Коли потрапляєш до Каппадокії – немов опиняєшся у казковій країні. Хвилясті дюни-пагорби, чудирнадської форми камені, печерні міста… Все це настільки яскраве та неймовірне, що навіть не віриться, що воно – реальне! Тож не дивно, що ультрагонка Salomon Cappadocia Ultra Trail, яка проводиться всього 4-ий рік поспіль, ще з минулого року потрапила до Ultra Trail World Tour (UTWT) – серії найвидовищних, найцікавіших гонок від 100км і більше.

З кожним роком, кількість учасників та рівень конкуренції на старті – зростають. Цього року майже 2000 любителів трейлу з 75 країн світу змагалися на трьох дистанціях:

• moreCAPPADOCIA ULTRA TRAIL (CUT) — 119 км/3730 м+
• CAPPADOCIA MEDIA TRAIL (CMT) — 63,6 км /2030 м+
• CAPPADOCIA SHORT TRAIL (CST) — 38 км/1120 м+

З України до Каппадокії приїхало аж 49 учасників: 8-ім зареєструвалися на «довгу», 28-ім – на «середню» і 13-ть на «коротку» дистанції. Всі успішно фінішували, а Юлія Божко ще й впевнено перемогла серед жінок на CAPPADOCIA SHORT TRAIL з часом 4:00:09, посівши у загальному заліку 29 місце з майже 900 фінішерів!

Ми поспілкувалися з Юлею та учасниками інших дистанцій про їхні враження від старту та Каппадокії.

CAPPADOCIA SHORT TRAIL

Юлія Божко

Юля, вітаю з чудовим результатом і перемогою на CST!!!Дякую!

Скажи, чому Каппадокія? Що тебе мотивувало обрати саме цей старт?

На Каппадокію, якщо чесно, потрапила дуже випадково. Шукала щось на кінець сезону, до 50км, і без скаженого профілю, на відміну від всіх інших моїх трейлових змагань цього року. В Туреччині до цього ще не була, тому подумала, а чом би й ні, і зареєструвалася Стартовий внесок на коротку дистанцію був достатньо малим, щоб проігнорувати втрати, якщо не вийде з роботою. Але, на щастя, все склалося як найкраще, приїхала не тільки я сама, а навіть вийшло запросити маму за компанію…

Ти лідирувала з самого початку. Чи відчувала взагалі якийсь тиск від суперниць?

Як я вже казала, ніяких особливих амбіцій до цих змагань у мене не було. Взагалі, я підозрювала, що елітних суперниць буде мало, беручи до уваги профіль змагань і пору року але вигравати свою дистанцію – я теж не розраховувала. Бігла в своєму темпі, не особливо слідкуючи за іншими. Насолоджувалася краєвидами, яких було достатньо. На КП мені казали, що я поки йду першою з жінок, втім я не приділяла цьому багато уваги. Трейл він такий, що все може змінитися в будь-який момент й, навіть, на останніх кількох кілометрах. Так вже вийшло, що мого не досить інтенсивного тренування вистачило на перше місце серед жінок на 38км.

Які твої враження від Каппадокії, старту загалом? Чи хотіла б повернутися ще раз, можливо, на довшу дистанцію?

Каппадокія дуже сподобалася!:) Дистанція, трейл, довгі і не круті підйоми — це взагалі було просто моє. Я зараз тимчасово перебуваю в Англії, де досить важко готуватися до гірських трейлів, а до таких, як були на цих змаганнях – запросто. Останні кілька місяців я переважно на такому профілі і тренувалася.

Щодо організації то єдине – хотілося б, щоб з розміткою організатори трохи підняли рівень, а то доводилося розвертати чоловіків, що проносилися повз мене і губилися в кущах:) А так, взагалі, відчувалася дуже дружня атмосфера й підтримка на кожному КП, у кожному містечку, яке пробігали. Із задоволенням повернулася б на старт 60км в майбутньому але – не наступного року:)

Олексій Бабій

Олексію, скажи чому вирішив бігти CST?

Таку «довгу» трейлову дистанцію – біг вперше. Коли вибирав старт хотілося красивих місць і щоб гори були, і пісок, і ВАУ, та ще й траса – не занадто довга… І ось воно все склалося саме в Salomon Cappadocia Ultra Trail. Дистанцію обрав 38 км, найкоротшу…

Чи сподобалася організація забігу?

Великого досвіду з чим порівнювати організацію таких масштабних трейлів особливо немає але, як на мене, все на дуже високому рівні! Як дістатися, де оселитися, що потрібно для забігу, все доступно розписано починаючи від реєстрації на сайті та закінчуючи фінішем.

Які враження від траси і самої гонки?

Сама траса – бігова, на моїй дистанції набір висоти до 1400 м, технічно не складна, дуже красива, є на що подивитися… Пункти харчування були просто СУПЕР! Не хотілося їх залишати:) Як годиться для першого разу – заблукав)) метрів 500-600… До 30-ого км все було добре, а ось потім я відчув, в чому різниця бігти 10км і 38км) Сили почали залишати (а все тому, що швидко почав), зрозумів, що мало було тренувань, погані думки в голову почали лізти… Але добре, що по шляху зустрічаються люди, які не знаючи тебе підбадьорюють:

– You can, you strong!!!

