Завершення року і бігового сезону вийшло трохи неочікуваним. У кінці вересня ми родиною приїхали до Каліфорнії, США на 9 місяців. Підготовка до поїздки співпала з процесом відновлення після CCC UTMB (CCC UTMB-2021: на 100 км ближче до Мрії), тож особливо було не до бігу. Наступні 2 тижні видалися складними через jet-lag та влаштування побуту. Але по-троху почав бігати, бо вже в кінці листопада – мав летіти до Тайланду на чемпіонат світу з трейлу. Втім, через ковід чемпіонат перенесли на лютий (потім взагалі на листопад 2022р.), тож аби мотивувати себе, а заразом розвідати у США ситуацію з трейлами – вирішив пробігти Golden Gates Trail Classic від Spartan ( дистанцію 22,5k, +650m), який проходив 21 листопада в Сан-Франциско.

Підготовка

Виявилося, що в Каліфорнії можливостей для різних аутдор активностей просто мільйон. А бігати, кататися на велосипеді, – тут так само модно і в тренді, як ходити, скажімо, до Старбакс по каву, які тут на кожному кроці. Навіть в листопаді, незважаючи на холодні ранки та вечори +5-8С, вдень температура трималася 12-15С. Дощі були лише 4-5 разів, а так – сухо. Та й трафік авто – не такий як у Києві, – повітря значно чистіше…

Ми оселилися у апартаментах на місцевих пагорбах, неподалік “Маргарити” – безкоштовного електро-автобуса, який за 7хв міг довезти до Стенфорду (щоправда ходить рідко, кожні 40хв). Також, за кілька кілометрів від дому розташовувався відомий Stanford Dish – пішохідне кільце близько 5,5км навколо гіганської Супутникової тарілки, з набором висоти 160м/коло, дуже популярне місце для бігу і ходи. І, зрештою, всього 4,5км було до Стенфорбського стадіону на якому можна було тренувати швидкість.

Ось на цих локаціях і почав планомірний набір кілометражу, висот та покращення швидкісних якостей. Трохи згодом, зробив абонемент до спортзали у Стенфорді, і як покращилася ковідна ситуація – додав ще більш ефективну ніж вдома силову підготовку. Приціл був набрати форму під кінець лютого, тож старт у Сан-Франциско мав бути тренувальним.

День старту

Змагання проходили в Нд, тож в Сб ми приїхали до Сан-Франциско та зупинилися у друзів. На жаль, розклад дня (відсутність нормального харчування, стрес від дороги, багато ходи, нестача сну) був далеко не ідеальним. “Вишенькою на торті” стала пожежна сирена о 4 ранку на вулиці. Виявилося – сталася пожежа в будинку навпроти приїхало кілька машин її гасити, блимаючи мигалками та сповіщаючи про своє прибуття сиренами. Спати було неможливо. До 5 ранку полежав, а потім швиденько зібрався і поїхав на таксі аби вчасно дістатися місця трансферу на протилежний за мостом “Золоті ворота” берег, звідки мав бути старт.

Хід гонки

Автобус привіз нас десь за годину до старту на берег біля моря, де було дуже вітряно і холодно. В туалети – довжелезні черги (там можна було трохи зігрітися:), тим не менш встиг зробити всі справи та стати по-ближче до арки. Вітальне слово виголошував сам Дін Карназес – легендарна особистість в ультра-світі.

RunBook review#4: «Той, що біжить без сну. Одкровення ультрамарафонця»

Старт-КП1 (1-10км)

Виявилося, що я стартував не в першій, а у другій хвилі, десь за 2хв після першої. І дарма. Бо як побачив потім, згідно регламенту нагороджували не по часу чіпу, а по загальному фінішному часу на табло… Втім, про все по-порядку.

