В суботу, 31 березня якраз і взяв участь у черговій пригоді – Гуцул трейлі в рамках якого проводився Чемпіонат України з трейлу та здійснювався відбір на Чемпіонат Світу з трейлу, який пройде вже у травні в Іспанії.

Цьогорічна дистанція “Соколине око” складала близько 53км та +2900м набору (трек можна глянути – тут). Хоча щодо набору був нюанс – у багатьох учасників показники варіювали від +3200 до +3500м. У 2017 році про Гуцул трейл дізнався надто пізно, щоб реєструватися. Крім того за три тижні мала бути “Дземброня”, до якої розпланував підготовку і старт раніше на довшу дистанцію – збив би усю “підводку” до змагань та навряд позитивно вплинув би на результат.

Готуватися до цьогорічного Гуцул трейла почав ще з минулого року Акцент зробив на гірки, біг з перепадом висот, відпрацювання техніки бігу на спусках, довгі кроси (25-30км).

За день до старту

Приїхав до Вижниці у Пт 30 квітня, бо ж стартувати зовсім “з коліс” вранці в Сб – не хотілося. Вирішив трохи відіспатися перед змаганнями та роззирнутися на місцевості, що і як. Оселився у СОК “Богатир”, який знаходиться практично у самісінькому Центрі.

Слід сказати, що Вижниця – досить симпатичне і тихе містечко. Приїхав з Києва у зимовій куртці, а там вже було +10+15, справжня весна. Ввечері зробив невелику пробіжку – 2,5км до першого підйому і назад.

День старту

Хоча старт був аж о 12:00, прокинувся по-раніше, щоб за 3 години до початку – перекусити та забрати набір учасника. Сніданок традиційний – вівсянка +бутерброди з арахісовим маслом та сиром. Далі, ще раз перевірив спорядження та пішов за стартовим. Був приємно здивований, коли на додачу до набору видали ще й футболку. Щиро вдячний Організаторам за такий сюрприз!

Після отримання номера, повернувся до готелю. Вирішив бігти в куртці-вітрівці, яка була у обов’язковому спорядженні. По-факту – було жаркувато. Хіба від колючок куртка ліпше захищала ніж лонгслів чи термокофта.

Спорядження:

• кросівки Roclite305 #Inov8
• Гольфи #2ХU
• легінеси 3/4 #Nike
• шорти #Reebok
• лонгслів #asics
• куртка з капюшоном #4Sports
• баф

Крім того із обов’язкової снаряги:

• шапка+рукавиці #Inov8
• пластикова “чашка”, що складається – на 200мл
• мобільний
• налобний ліхтарик #petzl + запасні батарейки
• міні-аптечка
• наплічник #UltimateDirection 11L
• свисток
• ізофолія

із необов’язкового прихопив також:

• трекінгові палиці (рекомендовані організаторами) #BlackDiamond
• питна система #Inov8 на 2L
• сумка напоясна #Deuter

Харчування+гідратація

Їжі розраховував на 7-8 год бігу із врахуванням 2-ох пунктів харчування, на яких точно можна було б чимось перекусити та 4-ох пунктів гідратації, де можна було попити і набрати води. По 1 гелю та 0,5-1 батончику на кожні 40хв. Відповідно з собою було 6 гелів #Nutrixxion (+1 запасний) та 5 батончиків (#Nutrixxion), ізотонік робив з таблетки #GU – 0,5л вистачило на майже на 42км, далі розвів ще 0,5л порошку від #STEALTH. За день до старту і на наступний день після – пив #Eliksyr myst drink – ізотонік з дуже не нав’язливим смаком, який гарно заходить. Якраз виграв дві пляшечки на засніжених Феофаніївських гірках.

СТАРТ

За 5хв до старту – прийшов на площу в Центрі. Тут вже зібралася чимала тусівка знайомих бігунів. Хтось біг 53км, хтось – лише половинку, поки всі були радісні та усміхнені. Без особливих церемоній вишикувалися в лінію, яка більше нагадувала півмісяць і за сигналом – рушили!