Ти літав на повітряній кулі – опції, яку пропонують організатори учасникам? Які твої враження?

З прогулянкою на кулях, на жаль, нам не пощастило. Вранці була погана погода і наш “капітан” вирішив не злітати… Та правду кажучи, ми б і не побачили всієї тієї краси, бо все небо затягнуте було, дув сильний вітер і було доволі прохолодно. За день до запланованого польоту зранку було зовсім по-іншому…

Чи хотів би ще повернутися до Каппадокії?

Так, роки через 2-3! Тут є і на що подивитися та й результат би хотів покращити порівняно з цьогорічним.

CAPPADOCIA MEDIA TRAIL

Наталія Мінарченко

Наталко, розкажи чи вперше приїздила до Туреччини? Які в тебе враження від країни та організації старту?

У Туреччині вперше. На жаль, країну майже не побачила, а от від Каппадокії та організації трейла у захваті! Організація – супер! Було продумано все: харчування, фліска на фініші, суттєва знижка на політ повітряною кулею… Все робилось чітко, вчасно і за планом. Організатори навіть продумали забронювати під бігунів готелі, поблизу старту. Ще й знижку зробили.

Робота волонтерів на 5+! Була здивована коли волонтерка забрала в мене флягу з водою, сама її наповнила, закрутила і віддала мені.

Єдине про що хочу попередити тих, хто бігтиме наступного року – бути обережними з місцевою їжею. Мала необачність отримати досить серйозне отруєння за день до старту…

Як тобі траса CMT? Як біглося?

Траса гарна, особливо перша частина. «Картинка» весь час змінюється: то біжиш між скелями, то лізеш через печеру, а потім і зовсім біжиш траверсом вздовж чудирнацької гори.

Біглося нормально, поки поруч чула знайому мову. Можна було поговорити, поділитися враженнями. Але після 30-го км бігла вже сама, навколо не було людей, ще й спекотно стало – таке не сильно люблю. В цілому, як на мене, 63 км вийшло легше ніж пробігти марафон. На марафоні треба весь час працювати, а тут можна посидіти на КП, перекусити, пофоткатись…

Ти показала чудовий результат і фінішувала шостою серед жінок. Як на твою думку чи реально було потрапити в ТОП-3 на цій дистанції?

У топ-3 -навряд чи реально було потрапити. З кожним роком старт стає все більш популярним і сюди починає з’їжджатися еліта. Але, звісгно, якщо чогось дуже захотіти, можливо все!

CAPPADOCIA ULTRA TRAIL

Продовження статті читайте на Жорсткій атлетиці – тут.

P.S. А для тих, хто хоче відчути атмосферу старту та насолодитися неймовірними краєвидами Каппадокії – ось офіційне відео з минулорічного старту:

Запис RaceRew #4: Стежками казкового Salomon Cappadocia Ultra Trail: враження українців спершу з'явиться на Time2trail.

У першій частині ми поспікувалися з трьома українцями – учасниками стартів серії Ultra-Trail du Mont-Blanc (UTMB). Зокрема, Сергiй Співак розповів про участі у МСС (De Martigny-Combe a Chamonix) – 40km, +2300m, а Сергій Дусь та Оксана Рябова – поділилися враженнями від TDS (Sur les Traces des Ducs de Savoie) – 121 km, +7 300. старту.

У другій частині – Юля Божко розповіла про участь у ОСС (Orsières-Champex-Chamonix) 56 km, +3500m, а Іван Собіна – про те, як біглося на ССС (Courmayeur-Champex-Chamonix) 101 km, +6100m.Ось черга дійшла і до основної дистанції UTMB (Ultra-Trail du Mont-Blanc) – 170km, +10000m. Цього року непросту трасу долало аж двоє українців: Наталія Філатова та Сергій Сапіга. Ось їхні враження для читачів time2trail.

Наталія Філатова

Наталко, вітаю тебе з фінішем UTMB!!! Майже дві доби постійного руху, без сну, у горах. Це – неймовірно! Розкажи, які твої загальні враження від старту, організації, атмосфери в Шамоні?

– Я цілком була вражена атмосферою у місті Шамоні! В тих краях була вперше але багато чула, що для людей ця подія – то справжнє свято. Сказати, що на трасі підтримують – це нічого не сказати! Від маленьких діточок, які тягнуть свої рученята тобі назустріч, до рокгуртів у нічних клубах, яки виходили надвір, щоб підтримати бігунів.

Треба не забувати, що це свято триває цілий тиждень, різноманітні траси, різні забіги і при цьому ніхто не втомлюється, вдень і вночі люди виходять підтримувати учасників. Я була в захваті від людей. Зрозуміла, що українців люблять і охоче підтримують!!! Мені всюди були раді і це – надихало!!!

– Втім, конкретно до організаторів в мене залишилися деякі питання, на які я досі не можу знайти вдповіді… Зрозуміло, що масштаби дійства неосяжні але ж і гроші за стартовий беруть чималі, тому організація мала би бути бездоганною, чого по своїх враженнях сказати не можу… Невеличкі промахи не буду озвучувати але особливо неприємно було, коли не виявилося футболки мого розміру, просто закінчилися… і вдвічі, коли не знайшлося потрібного розміру жилетки фінішера… Видали і те, і друге чоловічого крою розміру М. На фініші я ще жартувала, що певно після UTMB треба стати чоловіком, раз вони так на цьому наполягають )))

– З цього приводу було дуууууже багато невдоволених… Не розумію навіщо допитувати завчасно у листуванні, вказувати розміри в особистому кабінеті без права їх зміни, якщо по факту всеодно ніхто на цю інформацію не зважає…

Зрозуміло… А як тобі біглося? Наскільки складною для тебе виявилася траса?