Нарід у моїй хвилі – всього чоловік 20, дуже бадьоро рвонув крутим підйомом в гірку. Я старався бігти більш розважливо, розуміючи, що попереду ще понад 20км. Так поступово підбирав учасників, аже поки не забіг на КП за одним із моїх візаві.

КП1-КП2 (10-15км)

На підйомі після КП – наздогнав цього учасника і побачив 2-ох наступних: хлопця та дівчну, які стали моїми наступними “мішенями”. Підйом закінчився але ще майже 2 кілометри знадобилося поки на крутих і вузеньких стежках я зміг наздогнати дівчину, а потім і хлопця. Останнього я не став обганяти, бо справа була на спуску і ми наближалися до КП2, а також “Золотих воріт”, де я, власне, збирався розігнатися по-максимуму.

Я біг на кілька метрів позаду хлоця трохи збавивши темп. Ось вже перетинаємо шоссе і підбігаємо до волонтерів, які стоять за столиками з водою. Далі ж трапилося те, що я не міг би собі намалювати в уяві навіть у найжахливішому сні.

У мене в біговому поясі була м’яка пляшка з водою аби пити автономно і не зуинятися на КП. Збавивши ще темп, і прилаштувавшись надійно за суперником, я витяг пляшку, випив і вітаючись з волонтерами почав її ховати до поясу. Пляшка трохи заплуталася у футболці та вітрозахистній накидці, яка з нею сусідувала в кишені. Довелося ще трохи збавити швидкість і на якусь мить я втратив контроль за суперником, сфокусувавшись на пляшці. Несподівано мій суперник – зник. Я не міг повірити своїм очам!

А зник він у дуже цікавому місці. Починався поворот до мосту “Золоті ворота”. Дуже плавний і огороджений парканом, що видно тільки на 4-5 метрів попереду. З іншого боку, просто праворуч були сходи, що вели у перехід, який проходив під мостом і виводив на протилежний бік. Жодних стрілочок чи знаків! Волонтери за 10 метрів позаду. Куди ж він побіг? Повернутися до волонтерів та уточнити й спитати? Бігти у перехід? Бігти далі?

З усіх можливих рішень – я обрав найгірше: рвонув чимдужче вперед намагаючись “зазирнути”, а що ж там за поворотом паркану. Метрів через 100, коли остаточно вибіг на пішохідну частину мосту – стало зрозуміло, що суперника немає. Натомість, на протилежній стороні помітив, що хтось біг – напевно це убв він. Здавалося б, тут я мав би різко розвернутися й мерщій побігти назад в перехід. Але ні, визнавати свою помилку не хотілося. Тепер продовжував бігти в напрямку конструкцій, що нагадували переходи вже біля тієї частини мосту, яка була над водою. Це ще зайняло трохи часу й зусиль. А результат був прогнозований – вони виявилися зачиненими…

Сон – критичний для адекватної роботи головного мозку. Його нестача – точно позначиться на когнітивних функціях, а відповідно, може завадити правильно прийняти те чи інше рішення. В той день – я в черговий раз переконався, наскільки стан недосипання може вплинути на результат.

Біг і сон: алхімія спортивного результату (Part 1)

Біг і сон: алхімія спортивного результату (Part 2)

«Економіка» сну і марафон: як не проспати свій Рersonal Вest? (Part 3)

Біг, сон і… ультрамарафон (Part 4)

Що ж тепер довелося розвертатися і бігти назад. Я біг щодуху але розумів, що втратив неймовірну кількість часу. На протилежній стороні вже бачив як біжить дівчина, яку я раніше обігнав і кілька хлопців поруч. Ось нарешті й перехід. Біжу тунелем, вибігаю на протилежний бік, намагаюся додати швидкості. Виходить не дуже після спринту в неправильному напрямку:) Та, все ж, гріє надія, що може ж наздожену знову когось із суперників…

Бігти по пішоходній стороні “Золотих воріт” виявилося не дуже приємним заняттям. Вона хоча й була досить широкою але раз-по-раз траплялися опори з вузеньким проходом. Крім того – чимало перехожих, велосипедистів, а також – сильний вітер. Краєвидів особливо не бачив, було не до того. У якийсь момент угледів спину бігуна в костюмі з лого тріатлонного клубу. Обігнав його вже після крутенького підйому на міст, схожого на підйом на київському Південному мості.