1-15км КП1-2

Спершу бігли великою групою 6-8 чол на чолі пелотону по трасі, яка виводила з містечка до передгір’я і початку трейлової частини маршруту. Попереду машина супроводу – поліція. За мостом, який перекинуто через р.Черемош, спустилися на бічну вуличку і двориками вибігли до першого підйому. І тут виявилася халепа номер один, яка вилізла боком пізніше. Фіксатори на нових трекінгових палицях заклинило. Палиці не фіксувалися повністю, розкладаючись на три частинки щойно висмикував їх із м’якого грунту. Оце так поміняв телескопи на автоматично-складані, краса!Що ж, довелося перу гірку підкорювати упираючись руками в коліна. Ноги були ще “свіжими” – тож це не не складало особливих проблем. Вибігши на хребет бігли групою. Сергій Сапіга і Олег Сурженко в основному попереду, ми з Володимиром Крицкалюком за ними. Сергій в якийсь момент допоміг таки одну з палиць зафіксувати – вже краще ніж нічого.Поки бігли не надто швидко. Однак обгонити і накручувати темп зараз не було резону – стежка була вузькою, а попереду ще чекало чимало кілометрів. Біг та відпочивав одночасно.

В районі 10км – розмітка загубилася. Ми опинилися на невеликому пасовиську від якого дороги йшли в різні боки. Досить довго з хлопцями шукали по трекеру подальший шлях. Втратили до 10хв на блукання. Зрештою, пошуки увінчалися успіхом і далі по руслу першого потічка вибігли на КП1, де наша лідируюча група збільшилася до 6 чоловік. З’їв шматочок банану, набрав трохи води і гайда далі.

За КП нас чекав невеликий набір на якому ми з Олегом трохи відірвалися від решти, найближчим був Крицкалюк. Досить швиденько дісталися КП2. Тут на мене чекав ще один не дуже приємний сюрприз. М’язи гомілок та квадрицепси почали хапати судоми.

– Ого, якщо судомить на 15км – майнула думка – що ж чекати далі?Але як ні як з собою була ампула манезії (Magnesium 250 #Nutrixxion), тож відпив трохи з надією, що “попустить” і, не знижуючи темпу, побіг далі за Сурженко. “Pain is temporary…”, як кажуть “класики”…

15км-35км КП3-5

На щастя, магній досить швидко подіяв. Від другого КП після невеликого підйому – починався спуск. Тут зміг додати трохив швидкості вибіг у лідери. Однак Олег і Володя не далеко відстали, тож до КП3 добігли практично одночасно.

Тут із напоїв була тільки coca-cola, а пити хотілося страшенно. Після випадку з отруєнням на Новий рік у підлітковому віці, до коли ставлюся м’яко кажучи, спокійно… Але ж серед легкоатлетів кола – то “напій богів” не менше…- Грець із нею, – випив стаканчик прохолодного напою, – треба шукати розмітку, якої знов не було видно.Трек йшов через потічок і грязьове болітце вгору. Що ж – погнали…

Підйом запам’ятався тим, що вкотре почало судомити ноги. Відпив ще магнію та тримався за Сурженко. На спускові в село знову відпрацював першим номером. Хоча, може і дарма. Найбільше ж ноги вбиваються саме на спусках….На рівному Олег мене наздогнав і разом перебігли через міст. Тут трохи затрималися, поки шукали поворот. Розмітки ніде не було видно, зорієнтувалися по треку, який був у Олега. Стежка побігла вгору.