– Біглося шикарно, заряду здавалося вистачить надовго, перші 4 пункти (близько 30 км) я летіла, як на крилах, аж поки ми не почали дертися вверх… Там було високо и холодно, це не сподобалося моїм легеням, організм заблокував їх роботу і вся решта гонки перетворилася на тортури ((( Я не могла повноцінно дихати, тому про швидкість мова не йшла. Основна задача була вкладатися у тайм ліміти будь-якою ціною… Я змогла!!! Тепер легко можу проводити тренінги на тему: “Як вкластися в тайм ліміт навіть якщо ти вже вмер!”…

– Сама траса не здалася мені складною, я була фізично і морально готова завдяки роботі і вірі в мене тренера – Олексія Прокопенка. Були цікаві ділянки маршруту з нереальними краєвидами, урвищами та іншими перешкодами але нічого надзвичайного.

Це була найдовша твоя ультра. Що значить бігти майже дві доби? До чого слід бути морально напоготові? Що тобі допомагало рухатися вперед незважаючи на втому?

– Так, це був найдовший мій трейл! До цього максимально я бігала 120 км у рамках підготовки – зокрема Лаваредо трейл в італійських Доломітах. Одразу скажу, що легко не було! Майже дві доби боротьби з собою. На другу ніч організм втратив майже всі сили але і тут знайшов вихід. Він почав розважати мене галюцінаціями))) Настільки яскравими, що я й досі точно не впевнена, що було насправді, а що уявним…

– На ультрі треба бути готовим до всього!!! І якщо ти психологічно не стійкий, то тобі тут не місце. 80% маршруту цього разу було подолано на характері. Усвідомлюючи і відчуваючи нереальну підтримку рідних, друзів і всіх небайдужих, я не мала ніякого права зупинитися! Отже, саме підтримка була рушійною силою, яка не давала зупинитися!

Чи хочеш повернутися? Знову на UTMB чи, може, на інші гонки із серії?

– Поки що не маю бажання повертатися на трасу UTMB, адже у світі є безліч красивих мість, де я ще не бувала… Не люблю одноманітність. Але у Шамоні повернуся обовязково, там лишилася частинка мого серця…

Дякую, Наталко, що поділилася враженнями! Най наступні гонки будуть менш драматичними але – не менш цікавими!

P.S. Вже наступної суботи у “Yak на крилах” – в рамках зустрічі Endurance School “Итоги и планы”, Наталка більш докладно розповість про UTMB та свої враження.

Подія на ФБ – тут

Не пропустіть!

Сергій Сапіга

Сергію, вітаю з фінішем і чудовим результатом на UTMB! Поділися враженнями від Шамоні, від самого старту й атмосфери на гонці.

– В Шамоні – був вже не вперше. Це одне з моїх найулюбленіших місць в горах. Років 5 тому їздив підкорювати Монблан. Кілька днів пожив у Шамані й, незважаючи на погану погоду, встиг закохатися в це місце. Неймовірні краєвиди! Тоді я ще навіть не знав, що таке трейл і тим паче – не міг і мріяти, що братиму участь в одному з найпрестижніших трейлів світу!

– Цього року Шамоні зустрів мене дощовою і холодною погодою але неймовірна атмосфера трейла відчувалась на кожному кроці й дуже підбадьорювала. Хотілось пошвидше стартувати та поринути в ту неймовірну пригоду про яку я мріяв три роки. Хвилювання як такого перед стартом не було. Під час отримання стартового пакета, цікаво було споглядати різних спортсменів, в чому вони вдягнені, взуті та взагалі – як вони себе поводять. Отримання стартового трохи затрималося й далі все пішло трохи на перекосяк – не знання мови мене трохи бісило. Здавши заброску на 80км, я поїхав у кемпінг де жили мої одноклубники, команда Ture, які мене привезли на цей старт.

– Якось з часом я трошки не розрахував і так вийшло, що на старт я потрапив за 20 хвилин до початку трейла. Натовп нереально великий! Щоб не потрапити в тягучку на старті – почав пробиратися ближче до еліти. Бігуни неохоче пропускали мене але оскільки я маленький – то деколи і навприсідки пробирався. А ще – трохи допомогло те, що я на старті був в шортах і футболці, а більшість тих, хто бігли позаду – були вдягнуті у куртки, оскільки йшов дощ.

– Тому мене пропускали до еліти – більшість з якої також була без курток попереду. Коли ж я вперся в них – то зрозумів що далі мене не пропустять. І ось тільки тоді – трохи почав хвилюватися, усвідомивши, що я стартую UTMB! Почав звучати гімн старта, музика Вангеліса неймовірно пройняла аж до мурашок по шкірі, скоріше б стат бо хвилювання збільшувалось. Годинник вже показував 18:00, а старт ще не дали, душа моя вже побігла, а я ще в загоні! І тут несподівано почали зворотній відлік і – понеслися! І я став зовсім інший, хвилювання пропало і я побіг на зустріч справжній пригоді! Маршрут дистанції абсолютно не знав, а тому все обіцяло бути надзвичайно цікаво, адже це – трейл!