Біг далі але відчував, що швидкість вже не та. Ноги налилися свинцем. Ідея з’їсти гель перед мостом – була хороша але після того, як я “заблукав” на рівному місці, згадав про це аж зараз. Годинник показував 19 км, тож я подумав, що не вартує витрачати гель за 7-8хв до фінішу. Чергове неправильне рішення. Як виявилося ще треба було пробігти близько 4 кілометрів! Півтора кілометри плавного спуску з мосту та спуску до парку я ще тримався, а потім почалися страждання.

Зрештою на “дерев’яних” ногах я таки фінішував викликавши щире здивування у суперників, які вже наминали батончики у фінішній зоні. Вони ж гадали, що я був далеко попереду…

Результат

Фінішний час виявився невтішним – 1:45, на 3 секунди (за часом по чіпу) повільніше від 10 місця, – хлопця, якого наздоганяв після КП1… Важко сказати точно скільки я втратив часу через свої “прорахунки”. Щонайменше мав би фінішувати 6-7, а в найбільш оптимістичному сценарії, гадаю, міг би й поборотися і за 5 місце серед чоловіків, а це – 100$

А так, вийшло, що посів 2 місце у своїй віковій категорії 30-40р. Тож додаткову медальку таки отримав;)

Організація

В старті трейлової серії від Spartan брав участь вперше. Зізнаюся, що довго перечитував регламент чи це справді трейл чи ще будуть “перешкоди”, як на основних стартах Спартану:) Але все виявилося гаразд, перешкод не було, натомість були гарно організовані КП, старт, фініш, трансфер, що можу відмітити – організація дуже на високому рівні.

З іншого боку участь у забігові досить дорога: 120$ сама реєстрація + 20$ податки, збори (в т.ч. 10$ трансфер автобусом).

Мерч: медаль фінішера, футболка бавовняна, батончики і морозиво від спонсорів та, звісно, банани, апельсини, вода.

Призовий фонд: 2000$, 1000$, 500$, 200$, 100$ за 1-5 місця в абсолюті відповідно серед чоловіків та жінок. Кошти не маленькі, як для стартів навіть у США. Звичачйно, такий призовий фонд підтягнув і “профіків” (тож перша трійка виглядала просто “недосяжною”). Чи вдалося б дотягнутися до 1:38 – результату 5 місця? Ймовірно, якби стартував у першій хвилі, не повернув туди, куди не слід було, з’їв гель на 15км. Дрібниці тільки здаються дрібницями, а, насправді, можуть відіграти суттєву роль у фінальному результаті.

Всі результати – тут.

Пів-марафонська дистанція була тільки однією з 4-ох: 100км і 50км стартували в Сб, 21,1км та 10км – в Нд. Результати на 100км і 21,1км враховувалися у світовому рейтингу серії Spartan.

Спорядження

Спорядження планував заздалегідь, тож можна сказати обійшлося без прорахунків. Єдиний момент щодо якого сумнівався до останнього – кросівки. Бігти у трейлових чи в звичайних шосейних? Зваживши особливості погоди напередодні – вирішив бігти в звичайних шосейних. І – не помилився. Протектора Asics Contend 7 цілком вистачило для цього трейла.
Екіп

• Кросівки Asics Contend 7
• Компресійні гольфи Trеkking TM
• Компресійні шорти 2XU

• Футболка Macron
• Рукава Dynafit
• Бафф Suunto

• Пояс біговий
• Вітро/дощезахистна накидка
• Рукавички Inov-8

• Сонцезахистні окуляри
• Годинник Suunto 9
• Моб.

