовувати як індикатор. У точці LT1, яка відповідає  аеробному порогу, концентрація лактату значно зростає, і досягає орієнтовно 2 ммоль/л (звісно є індивідуальний розкид). 

Якщо інтенсивність фізичної роботи продовжує збільшуватися – все більше глюкози розщеплюється анаеробним способом (він швидший, хоча і дає менше енергії), відповідно накопичується все більше Н+ іонів та лактату. В якийсь момент – досягається точка LT2 (анаеробний поріг) в якій отримання енергії відбувається виключно за рахунок глюкози. Іонів Н+ накопичується все більше і буферні системи вже не можуть з ним впоратися.  Зростає і концентрація лактату, значення суттєво варіює але за деякими даними може досягати аж 4 ммоль/л.

Схема: https://www.intelligent-triathlon-training.com/articles/threhsolds

Відповідно, більшість методик підготовки атлетів у видах спорту на витривалість грунтуються на тому аби максимально посунути LT1 та LT2 точки праворуч, збільшуючи таким чином  час і потужність/швидкість з якими може працювати спортсмен. Для цього вже залежно від цільової дистанції, особливостей атлета застосовуються навантаження у різних тренувальних зонах. 

В чому ж полягає підхід норвежців. Перш за все – дуже прискіпливий моніторинг концентрації лактату. Більшість інтенсивних робіт атлети працюють в зоні нижчій за їхній LT2 при концентрації лактату – 2,3-2,4 ммоль/л. Це дозволяє не тільки не “перетреновуватися”, а й навіть виконувати 2-і інтенсивні сесії в 1 день (!).

Тобто класична схема:

1 інтенсивне тренування (ранок) +1 відновлювальне тренування (вечір)

замінюється на:

1 інтенсивне тренування (ранок) +1 інтенсивне тренування (вечір)

По-суті, за рахунок таких “спарених” інтенсивних сесій, норвежці роблять більше якісних робіт, що і позначається на результатах.

Звичайно, наступний день, після днів спарених інтенсивних робіт, – тренування у відновлювальному режимі. І, загалом, норвезькі триатлети більшість часу працюють у першій зоні та “першій половині” другої зони.

3. Дієта – звичайне здорове харчування.

Дієтою атлетів займається дієтолог команди. Ніяких “мультивітамінних комплексів” або ж чудодійних БАДів. В той же час, тренер Бу зазначає, що оскільки його підопічні багато часу тренуються на висотах 1800-2000м (в основному Siera-Nevada, US), за потреби можуть вживати додатково ферритин (білковий комплекс, депо заліза). Інколи віт. D – якщо є до цього покази.

4. Для кожного атлета – є певний оптимум ваги.

У продовження теми харчування, Бу коментує питання про вагу. Норвезький тренер зазначає, що поширена і модна тенденція скидати вагу перед стартом – часто йде не на користь атлету. Багато хто, скидаючи вагу, втрачає і потужність, – організм компенсує недостачу калорій в т.ч. за рахунок “з’їдання” власних м’язів. Потрібно дуже уважно відслідковувати показник потужності й тримати таку вагу, яка дозволяє якнайкраще вирішувати функціональні задачі. Саме тому, якщо подивитися на Блюмменфельда, він може справляти враження спортсмена із зайвою вагою (який тільки-но повернувся після відпустки:), особливо на фоні “худорлявого” Яна Фродено. Втім, результати, які показує Крістіан – свідчать, що з вагою у нього не все так погано.

5. Силові вправи – тільки за потреби.

Ця теза мене досить сильно здивувала. Направду кажучи, очікував, що підопічні тренера Бу “по-класиці” щонайменше рази 2 на тиждень відвідують тренажерку. Виявилося – ніт. Основна причина, яку озвучив Олав – силові навантаження дуже неспецифічні по відношенню до тих функціональних задач, які мають вирішувати триатлети. 