Як тобі біглося, Сергію? Відчувалася підтримка місцевих та гостей?

– Біглося спершу – швидко. тільки-но вирвався з повільного натовпу – темп одразу зріс до 3:50 і 4:10/км але потім – сповільнив його до 4:50, адже бігти ще 170км – ще набігаюся:) По дистанції була неймовірна кількість вболівальників, які постійно всіх підбадьорювали й тягли руки аби привітатися, особливо діти!

– І тут чую рідну мову – “Сергій! Удачі тобі і легких ніг! -Порви там всіх!” – і бачу наших тернополян Оля Лола і Сашко Громяк, доречі також трейл бігуни, які робили сходження на Монблан і спеціально спустилися скоріше з гір, щоб підтримати мене. Це неймовірно підбадьорило! Через 5км почався підйом в який я ще біг і почав обганяти тих, хто вже перейшов на крок. Оскільки я стартував на голодний шлунок, так вийшло випадково, то перед підйомом з’їв перший гель, щось у тому є, бо коли переходиш на гелі то буває, що сильно бурлить в шлунку а цього разу все було по-іншому.

– Через 10км перше КП з напоями та їжею, випив коли і вхопив шматок пармезану! Почався крутий серпантинний підйом в який ще також можна було забігати але в деяких крутих місцях я вже почав використовувати палиці. Знову почав підбирати тих, які перейшли на ходу. Далі пішов трейл, вгору-вниз і кожного разу все щось нове і цікаве!

– Тільки-но ми наближалися до містечок чи сіл, до самої темряви тай навіть вночі – постійно зустрічалися вболівальники та просто туристи, вітали, підбадьорювали, інколи підганяли. А найкрутіше, коли вибігаєш у місто, а там незважаючи на вечірній час, стоїть щільний коридор з вболівальників, які гучно вітають тебе ніби ти лідер, купа дітей, які тягнуть до тебе руки, по обидва боки коридору, щоб привітатися. Доводиться бігти зигзагами аби не пропустити ті маленькі ручки, а вони ще після привітання підскакують і радіють, неймовірно – приємно, аж до сліз! І так протягом всієї дистанції, чи то місто, чи то село чи просто кілька хатин. Біля них обов’язково стоять батьки з дітьми, дідусі, бабусі і всі тебе вітають!

Як тобі біглося вночі? Чи складна траса (порівняно з БукоМилем, наприклад)?

– Коли стемніло, почав моросити дощ, періодично то збільшуючись то зменшуючись і так приблизно години три-чотири. Куртку не одягав, бо було тепло, хоч і трошки слизько. Потім дощ перестав і вкотре мій принцип – чим менше одежі, тим скоріше висохне, спрацював. Почався затяжний підйом на перших 2500 метрів! Було все як я люблю в горах: крізь туман виднілися високі гори із засніженими вершинами, які освітлювалися місячним сяйвом, круті прірви і хвиляста кам’яниста стежка. Щоправда – не дуже було часу роздивлятися, бо де можна було бігти – я старався бігти.

– На відміну від нашого СтоБукомильника – тут біжиться майже все! Немає боліт, повалених дерев, та й розмітка ідеальна. Біжиш кайфуєш, тільки під ноги встигай дивитись. А взагалі-то трейли не можна порівнювати, вони всі різні й по-своєму цікаві, а тому пасують тим місцевостям, де проводяться. UTMB, здавалося б, технічно складний трейл але він досить таки біговий. Немає тобі болота покісточки; отар овець, які йдуть по стежці і ти ніяк їх не обженеш – мусиш плисти з ними під звуки дзвіночків.

– Розмітку ніхто не знімає, щоб повісити в себе на городі; немає людей, які не розуміють що ти тут робиш в горах, чого біжиш у тій чудернацькій одежі. Навіть роси по стежках не має – бо вони якісь широкі. Все це робить трейл закордонний якимось цивілізованим і культурним. А в нас поки – навпаки, трейл більш дикий, вільний і по-своєму цікавий. UTMB це свято для цілого міста і для всієї країни! У нас – це тільки для нас, купки ненормальних, швидких туристів і оргів, які ними також є. Але так завжди не буде, колись буде краще. Особисто для мене, що старт за кордоном, що у нас – це свято, це нова пригода, це воля, навіть якщо я вже не раз в цій місцевості бував, всеодно щоразу все по-іншому!

Чи були моменти, коли біглося тяжко?

– Біглось спершу досить таки нормально і цікаво. Ти постійно в тонусі й постійно з кимось змагаєшся. То тебе обходять то ти когось обгониш. То на підйомі я збираю, то мене неочікувано наздоганяють, то навпаки. Якось воно не зрозуміло як і кому починає перти і коли.

– Найважче мені було після майже половини дистанції. Коли я збіг в Курмайор, це майже 82км, по крутому спуску, по-кісточки в пилюці. Після нього конкретно відчув, що м’язи на стегнах аж горять. Це було КП, куди я закинув заброску з їжею і кросівками безкоштовно. На решту КП їжу та одяг мають право завозити тільки твої асистенти.