І ось тут вже втрапив у яму. Енергетичну. Здавалося, сил немає зовсім, навіть йти важко, ноги час від часу судомить, пити хочеться страшенно. Спиратися повноцінно на підйомі міг тільки на одну палицю, що додавало клопоту. Але знав, що такі моменти бувають – тож просто частіше пив ізотонік, з’їв гель з кофеїном і чекав…

На КП5 волонтерив Саша Шиманський. Він показав на спуск до річечки й сказав, що продовження маршруту там. Побачив, що через річку якраз і Олег перебирається. Остаточно загубив його з поля зору саме після цього КП. Втім, по протектору від його спідкросів – можна було непогано відслідковувати маршрут. Майже як по GPS-навігатору.

35км-53км КП6-9

Поросле зеленим мохом каміння. Чудернацької форми скелі і стежка, що в’ється поміж дерев та брил. Торішнє листя шурхотить під ногами. Несподівано – водоспад. Вода з гуркотом летить донизу. На кілька секунд призупиняюся роздивитися це диво природи.- А де ж поділася розмітка? – руйнує всю ідилію нав’язлива думка.

Там скелі, там річечка, стежки нема…

Нарешті – помічаю клаптик з гуцулом на дереві над потічком. Ого, виявляється треба дертися вгору по руслу! Тут вже з сухими ногами – точно не вийде пройти.

Вода приємно охолоджує забиті ноги, які періодично скручує судомою. Вони немов втратили гнучкість і через це перелазити каміння стало трохи проблемно. Ковзаюся, спотикаюся, падаю-встаю. Але якийсь дивний азарт знов підганяє вперед.

Зрештою, видерся нагору. Тут скелі виглядають ще загадковіше та монолітніше, створюючии якусь особливу атмосферу та відволікаючи, зрештою, від болю.

Незчувся як перед КП6 мене наздогнали Сергій Сапіга і Валерій Шипунов.Виглядали вони досить “свіженько”. Мені ж зараз і свій номер назвати Волонтерам було проблемою. Поки хлопці пробігали вгору, попив трохи води. З’їв батончик, і побіг слідом. Вже було байдуже чи знов почнеться гірка, чи чекатиме спуск, всеодно – яким дістануся фінішу. Це, напевно, була найважча частина маршруту для мене. Біль, судоми, у голові – якийсь сумбур. Здавалося, що всі ті недоспані ночі, всі недовідновлення, а також проколи з палицями, магнезією – навалилися гуртом. Мотивація бігти – на нулі. І тільки десь в глибині свідомості – є розуміння, що треба ще трохи потерпіти, просто дістатися наступного пункту харчування. Якісь 5-6км…- Навіщо? – запитуватиме підступний внутрішній скептик.

І в нього на руках, здавалося б, усі козирі із десятка-другого аргументів – чому слід зупинитися, перепочити. Знаю, що сперечатися з ним – не має сенсу. Тільки втрачати енергію та час. Просто рухаюся вперед.

Інколи біль – повертає до реальності. Раптом немов розвиднюється і з’являється бажання боротися. Повертаються сили. І вже ніби й не було тих 40км горами…

Зрештою, таки добіг до КП6 на 41км – ось вже майже марафончик горами зроблено. Тут був справжній “шведський стіл”. Очі просто розбігалися від розмаїття напоїв та наїдками. Беру консервативно – банан, випиваю спершшу один, потім ще один – і такаж 3-и стаканчики холодної коли, набраю води. До КП якраз і Крицкалюк підбіг. Що ж – треба рушати. Залишаю КП, допиваю залишки магнію і гайда вгору.

Див не буває.

Є години підготовки і бувають моменти, коли обставини складаються так, що ситуація змінюється на краще. Після відвідин КП – якось полегшало і відкрилося друге дихання. Може то була кола, може банани, може залишки магнію, а може й все до купи… Головне, почав по-троху бігти і відчув сили. Черговий тягун – просто забіг, навіть на крок з палицями не переходив.Став додавати швидкості. З’явилося бажання наздогнати хлопців, які були вже далеко попереду. Ще лишався з десяток кілометрів. Хто зна, може і їм зараз важко. Вперед, вперед!