Accnowledgements

Вихідні, під час яких проходив Golden Gates Trail Classic виявилися напруженими не тільки для мене. Юля і Валя, з якими ми їздили скрізь – теж не мали можливості як слід перепочити через дорогу, зустрічі та інші клопоти. Втім, дуже радий, що ми провели ці вихідні разом:)

Дякую також Яні та Володимиру – друзям у Сан-Франциско завдяки яким вдалося і трохи побачити місто і переночувати не в готелі.

Перший трейл в америці вийшов “комом” але як то кажуть – біжимо далі;)

Запис Golden Gates Trail Classic: мій перший трейл у США спершу з'явиться на Time2trail.

– Це були най екстремальніші перегони в моєму житті – зізнається Тетяна Шурубор, учасниця скітурних змагань «Кубок «Білого Слона» за підтримки Dynafit. Разом з напарницею Оленою вони стали єдиною жіночою командою, яка незважаючи на досить екстремальні погодні умови, пройшла весь маршрут перегонів.

Що таке скітур? Які особливості скітурних змагань у Карпатах? Про Кубок Білого Слона та чим скітур може бути цікавий і корисний для трейлранерів – поговоримо у статті.

Скітур (англ. ski-tour) – це сходження у гори на лижах по непідготованих схилах із наступним спуском з вершини по сніговій цілині. Скітур являє собою комбінацію гірського і простого туристичного лижного походу та фрірайду – можливості спускатися зі схилів, до яких не дістатися на підйомниках.

Скітур, як спосіб відпочинку та спортивного дозвілля – вже давно користується популярністю в багатьох країнах Європи, де є високі гори та сніг: Франція, Італія, Австрія, Словаччина… В Україні останні роки цей напрямок також активно розвивається. Так, цього року майже сотня учасників з України та Польші 26-27 січня взяла участь у «Кубку Білого Слона» за підтримки Dynafit, скітурних змаганнях, які проводяться з 2015 року.

«Кубок Білого Слона» – це високогірні екстремальні скітурові змагання з еле­ментами орієнтування, що проходять на Чорногірському хребті. Участь – командна. Команда може бути: чоловіча, жіноча або ж змішана. Відповідно і залік проводиться в кожній з категорій.

Організаторами кубку є команда Ture, – клуб, основна діяльність якого охоплює сферу активного відпочинку в межах України. Як зазначає Володимир Горон – керівник Ture team і головний організатор змагань, – з кожним роком все більша кількість учасників з України приїздить спробувати скітур і випробувати свої сили на змаганнях зимовою Чорногорою.

– Поки, серед учасників багато поляків. Цього року приїздили, можна сказати, і професійні команди – польські рятувальники, які просто живуть у горах. Але й українців за ці роки – додалося. Зараз активно поширюємо інформацію про змагання через соцмережі та знаймих в інші країни-сусіди. Гадаю, наступного року старт буде вже багатонаціональним.

– Наші змагання досить екстремальні, тому в першу чергу, ми намагаємося зробити їх максимально безпечними для учасників, адже у кожного досвід знаходження взимку у горах – різний. В цьому нам дуже допомагають рятувальники, які розташовуються у Обсерваторії на горі Піп-Іван Чорногірський (Чорногірський гірський пошуково-рятувальний піст), а також волонтери. Всього під час гонки на 98 учасників ми мали близько 14 волонтерів.

– Ми дуже вдячні нашим Партнерам і Спонсорам, які допомогли у проведенні змагань: Dynafit Україна, Fram Equipment, Gorgany, ЇDLO, HUSKY Sport, Gsi Outdoors, Магазин “Бізон” і сподіваємося на подальшу співпрацю! Адже маємо ще великі плани на популяризацію скітурного спорту в Україні

Цього року змагання «Кубок Білого Слона» вперше проводили у двох класах:

– SKITOUR – клас, який потребував мінімум базових навичок і спорядження, розрахований на один день і орієнтований більше на новачків;

– SKI-ALP – клас, який потребував володіння спеціальними знаннями, розрахований на два дні й лише на спортсменів із досвідом.