– На КП я перебував десь пів години, перебираючи ту купу гелів, які взяв на другу половину дистанції, а їх було десь в півтора рази більше ніж на першу, поїв смачної пасти (я ж в Італії!). Потім перемастив ноги вазеліном, одягнув чисті шкарпетки, перевзувся у чисті кросівки, бо в тих що біг, після пилюки навіть не було видно, який то бренд:) Ще пошарився, як сиротинка по столах з їжею і вже було хотів вибігати але мене щось так розморило, хоча випив гутарачик, що довелося ще йти за кавою. Була приблизно 5 година ранку.

– Як випив кави – то вже вирішив виповзати з КП, бо ноги встигли добряче затекти, підняв наплічник – а він став неймовірно тяжкий! І це перед підйомом! Але що робити, коли в тебе немає асистента, який би міг розвозити твою їжу по КП? Думав спершу пройтися аби не бігти на повний шлунок. Але була така холоднеча – що побіг, щоб зігрітись.

– Добіг до підйому, дістав палиці і пошкандибав вгору. Підйом мені ще зайшов добре, а далі щось пішло не так і бігти травесом ставало все важче і важче, ні гелі, а ні гутар не допомогли. Змерз в руки навіть в рукавичках і ледве добіг до КП на 96-у км. З того КП ледве випер себе знову на трасу. Перший раз одяг курточку, бо конкретно сильно похолодало. Почалапав в гору навіть не зіпрівши. Трошки підібрав народу але на спуску вони мене обігнали і до наступного КП мені якось біглось не дуже і в голову лізли різні дурні думки. Темп повільний… І тут я згадую Олексія Прокопенко, який в моїх думках мені говорить: “Почему так медленно, Сергей!? Бежать и терпеть!!

Потім подумав, що певно хтось слідкує за мною в онлайні і говорить:

– Все, здох дідуган, добігався!

Ну до Шампекса я ще якось дотягнув, на КП трохи перекусив і вже коли з КП вибіг – то якось мене пропустило.

Ти добряче “позбирав” нарід наприкінці. Тобто після Шампекса – стало ліпше?

– Так, як подолав 120км – немов розвиднілося.
– Та що я не вальну тих 50км?! – подумав – І вальнув!

– Поперло конкретно, почав частіше під’їдати гелі і менше затримуватись на КП, бо для мене вони були без толку, а найголовніше – почав підбирати народ на спусках! Але найбільше мене взбадьорило, коли я побачив свою команду Ture на передостанньому КП та щей з прапором! Я було подумав що це вже останній підйом і фініш. Але виявилося – це не так. Втім, побіглось мені ще легше. Підйом, спуск, знову хлопаки мої з прапором біжать поруч зі мною! Нас всі вітають! Добіг до останнього підйому.

– Хлопці на фініш, а я – вгору, пре ще більше, я переживаю щоб не перегоріти, підбираю по ходу ще трьох, вони дивуються моєму темпу. Я – також в шоці! Потім кілька обходжу, наглію і складаю палиці, прикріпляю до рюкзачка і в гору біжу! Обганяю ще двох, бажають удачі. Вибігаю на дорогу, яка веде до останнього КП, а там натовп бігунів розтягнувся і помаленьку рухається в гору. Тут в мене очі загорілись, бачу ціль не бачу перешкод і всіх починаю обганяти. Ніхто навіть не смикнувся аби вчепитися!

– Добігаю до КП, з’їдаю гель, випиваю колу і на КП залишаю ще чотирьох! Ну все, тепер тільки вниз і на фініш! Понеслася! Підібрав на спуску до ліса ще одного, вбігаю на шаленій швидкості на вузьку стежку і натикаюсь на двох італійців. Прошу пропустити, один пропускає, а другому зриває дах як і мені, й він збільшує темп, я за ним нога в ногу!

– Стемніло, увімкнув ліхтарик, темп все більший і більший! Італієць окликує друга але того навіть не чутно. Я пробую обігнати на стрімкому повороті, не дається, темп ще збільшився! Стараюся не думати що під ногами і які стрімкі схили збоку, бо навіть в голові не вкладається, що може статись після падіння! Підбираємо купу бігунів, збиваюся з рахунку. Хтось з них одразу пропускав і навіть бажав удачі, хтось попереджав, щоб не повбивались, кілька пробували позмагатись але все ж таки поступались, темп не спадав, я не відставав!

– Так ми пробігли найскладніші ділянки. Але як тільки вибігли на рівнів ділянку – в мене згас ліхтарик! Поки поміняв батарейки – то, звісно, італієць далеко втік. Хоч я і тримав темп – наздогнати вже було нереально!

Оце так була заруба! То ти так і прибіг на фініш?

– Так, коли почалось Шамоні і я зрозумів, що скоро фініш, відчув, що ще можу додати! Хлопці з команди Ture не очікували, що я так швидко збіжу вниз і ледве встигли мене зловити перед фінішем! Далі, я з прапором, всі мене гучно вітали, ніби я переможець, забіг на фінішну пряму. Неймовірне очікуване стукання по щитах, яке я споглядав три роки тільки по телевізору! І фініш! Я це зробив і зробив це рахую достойно! Це був неймовірний кайф! Крім того, на фініші мене зустрічали земляки і заслужена пляшечка пива, яку я замовив!