В той же час Бу зазначає, що за потреби, якщо, наприклад, є дисбаланс у силі певних м’язів – можуть робити силові блоки для їхнього розвитку в тренувальному циклі. А також – вправи на укріплення кору чи розвиток гнучкості.

Знову-таки, зверніть увагу, що фраза “не треба силових” тренера Бу стосується молодих хлопців (26-28 років). Вони у розквіті сил і мають 15-20 років спортивної кар’єри й знаходяться постійно під прискіпливою увагою фізіологів, нутріціологів та ін фахівців. Якщо ж любитель, без хорошої тренувальної бази, якому 30+, а то і 40+ років почне зненадська готуватися до IRONMAN, до якого лишилося пів року-рік – на силових вправах краще не економити

6. Тренувальний час – це інвестиція.

Власне, ця теза доповнює попередню але з огляду на її концептуальну важливість – розглянемо її окремо.

У своєму тренувальному підході тренер Бу дуже прискіпливо ставиться до часу. Адже це скінченний ресурс і більше 25-30 годин у пікові тижні не тренуються навіть Pro- атлети. А тому, всі рішення по витратах часу на кожну із трьох дисциплін (плавання, велосипед, біг) робляться не з огляду аби “тренуватися більше ніж суперник”. Підхід норвезького тренера – чітко визначити яких фізіологічних змін треба досягнути, якими методами це зробити та як контролювати реакції організму та результат.

7. Індивідуальний підхід

Постійний збір та аналіз даних атлетів дозволяє максимально індивідуалізувати їхню підготовку з огляду на поставлені задачі: Олімпійські ігри чи довга дистанція IRONMAN. Крім того, враховуються не тільки цифри пристроїв, а і суб’єктивні відчуття спортсменів. 

Що стосується любителів, то Олав радить також використовувати доступні гаджети та будувати тренування залежно від наявного часу та поставлених цілей.

***
Згідно “легенди” IRONMAN виник як суперечка між пловцями, велосипедистами та бігунами, які захотіли з’ясувати, а хто ж з них більш витривалий. На першому офіційному чемпіонаті світу з IRONMAN переможець Гордрн Хейлер подолав 140.6 км за 11:46:58. Через 6 років Дейв Скотт подолав 9 годинний бар’єр. А от 8 годинний рубіж було подолано аж через 34 роки (2018 рік) Патріком Ланге – 7:52:39.

Зараз, ми бачимо, що для того аби перемагати на повній дистанції IRONMAN не достатньо бути тільки хорошим велосипедистом або ж бігуном. Поганим пловцем, доречі, також не можна бути, хоча вєл і біг – вирішальні для перемоги). Еволюція IRONMAN відбувається в напрямку оптимізації  використання триатлетами зусиль в кожній із трьох дисциплін аби отримати максимальний результат. 

Відповідно наукоємність підготовки, роль технологій, гаджетів, тестів для оптимізації процесу – буде все більше зростати. Адже вона дає конкурентну перевагу перед суперниками, які тренуються не так ефективно. Не дивно, що тренер Бу, у інтерв’ю спокійно розмірковує про те, що його підопічні вже наступного року на підходящій трасі (на кшталт Барселони) за сприятливих умов зможуть показати 7:10-7:15. І це, як вважає норвезький тренер – ще далеко не межа фізіологічних можливостей людини. 

І хоча може здаватися, що IRONMAN, який долають з 7-15 годин, це щось дуже далеке від стомильника в горах на кшталт UTMB, подолання якого займає 19-46,5 годин, це не зовсім так. Адже закони фізики, фізіології та психології в усіх видах спорту на витривалість однакові. Відповідно зміни у підходах до підготовки атлетів й використання подібних до “норвезького методу” – це тільки питання часу. Як то кажуть –  вже не за горами

Фото обкладинки статті: https://bigislandnow.com/2022/10/08/rookie-gustav-iden-smashes-kona-course-record-to-win-2022-ironman-world-championship/

Запис Enduro-Notes #1: “норвезький метод” та еволюція IRONMAN спершу з'явиться на Time2trail.