З результатами та фінішними протоколами можна ознайомитися – у публікації.

Сергій Билим, трейлранер, інструктор фітнес-студії «Фактура» брав участь у скітурних змаганнях вперше.

– Вирішив спробувати новий формат перегонів. Перед змаганнями трохи поскітурив, кілометра 4-ири. У друзів взяв спорядження. Змагання командні, моїм напарником був Діма Нечволод (один з організаторів Ukraine Trail League), який має значно більший гірський та скітурний досвід. Спершу було сонячно й весело але далі – почалася жесть із сильним вітром. Крім того, стали вилазити різні технічні проблеми зі спорядженням, добряче понатирав собі ноги… Перед сідловиною взагалі – злетів камус і зафіксувати його знову вдалося тільки армованим скетчем.

– Ми бачили з Дімою, що у контрольний час не вкладаємося та й на хребті було дуже вітряно, а видимість поганою. Тож після сідла – почали спуск. З’їжджати по лісі, в темряві – теж була ще та пригода.

– Загалом, організація і все – були чудові! Хотілося б поскітурити ще. Але на наступного разу, буду спорядження апробовувати більш ретельно.

А от команда «ЛенТа» у складі Тетяни Шурубор та Олени Циганок – стала єдиною жіночою командою, яка, незважаючи на складні погодні умови, пройшла усю дистанцію змагань і перемогла у заліку SKI-TOUR серед жінок.

Тетяна в скітурі вже далеко не новачок, п’ять років бере участь у різних рейсах та змаганнях, хоча основний вид спорту, яким займається – скелелазання. Кілька років тому почала ще займатися трейловим бігом під керівництвом Олексія Прокопенко (Endurance School).

– Починались перегони феєрично – лагідне сонечко та блакитне небо. Цьогорічний маршрут в порівнянні з минулим як раз надавав більше можливостей для споглядання – з хребта Степанського відкривався чудовий краєвид на всю Чорногору. Нашими основними суперницями були три дівчачі команди з Польщі. Дівчата не давали нам можливості розслабитися – ми постійно з ними грали в перегонки. Одна жіноча команда з Польщі «Fokarium Team B» вирушила з КП Сідловина в напрямку вершини 7 хв перед нами, інші були позаду…

Але, як пізніше з’ясувалося – полячки вирішили через погодні умови – спускатися з Чорногори вниз, а інші 2-і команди – завернули назад організітори, бо вони не вклалися у контрольний час.

– Все було майже очікувано, адже прогнози попереджали про нульову видимість на хребті та посилення вітру. Ми теж були готові: мали gps-годинник, який спрямовував нас точнісінько по треку, важкуваті наплічники зі спорядженням, одягом, підкормом і чаєм в термосах і ще багато іншого корисного мотлох: ми мали павербанки й дроти на випадок, якщо розрядиться телефон чи (не дай боже) gps. Дійшли майже о 17:00 до обсерваторії.

Звідти дівчата повернулися, щоправда не так швидко, як хотілося, до сідла, з якого вже спустилися вниз.

– На хребті ми не відчували ні втоми, ні часу. Дуже спокійно допомагали одна одній долати дрібні складнощі (вони були, адже на такому вітру навіть одягти щось, чи прикріпити це вже ціле діло). Не було ні докорів, ні паніки, ні страху, було тільки відчуття відповідальності одна за одну і я особливо вдячна Лєні за її терплячість і гарну психологічну атмосферу в команді. А щодо дистанції, то вона класна! Є побажання на майбутнє все ж таки трохи раніше закривати КП на вихід на гору. Но для цього, для звичайних людей (не маю на увазі біороботів) все ж таки робити коротший трек на гору й можливо довший з гори, бо по низах вже і в темряві не так лячно.