– Найбільш було круто коли на фініші мене зустрічала моя команда Ture: Володимир Горон, Андрій Плішко, Роман Хомич, Богдан Гнидюк, драйвовий шофер Євген Науменко, наша команда трейл бігунів Сергій Дусь, Юля Божко, Іван Собіна. Італієць, який фінішував переді мною, також зустрів мені і дуже дякував за драйвовий фініш, оскільки завдяки мені він як мінімум “підібрав” 6 людей. Ну, а далі короткі враження про гонку, купа вітань і не тільки від наших, а і просто від перехожих… Це не так, як у нас – тут усе місто живе, переживає і вболіває за спортсменів.

– Далі ночував я у Івана, за що йому дуже вдячний, бо гарно виспався, адже наступного дня я вже стартував на підкорення вершини Монблан. Вершину таки вдалося підкорити, хоча, чесно кажучи, при штурмі було конкретно важкувато і тільки завдяки своїй команді Ture мені все ж таки вдалося побувати на вершині!- Крім того, побував під Монбланом (тунель і Шамоні), пробіг навкруг Монблана, ну, і побував на самій вершині Монблан! Як воно таке зробити може знати тільки той, хто таке робив! А це одна людина, яку я знаю – Олексій Прокопенко! Тільки він примудрився сходити на Монблан перед UTMB за два дні до старта!

Дякую, Сергію, що поділився враженнями від старту! Подальших тобі успіхів та таких неймовірних фінішів!

Запис RaceRew #3: UTMB-2018 – підсумки та враження учасників з України (Частина 3) спершу з'явиться на Time2trail.

У першій частині ми поспілкувалися з трьома українцями – учасниками стартів серії Ultra-Trail du Mont-Blanc (UTMB). Зокрема Сергiй Співак розповів про участі у МСС, а Сергій Дусь та Оксана Рябова – поділилися враженнями від TDS старту. Цього разу трохи поговоримо про ще два старти: ОСС (Orsières-Champex-Chamonix) 56 km, +3500m і ССС (Courmayeur-Champex-Chamonix) 101 km, +6100m.

Примітно, що цьогорічний UTMB, всупереч очікувань щодо тріумфу американців, а приїхали ледь не усі топові атлети, склався вдало для учасників зі Сходу: східна Європа, Китай… Так, перемогу на TDS – здобув поляк Marcin Świerc, а російський ультрамарафонець Дмитрo Мітяєв – був третім. На OCC – святкував перемогу китайський атлет – Erenjia Jia, на CCC – трейлранери з Китаю Min Qi та Miao Yao посіли друге і перше місця серед чоловіків та жінок відповідно. І на самому UTMB – румун Robert Hajnal фінішував на другій позиції. У оглядовій статті на trail-run.ru очікують – що тенденція “нашестя зі Сходу” – буде тільки посилюватися.

Що ж побачимо. Принаймні, зараз як в Китаї, так і Східній Європі трейлранінг набирає дедалі більшої популярності.

Юля Божко

1. Юля, вітаю з фінішем! ОСС – це твій перший старт у Шамоні?

OCC мій перший старт з серії UTMB, але не перший в Шамоні. Я тут раніше бігала ще в 2015 році, коли ми з чоловіком подорожували Європою. Тоді я бігла Cross du Mont-Blanc 23км і, окрім останніх 5км фінішу під-гірку, мені дуже сподобалaся траса і взагалі ця частина Альпів. Тому, коли побачила, що є практично гарантована можливість виступити на UTMB, вирішила знову спробувати свої сили в горах, які мене досить морально травмували минулого разу

2. Які твої враження від гонки? Як біглося? Наскільки складна траса ОСС?

Біглося важко, якщо чесно. Я знала, що важко буде, але не очікувала, що аж так. Аналізуючи результат сьогодні, причин було кілька. Навіть не знаю, з чого почати… Перш за все, за кілька днів до змагань я примудрилaся застудитися. Вже не ідеальний початок Тоді мені здавалося, що до забігу відійду, але напевно, на старт вийшла таки не почуваючись на 100%.

Під час забігу почалися проблеми зі шлунком. Для мене це було вперше, бо зазвичай мене ця проблема оминає. Я, як завджи за останні півроку, брала з собою Tailwind, але цього разу він мені просто не пішов. Почало нудити, і беручи до уваги, що він у мене був основним джерелом рідини, почала відчувати нестачу води в організмі. Розумніше було б на одній зі станцій вилити його з рюкзака і взяти простої води, але не хотілося втрачати ще більше часу… Тому пила лише на КП.

Ну і третя проблема – звичайно, гірки! Я від них відвикла відколи переїхала на південь Англії в травні. Тут тренуватися до гірських перегонів практично немає де. Я чесно оббігала всі місцеві пагорби, але відчуваю, що все одно було замало для такої дистанції як OCC. Порівняно з моїми іншими трасами цього року OCC була не для слабких духом

3. Як готувалася до гонки? На що порадиш звернути увагу тим, хто планує її бігти?

Я особисто нічого спеціально не готувала в плані тренування. Дистанція для мене не потребувала додаткового кілометражу: я бігаю щодня, в середньому 80км на тиждень, тому просто подовжила мій щотижневий long run.

Для тих, хто готується до OCC вперше, порадила б відшліфувати технічні спуски. Таких на дистанції було багато, і для мене вони завжди були проблематичні. Вміти швидко переключатися з швидкого хaйкінгу вгору на біг вниз теж не завадить.