Нарешті потрапив у свій “робочий” стан. Стежка знову веде до скель. Десь тут – легендарна Печера Довбуша… Але зараз немає часу роздивлятися околиці, треба відмітитися на КП й бігти далі.

Ще один спуск і ось – вже останнє КП. Питаю Волонтера – чи є щось пити. Хлопчина пригощає колою (дякую, друже!). Каже, що лишається трохи більше 3км і відставання 14хв.Біжу мерщій розміткою на останній підйом. Темп вже як на фініш, бо що таке 3км для ультратрейлу? Ось, місточок і селище. А де ж розмітка?

Побіг в один бік, шукаючи бодай якихось знаків, побіг у другий. Нічого не було видно. Дістав телефона глянути місцезнаходження. Побачив як наближається Крицкалюк. Дочекався Вову. Вже знаючи, що у призи – не потрапляємо вирішуємо фінішувати разом. Так і забігаємо на центральну площу.

Фініш!Результат: 7год 22хв і 4-5 місце в абсолюті.

Загалом переможцями на дистанції “Соколине око” та Чемпіонаті України з трейлу-2018 стали:Серед чоловіків:1. Олег Сурженко – 6:59

2. Сергій Сапіга – 7:04

3. Валерій Шипунов – 7:09

Серед жінок:

1. Юлія Тарасова – 8:45

2. Дарія Боднар – 8:58

3. Оксана Рябова – 9:19 год

Що ж – ще трохи ультра-досвіду до скарбнички. Чергові гулі “набито”, тож на наступні старти буду вже більш підготованим :-)Дякую Олександру Олівсону та всій команді організаторів, Волонтерам за справді цікаву пригоду! Із того, що можна було б суттєво поліпшити – розмітка. А так – гарна організація, місця неймовірні, маршрут – чудовий!Дякую за файні фото – Євгену Туркулевичу! P.S. Виявилося, що попав у призову сітку – бо нагороджували з 1-го по 6-е місця в абсолюті. Ще один приємний сюрприз від Організаторів

P.S.S. І дякую за підтримку компанії #Nutrixxion Україна!

Запис Гуцул трейл-2018: моя ультра-пригода спершу з'явиться на Time2trail.

Поки в Україні для пробіжки доводиться прокладати собі маршрут крізь снігові замети, давайте не на довго помандруємо на далекі Канарські острови з по-справжньому весняною температурою +15+20, пальмами та іншою екзотикою. Саме там, минулими вихідними пройшов один з найпопулярніших ультра-трейлів у світі – Transgrancanaria.

Власне, Transgrancanaria – один з двох десятків стартів (якщо точніше, всього їх 21 у сезоні 2018), який входить до Ultra-Trail® World Tour (UTWT), найпрестижніших забігів з дистанціями понад 100км. Перший старт гонки відбувся в 2003 році. Щоправда, до 2008 року Transgrancanaria проходила у форматі двох забігів довжиною близько 65 кілометрів кожен: один з півдня на північ у березні, а інший з заходу на схід в жовтні. У 2008 році організатори об’єднали забіги у одну понад 120км гонку, а крім того додали дистанції Advanced і Marathon. Забіг Promo/Family з’явився з 2015 року, а Trans 360 з 2017 року. Цього року Transgrancanaria в рамках 6 стартів зібрала 4130 учасників з 72 країн світу.

TRANS 360 265 km +16 500 101 h

TRANSGRANCANARIA 125 km + 8 000 30 h

ADVANCED 82 km + 4 300 22 h

MARATHON 42 km + 1 200 12 h

STARTER 30 km + 750 10 h

PROMO/FAMILY 17 km + 300 6 h

Transgrancanaria 125км

Ми сфокусуємося на основному старті Transgrancanaria 125км, який і є заліковим для UTWT. Маршрут дистанції починається з північного сходу і проходить весь шлях гірським хребтом острова Гран Канарія, щоб завершитися на півдні, в курорті Маспаломас.