– Ми з Леною в першу чергу фрірайдери, тому і лижі у нас фрірайдні (важкі). Використовувала фрірайд лижі Black Diamond Velvet + камус KOHLA, скітурові кріплення Fritschi Scout (важкі, але мега надійні, їх би я не змінуювала на легкі навіть заради гонки), скітурові черевики Dynafit Mercury (досить легкі і гнучкі, кращих поки що навіть для змагань не треба). А загалом для скітурових змагань добре було б мати другу пару легких лиж.

У класі SKI-ALP – перше і друге місце посіли команди з Польщі: GOPR Bieszczady, GOPR (Zaporowy Maraton Team). З українських команд найкраще виступила команда «Тетерів» у складі Олександра Олівсона та Віталія Бідюка, яка посіла 3-є місце.

На жаль, через травму 2-ий день не зміг продовжити гонку Сергій Сапіга (команда «Чугайстер&Лось»), який разом з Олексієм Прокопенко – минулого року були переможцями Кубку Білого слона-2018.

Олександр Олівсон учасник та організатор багатьох трейлових і пригодницьких змагань (в тому числі – легендарної «Карпатії»), керівник «Твоя пригода», практикує скітур з 1997 року.

Вже 8 лютого поціновувачі даного виду спорту зможуть взяти участь у триденних скітурних змаганнях «Боржава Хат Рут», які організовує «Твоя пригода».

– Хоча скітуром займаюся відносно давно і, навіть, організовую скітурні змагання, але це швидше для різноманіття, не щоб професійно змагатися. На Кубку Білого Слона використовував лижі Dynafit та лижні черевики Salomon але які досить важкі для скітуру. Дводенний формат виявився досить складним. Перший етап був довшим, тому наступного дня стартувалося важкувато. Окрім того, було кілька «технічних етапів»: спуск на дюльфері, лавинний тест…

– З поляками було непросто змагатися, бо вони цим займаються набагато більш «професійно» (скітурять протягом року значно більше часу), а до того ж мають значно краще спорядження. Втім, ще 10 років тому у Польші ситуація зі скітуром була приблизно як і у нас зараз. Натомість словаки, сусіди, скітурили набагато більше.

– Маю надію зараз з розвитком трейлу в Україні скітур стане популярною альтернативою і доповненням трейлової підготовки у зимовий період.

Й справді, для любителів трейлу скітур – це можливість гарно доповнити та урізноманітнити свої тренування взимку, коли через снігові замети не дуже-то й побігаєш, а до весняного бігового сезону хочеться підготуватися у максимально-близьких природніх умовах. Окрім «прокачки» аеробних кондицій, скітур дозволяє зменшити ударне навантаження на суглоби, задіяти активніше додаткові групи м’язів, а також, за рахунок перебування у горах, – отримати висотну акліматизацію, що стане у нагоді під час трейлових та гірських стартів навесні. Кіліан Жорне (Kilian Jornet Burgada), один із ТОП трейлранерів, взимку, наприклад, практично повністю переключається на скільп чи скітурні змагання. Чому б і нам не спробувати?

Запис Скітур Чорногорою: Кубок Білого Слона, стерті ноги та секрети Кіліана спершу з'явиться на Time2trail.

Що таке трейлраннінг?Трейлраннінг (англ. trail running) – це одна з молодих дисциплін легкої атлетики, біг по природному рельєфу в рамках тренування або змагань.Згідно з визначенням Міжнародної асоціації трейлраннінга (ITRA) «трейлраннінг» це: «піше змагання в природному оточенні з можливими ділянками асфальту, але не більше 20% від загальної довжини дистанції, з обов’язковою розміткою або опублікованими GPS треком траси».Трейл проводять по різноманітним ландшафтам:

• гори
• ліс
• поля
• i, навіть, пустелі

Довжина трейлових дистанцій варіює від декількох до сотень кілометрів (ультратрейли). Часто на ультратрейлах в рамках однієї гонки учасникам доводиться долати різноманітні ландшафти з різним покриттям (RaceRew #4: Стежками казкового Salomon Cappadocia Ultra Trail: враження українців). Трейл можуть бути дуже різними в плані ландшафту, покриття, довжини дистанції – це головна відмінність від кросу або гірського бігу, які мають чітко визначений тип ландшафту і стандартизовані дистанції.Ще однією особливістю Трейл є умова, що маршрут повинен бути природним, «мінімально підготованим»: трек забігу може проходити по існуючих стежках, дорогах, а також через струмки, броди, перевали і т.д. Для трейлового бігу підходить все, крім асфальту:

• гори
• пагорби
• лісові стежки
• поля
• узбережжя моря
• і, навіть, стежки в малолюдних частинах парків (Феофаніївські гірки-RaceGuide)

Далі:1. Історія виникнення трейлраннінга2. У чому перевага трейлраннінга перед звичайним бігом3. Що приваблює на трейлові старти 1. Можливість подорожувати 2. Особлива дружня атмосфера 3. Користь для здоров’я 4. Можливість випробувати себе4. Особливості підготовки до трейла5. Екіпірування для трейл 1. Кросівки для Трейл 2. Одяг для трейлраннінга – Куртка – Футболка шорти – Шкарпетки / гольфи / гетри – Сумка / рюкзак, пояс для трейлраннінга – Головний убір6. Що ще варто брати з собою на трейловие старти7. Гаджети для трейл8. Харчування і гідратація9. 8 порад початківцям трейраннерам10. Як вибрати перший старт11. 5 трейлових стартів, які варто пробігти 1. Transgrancanaria 2. Western States 3. Chornohora Sky Marathon 4. Ultra-Trail du Mont-Blanc (UTMB) 5. Salomon Cappadocia Ultra Trail

Історія виникнення трейлраннінга

Виходячи з визначення трейла стає очевидним, що трейл бігали ще наші далекі пращури на зорі цивілізації, адже ні стадіонів, ані шосе тоді не було і близько. Трейли бігали гінці королів, долаючи за день десятки кілометрів по бездоріжжю. До наших днів дійшла історія-легенда про афінського гінця Фідіппіда. Згідно записів Геродота, афіняни послали Фідіппіда за підкріпленням з Афін до Спарти. Гонець зумів подолати 230-и кілометрову дистанцію туди і назад менш ніж за дві доби! Сьогодні, у Греції проводять популярний ультрамарафон «Спартатлон», учасникам якого пропонують повторити подвиг Фідіппіда.Відео популярного ультрамарафон в Греції:

У більш пізній час, популярністю користувалися і всілякі змагання по пересіченій місцевості без розміченої стежки, з забіганням на вершини гір/пагорбів або збігання з них, як фелл-раннінг в Англії, наприклад.Проте, офіційних змагань з давньою історією, які відповідають критеріям саме трейлраннінга – не так і багато. Одна з таких гонок – Dipsea Race, найстаріший трейловий забіг в США. Змагання проводяться з 1905 року, щороку у другу неділю червня, з перервою під час Великої Депресії і Другої світової війни. Мальовнича 7,5-мильна траса від Мілл-Веллі до пляжу Стінсон близько Сан-Франциско, вважається однією з найкрасивіших у світі. Правда круті підйоми роблять її непростий гонкою. Але саме поєднання краси і складності зробили Dipsea Race дуже популярним. З міркувань безпеки та охорони навколишнього середовища, кількість бігунів-учасників у легендарному трейловом старті обмежена до 1500 чоловік. У 2018 році Dipsea відсвяткував своє 108-и річчя.

Продовження читайте на LiveLong – тут.

Запис Трейлраннінг: пам’ятка для початківців спершу з'явиться на Time2trail.