4. Поділися будь ласка лайфхаками по логістиці та проживанню. Як ліпше добиратися, де селитися? Що вартує подивитися в околицях?

Добиратися до Шамоні дуже просто. Найближчий аеропорт в Женеві, а звідти в долину Монтблан фактично кожну годину ходять автобуси. Ми так подорожували минулого разу, ну і цього також. Проживання порадила б бронювати заздалегідь. UTMB приваблює в долину дуже багато народу і якшо відкладати пошук житла надовго, то можна лишитися без даху над головою. Дешевші місця завжди трохи подалі від центру Шамоні, і їх можна досить сміливо бронювати, бо громадський транспорт в долині безкоштовний. До того ж організатори дають транспорт на старт, тому можна не переживати з приводу добирання.

Дивитися в районі Шамоні варто все. Для цього буде замало кількох днів, тому варто зосередитися на тому, що любите: або льодовики, або вершини, або стрибки з парапланом, або просто обрати цікаві маршрути для додаткового адреналіну. Підйомники досить дорогі, як на мене. Ми зазвичай беремо квитки в одну сторону і біжимo назад. З Шамоні також дуже зручно поїхати на день в Італію походити з іншої сторони Монтблану, або в Швейцарію насолодитися їхніми мальовничими краєвидами.

5. Чи плануєш повернутися на інші дистанції UTMB у 2019?

Поки що повертатися в 2019 не планую, принаймні не як учасник. Дуже багато інших івентів навкруги, і дуже хочеться все спробувати, тому я рідко повертаюся на ті самі змагання двічі. Конкретних планів поки нема, але дивлячись, як наші хлопці зараз біжать TransAlpine Run, хочу спробувати себе в якихось багатоденних забігах.

Зрозуміло, успішних стартів, Юля!

Іван Собіна

1. Іване, вітаю з фінішем на ССС! Ти вперше біг у Шамоні? Які твої враження від ССС? Наскільки складна траса?

Так біг вперше.

Почну з траси. Траса досить складна, перший підйом від Курмаєру – затяжний. Якщо бігти в повільний групі то на першому підйомі мало де можна когось обійти, адже стежки – вузенькі. Така сама ситуація на останньому підйомі. Тому раджу знайти групу, яка відповідає вашій швидкості, щоб не втрачати час. Спуски класні, але одночасно й технічні. Взагалі маршрут мені дуже сподобався адже він включає складні підйоми, спуски, та просто затяжні прямі, які проходять поміж гір з дивовижними краєвидами, саме тому мабуть ми і любимо трейл. Взагалі я раджу ССС адже це чудова атмосфера, дивовижний маршрут та відмінна організація. Що ще треба для гарної подорожі в 101км?

2. Як і скільки готувався до гонки?

Я бігаю 4 рази на тиждень. 3 рази 15-20 км з набором висоти до 1000 метрів. Та один раз в тиждень 10км десь за 40 хвилин. Також я хожу на йогу 3 рази щоб розтягуватися та розвивати спину/прес адже це важливо для бігу. Але можна над цим працювати і в залі, просто я не люблю залізо. За місяць до змагань я збільшив бігове навантаження до 100 км на тиждень. В результаті траса виявилась досить легкою і я насолоджувалася краєвидами гір та технічними спусками. Також раджу стежити за харчуванням, адже тренування без правильного харчування дає мало користі.

3. Що порадиш тим, хто планує її бігти у 2019?

Планування часу гонки. Я розраховував на 20 годин і тому в кожен відрізок часу я знав з якою швидкістю мені потрібно рухатись. Тому в мене не було цього разу періодів коли я був або супер знесилений або гіперенергійний. Просто дотримувався плану, а організм якось сам розрахував все))).

Їжа.

Я перейшов на те, щоб не їсти солодкого майже до кінця гонки. Наприклад в ССС майже на кожній зупинці є суп, паста, сир та солоні крекери. А вже на кінець десь за 20 км до фінішу можна себе нагородити колою та чимось солодким. З такою дієтою мене не нудить також я себе досить добре почуваю і маю бажання їсти. Повторюся, рекомендую знайти групу, яка буде відповідати вашій швидкості. Адже я стартував в самому кінці і втратив багато часу, оскільки стежки досить вузенькі для обгону.

4. Чихотів би повернутися наступного року? На ССС чи, може, TDS, UTMB?

Якщо все буде добре – то хочу повернутися на TDS або знову ССС.

Най все складеться, Іване! Успіхів тобі!

А у наступній частині враженнями поділяться українці-фінішери основної дистанцій UTMB. Слідкуйте за блогом і телеграмом: t.me/time2trail

Запис RaceRew #3: UTMB-2018 – підсумки та враження учасників з України (Частина 2) спершу з'явиться на Time2trail.