Варто зазначити, що погодні умови перед самим стартом були далеко не ідеальні. Шторм, зливи, які пройшли Канарськими островами напередодні – поставили під питання проведення змагань взагалі. Та на щастя, острів на якому проходив забіг і його столицю Лас-Пальмас стихія майже не зачепила.

На дистанції стартувало майже 900 учасників, однак понад 200 не змогли фінішувати. В тому числі, чимало було DNF серед бігової еліти, яких традиційно на старт приїздить чимало. Ось дивіться тільки із ТОП-10 чоловіків та жінок за рейтингом ITRA з тих чи інших причин зійшли: Tim Tollefson, Dmitry Mityaev, а також Caroline Chaverot, Francesca Canepa, Emilie Lecomte, Amy Sproston.

Хід перегонів

Старт основної дистанції відбувся о 23 годині і перші кілометри проходили піщаним пляжем острова. Далі, фактично до 90-го км були підйоми, які чергувалися зі спусками. Вздовж усієї дистанції було облаштовано 10 пунктів підтримки (ПП): Arucas, Teror, Fontanales, Presa de los Perez, Artenara, Tejeda, Garanon, Tunte, Ayagaures, Parque Sur. Профіль траси можна оцінити на схемі нижче.

У чоловіків гонка розгорталася досить драматично. До першого ПП, де практично був відсутній набір, швидкості лідируючої групи у складі Tim Tollefson, Aurélien Collet, Paul Capell, Dmitry Mityaev, Andris Ronimoiss, Cristofer Clemente Mora складали 4:30хв/км і вище. Після 2-о ПП сходить з дистанції росіянин Dmitry Mityaev, і до 60км лідирували Aurélien Collet, Pau Capell, Tim Tollefson. Після 60км – через травму сходить американський трейлранер Tim Tollefson, який мав найвищий рейтинг ITRA серед учасників (899). Французький трейлранер Aurélien Collet лідирував до ПП Garanon, після якого минулорічний переможець Transgrancanaria іспанець Pau Capell обійшов його на спуску і вже до самого фінішу тільки нарощував відрив. В цей час боротьбу за третє місце вели іспанець Cristofer Clemente Mora та італієць Daniel Jung, які на той час відставали від лідерів лише на 11хв. Зрештою, незважаючи на те, що таку довгу дистанцію біг вперше, Cristofer Clemente Mora виборов третє місце.

Серед жінок, у перегонах відпочатку домнувала польська атлетка Magda Laczak. Вона зберегла лідерство до кінця дистанції і, зрештою, відірвалася від найближчої переслідувачки Andrea Huser на 40 хв. Під час перегонів на 50км зійшла одна з лідерів забігу і рейтингу UTWT – Caroline Chaverot, трохи згодом – після сильного падіння – Francesca Canepa. Також до ПП на 82км змушені були зійти Emilie Lecomte, Amy Sproston. Натомість, досить вдалою була гонка для росіянки Ekaterina Mityaeva, яка поступово обходила конкуренток і скорочувала відрив із лідерами Magda Laczak та Andrea Huser, зрештою посівши третє місце.

Результати:

ТОП-3 чоловіки

1. Pau Capell – 12:42:08
2. Aurelién Collet – 12:56:39
3. Cristofer Clemente – 13:22:48

ТОП-3 жінки

1. Magda Laczak – 15:18:37
2. Andrea Huser – 15:58:11
3. Ekaterina Mityaeva – 16:12:48

Повні протоколи та результати на всіх дистанціях можна знайти тут.

Українці на Transgrancanaria-2018

Аж п’ятеро українських трейлранерів взяло участь у забігах Transgrancanaria цього року:

Oleksandr Varlamov і Dmytro Kravchenko бігли основну дистанцію (125км), Yaroslav Nosa – 65км, а Denys Tkalich та Sergii Laremenko – марафон.

Трохи їхніх коментарів і вражень для #time2trail.

DENYS TKALICH біг марафон, на Канарських островах вперше.

– Розкажи, Денисе, так що там було з погодою? Ти на ФБ писав, що було сепекотно, а організатори і багато хто з учасників пишуть про шторм?

– Так, старт марафону перенесли з п’ятниці на суботу через погоду. У п’ятницю обіцяли дощі із потужним вітром, а старт був на висоті близько 1800 м, і там у таку погоду не дуже комфортно. Навіть, коли ми стартували, там було близько нуля, а унизу біля моря за кілька годин на сонці вже перевалювало за 30 градусів.

– Ясно, тобто перепад температур був суттєвий. Які твої враження від старту? Організації?

– Організація старту на найвищому рівні. Від експо та стартового пакету до пунктів підтримки та масажу після фінішу. Єдине, що не дуже сподобалося, що нас перед стартом висадили з автобусу за кількасот метрів від стартового табору, а це було о 6:30 ранку, і температура на висоті була лише трохи вище нуля, але то таке. Звичайно, старт вартує того, щоб на нього злітати, але до нього не дуже просто підготуватися у нашому кліматі взимку.

– Чи хотів би повернутися сюди ще раз? Можливо на іншу дистанцію?

– Так, старт на Трансгранканарії перший, але думаю, що колись ще повернуся на 125 км.

На дистанції ADVANCED виступав львів’янин YAROSLAV NOSA (клуб – Fell Wolves).

– Які твої враження по організації, Ярославе? Чи варто серед зими летіти на Канарські острови?

– Незважаючи на те, що трейл досить дорогий, я б сказав що він вартує своїх грошей з-за високого рівня організації. Дуже хороший набір учасника: бігова кепка, бігова куртка, майка та бандана дуже гарної якості, які тянуть мінімум на 50 EUR. Велика підтримка місцевого населення. Люди виходили, підбадьорювали і співали вздовж всієї траси. До негативних моментів я хотів би віднести невелике і негнучке вікно видачі стартових пакетів. Напередодні забігу, видача пакетів відбувалася тільки 2 години по обіді… Крім того, навіть незважаючи на те, що цього року на Канарах відносно прохолодно, я думаю що старт відноситься до жарких – тому будьте готові до спеки.

Загалом, хоча є і більш цікаві технічні альпійські ультра-трейли в Европі, я рекомендую спробувати цей івент, насамперед через його унікальний клімат, пануючу атмосферу доброзичливості, культури та природу Канарських островів, особливо якщо вам не доводилося ще тут бути. І, звісно, успішне закінчення забігу можна поєднати з пляжним відпочинком(зимою!) та сходженням на найвищу гору Іспанії Тейде.

– Наскільки складною була ADVANCED траса?

– Траса декларована як 63км, але насправді по GPS-су показало 65.5км. Вона не надто технічна, складні технічні ділянки відсутні, набір висоти в основному не дуже стрімкий. Мені вона здалася трохи легшою за Chornohora Sky Marathon.

Траса починається на висоті 1500, значна частина проходить на висотах біля 2км і закінчується на рівні океану. На трасі було декілька ділянок з багном, де важко було не замочити ноги (мабуть через масивні опади напередодні): 10% асфальт, 10% велике каміння і щебінь, 20% ґрунтовка, 60% кам’яниста трейлова тропа. Незважаючи на набір висоти 3500, біг вниз домінує, тому що зниження ~5000. Біг проходить у різних кліматичних зонах, тому треба бути готовим до зміни температури і погоди. Хоча Канари тропіки – на висоті зима відчутна. На початку на вершинах Артенара та Нубло, температура падала до 5 градусів з слабким дощем та туманом, тоді як в кінці була біля 25 градусів з прямим сонцем. Більша частина траси проходить по доволі вузеньким трекінговим трасам, зі слизьким камінням, скелями чи урвищами збоку, тож обганяти проблематично. На деяких ділянках, особливо підйомі на г.Нубло, доводилося практично весь підйом йти, обігнати групи повільних бігунів а також трекерів, було практично нереально з огляду на рельєф.

– Що порадиш по спорядженню, може які будуть лайфхаки по участі у старті?

1) Екіп: будьте готові до того що вам прийдеться роздягатися до кінця траси. На початковій частині куртка-віндбрейкер буде не зайвим. Добре мати панамку для біга і окуляри- внизу сильно смалить сонце.

2) Гідратація: на 65 км є 4 чекпоінта, тож хоча рекомендують 1.5 літра води з собою, я б сказав шо 1л більше ніж достатньо.

3) Взуття: для цієї траси дозволяється робити заброску, наступного разу на 2-3 чекпоінті я б закинув собі якісь спеціальні даунхільні кроси, по типу Salomon Wings Pro 2.

4) Їжа: на чекпоінтах велике розмаїття їжі починаючи від горішків і бананів, закінчуючи ізотоніками та піццею. Тому кількох гелів буде більш ніж достатньо.

5) В цій дистанції цього року змагалося біля біля 1000 атлетів. Село Артенара, де відбувся старт – доволі маленьке з маленькими вуличками. Приїжджайте якомога раніше і намагайтеся стати поближче до старту. Якщо будете в кінці – до першого чекпоїнту навіть не будете мати можливості когось обігнати. Незважаючи на те, що я трішки запізнився на старт, я все одно зловив хвіст з останніх бігунів.

6) Акліматизація: раджу закладати не менше 1 повного дня відпочинку враховуючи що ви приїжджаєте з зими в літо, цього року різниця в температура склала 40 градусів (!). Крім того досить тривалий переліт, переїзди авто/автобусом додадуть втоми. І, зауважте, що їхати доводиться не в змагальний сезон, не в пік своєї форми. В принципі за 3-4 дні ваші витрати з усім, включаючи вартість реєстраціі за трейл буде біля 500-700 EUR, інша справа що ви скоріше за все захочете залишитися на морі

– Ярославе, а чи хотів би ти повернутися на Transgrancanaria наступного року? На основну дистанцію?

– В любому випадку побіжу 125км наступного року. Ці трейли – це унікальна можливість побігати літній трейл взимку в Європі, більше таке ніде не можливо. Поскільки трейл не дуже складний – то це прекрасна можливість потренуватися перед складнішими альпійськими трейлами в міжсезонні. Як на мене, 125км – прекрасний кандидат для першої 100-ки, тим паче, що половина траси збігаеться з Advanced 65км. Доречі, разом з одноклубниками із Fell Wolves плануємо брати участь й у інших цікавих терйлах на Канарах і не тільки, тож будемо раді компаніі.

Досить докладні звіти по старту на основній дистанції написали OLEKSANDR VARLAMOV (розгорнутий звіт – тут) і DMYTRO KRAVCHENKO (читайте повну версію тут).

Дмитрові дистанція далася дуже не просто, після 30км він думав навіть зійти. Але, як пише він у своєму дописі бажання to save my grace by finish the race було сильнішим і Дмитро знайшов у собі сили фінішувати. Олександрові ж вдалося вибігти дистанцію із 24 годин.

Обидва українці відмічають високий рівень організації змагань. Проте, Олександр звертає увагу на те, що були проблеми із організацією трансферу учасників автобусами, наявністю туалетних кабінок в стартовій зоні. А крім того, атлетів доправили на місце старту досить зарано – аж за 2,5 години до початку. Жодних накриттів від дощу, захисту від вітру теж не було. Тільки місцеві кафешки, які досить швидко були заповнені учасниками вщент. Він радить брати одяг для утеплення, який не шкода викинути.

Хоча сама траса Transgrancanaria досить технічна, Дмитро відмічає, що кам”янисті тропи значною мірою були розбавлені ділянок шосе поблизу пунктів підтримки, що давало змогу трохи перепочити ногам. На його думку українські старти трейл Карпатія і ChornohoraSkyMarathon – будуть по-складніші. В той же час, Олександр відмічає, що за дощової погоди час подолання дистанції по слизькому камінню, мокрому ґрунту може збільшитися у 1,5 рази.

Загалом, як Дмитро, так і Олександр відмічають злагоджену роботу волонтерів на ПП Transgrancanaria та чудову підтримку місцевих жителів, туристів вздовж траси практично протягом всієї дистанції. А ще, за 3км до фінішу основної дистанції на ПП Parque Sur навіть можна було перехилити келишок пива. Чим не стимул добігти ті 3-4км, що лишилися? Українським організаторам трейлів на замітку ;-)

Бюджет старту

Насамкінець поговоримо про фінансову сторону поїздки і участі у Transgrancanaria, бо ж поки для багатьох українських трейлранерів фінансовий фактор суттєво обмежує участь у закордонних стартах. Чи можна зробити поїздку на Канари бюджетною? Які поради дають співвітчизники?

Реєстрація

Старт досить дорогий, 120 EUR, це без страхування, та трансферу до міста старту. Можна добиратися автомобілем але виїздити тоді треба якомога раніше. Незважаючи на те, що трейл досить дорогий до стартового пакету входить велика кількість подарунків (про що сказав Ярослав).

Проживання

Основні офіційні події відбувалися в великому екпоцентрі в центрі курортного міста Маспаломас, біля пляжу, з великим розмахом і помпезністю, там само – фініш. Трансфер забезпечували з різних кутків острову, що дає змогу досить гнучко підбирати житло.

Про бронювання житла варто подбати заздалегідь. Ціни можуть варіювати від 20 євро для кімнати до 50 євро за велику квартиру. Якщо летіти компанією – відповідно ціна може бути нижчою в перерахунку на кожного.

Ярослав радить також брати авто. Наявність автомобіля дасть вам можливість зняти будинок в горах, додатково зекономивши й з огляду на розвинуту транспортну систему і низьку ціну на паливо, ціни ~20EUR для поло-клас (однак потрібно ще мати кредитку(!) з 700 EUR для депозиту).

Переліт

До острова Лас-Пальмас дістатися можна відносно дешево, якщо квитки брати заздалегідь й летіти з пересадками – ціна в середньому складе 150 євро. Або ж, можна спробувати скористатися лоукостами Ryanair чи Wizzair. В середьному ціна туди назад складе 150EUR, але якшо пощаcтить можна взяти квитки і за 60-100 євро. Між островами літає місцевий ловкост з цінами від 30EUR. Ремарка щодо лоукостів: зважте, що вам ще треба буде весь ваш біговий екіп спакувати/вмістити у ручну поклажу інакше доведеться платити за багаж, що зробить ціну квитка значно дорожчою. А ще ж – сувеніри – на зворотньому шляху…

Харчування

На скільки потягне – залежатиме від ваших харчових вподобань, любові до дегустації екзотичних страв (напоїв) та наскільки багато вівсянки й гречки прихопите з собою Щоправда з гречкою – свої ліміти, дивіться пункт про переліт, ремарку щодо лоукостів

В середньому треба розраховувати на 30EUR за вечерю на двох, але якщо готувати самому в апартаментах, то наявні мережеві супермаркети з нашими цінами а подекуди навіть дешевше

І, звісно час перебування на Канарських островах – безпосередньо впливатиме на вартість усієї поїздки. За оцінками Ярослава, наприклад, “…за 3-4 дні витрати з усім, включаючи вартість реєстрації за трейл складуть біля 500-700 EUR, інша справа що ви скоріше за все захочете залишитися на морі…” (з чим важко не погодитися

Більше про Transgrancanaria-2018 ви також можете знайти на ресурсах:

http://www.transgrancanaria.net/

https://www.irunfar.com/ 

Натхнення всім і цікавих стартів!

Справжня весна – вже не за Канарами

#time2trail!

Запис RaceRew #1: Transgrancanaria-2018 спершу з'явиться на Time2trail.