Фінішем на дистанції PTL (Petite trotte à Léon – 300 km D+25 000) – завершився вже 16-ий Ultra-Trail du Mont-Blanc-UTMB®, який по-праву називають WORLD SUMMIT OF TRAIL-RUNNING. Цього року в рамках самміту пройшло аж 7 стартів:

• UTMB (170km, D +10300) – основний
• TDS (120km, D +7500)
• CCC (101km, D +6100)
• OCC (56km, D +3500)
• MCC (40km, D + 2300) – проходив вперше
• YCC (15km, D +1000) – для юніорів
• PTL (300km, D +25000) – командний

Склад учасників на всіх дистанціях був традиwійно сильним. Втім, якщо говорити про основну дистанцію UTMB – не обійшлося без сюрпризів. Із 2561 атлетів, які вийшли на старт – фінішувало тільки 1778 – трохи більше 2/3. Серед 782 DNF (do not finished) опинилося чимало еліти: Kilian JORNET BURGADA, Jim WALMSLEY, Zach MILLER, Tim TOLLEFSON, Luis Alberto HERNANDO, Gediminas GRINIUS…

Фактично з першої десятки лідерів за Performance Index ITRA (а це від 886 до 951 балів), фінішував лише один (!) Xavier Thévenard, який, щоправда і виграв гонку (це було тим паче значуще для Ксавьє після дискваліфікації на Hardrock-2018). Це, доречі, вже третя перемога Ксавьє на UTMB (попередні були у 2013 ы 2015р.). Окрім того, французький трейлранер допоки – єдиний володар усіх титулів Ultra-Trail du Mont-Blanc: OCC (2016p.), CCC (2010p.), TDS (2014p.).Серед жінок-фаворитів – ситуація не набагато ліпша. Зійшли Caroline CHAVEROT, Mimmi KOTKA, Clare GALLAGHER, Magdalena BOULET… Зрештою, перемогу здобула італійка Francesca Сanepa. Це її перший титул на стартах Ultra-Trail du Mont-Blanc.

Цьго року аж вісім українців брало участь на 5 дистанціях UTMB (окрім YCC та PTL), в тому числі двоє на основній – UTMB. Крім того, TDS біг Сергій Дусь (Sergiy DUS), який хоча й зареєстрований як учасник від Британії але ж ми знаємо – “наша людина”

Отож, у частині першій публікую пост-фінішні інтерв’ю з трьома українцями учасниками стартів МСС та ТDS.

Сергій Співак (МСС)

Сергію, ти у Шамоні вперше? Розкажи про свої враження
– Ніколи раніше не був у Альпах – дивовижно красиві краєвиди, блискучі на сонці сніжні верхів’я гір, смачнюча вода в гірських джерелах, відсутність сміття на трасі (це прям болюче порівняння із Карпатами)! Звісно шкодую, що в Шамоні був лише два дні, там вже склались обставини, там явно є чим зайнятися більш тривалий час.

Ти цього року біг MCC – дистанцію, яку запровадили вперше. Чи цікавий маршрут? Наскільки легка/важка траса?

– Старт був у невиличкому швейцарському селищі Martigny-Combe. Вузенькі вулички, практично всі вгору, перший кілометр була забава “велесе поросятко”, бо необхідно було постійно ухилятися від бігових палиць, що стирчали в усі боки. Потім були виноградники, кілька раз перетинали автотрасу, просторі долини, краєвиди на схилах гір…

Маршрут класний, доволі різноманітний, були і затяжні кам’янисті підйоми а ля-Петрос, і тривалі пологі спуски, і важкі стрімкі з корінням і великими брилами. Профіль траси, який роздивлявся ще до старту, дуже мало допоміг із плануванням – було повно сюрпризів. Загалом дистанція зайшла доволі легко, комфортно, прибіг свіжим. Але – МАЛО! Біг би ще, і біг, але – молодець, тримай медальку:)

Як ти добирався, де жив, як де і чим харчувався? Може які для себе зробив висновки по оптимізації того чи іншого на наступні старти?

– Добирався літаком до Женеви, а звідтам близько години автобусом Flixbus до Шамоні. Планування поїздки відкладав тривалий час, тому із міркувань економічної доцільності довелось летіти не прямим літаком, а з пересадкою у Варшаві. Жив у хостелі в самому Шамоні, метрів 600 від фінішної арки. Ліжко-місце 25 євро/доба, сніданок 10 євро. Висновки по оптимізації? Хех, купляти авіаквитки хоча б місяці за три, тоді забронювати житло. Ну і їхати на тиждень.

Плануєш повернутися на інші дистанції? UTMB?

– Авжеж! Я на лотерею подавався на OCC (57 км), то ж маю повторити спробу наступного року! Або СCC (101 км).

Сергій Дусь (TDS)

Сергію, ти біг старт в рамках UTMB – вперше? Які твої враження від Шамоні та околиць?
– Вдруге, ССС в 2016-ому був першим стартом. Шам просто Мекка для любителів природи і спорту! Трейлранерам тут не може не подобатися, вибір маршрутів зашкалює, а з таким вибором спорядження що тут продається можна приїжджати абсолютно голим:)))

Як біглося на TDS? Як тобі “зайшла” дистанція? Наскільки складний маршрут?

– Маршрут мега-складний, найскладніший що я біг: технічна траса, а там де немає каміння багато багнюки, учасники падали багато раз.

Погода теж видала тест – перша половина, з Італії було дуже спекотно, встиг згоріти, а вночі та вранці йшла гроза та дощ, спасали спорядження та постійний рух вперед було багато затяжних підйомів, це моя слабкість, дуже на них страждав та здавав місця але не спусках я багатьох знову обходив, це моя сильна сторона однозначно.

– Перед початком, задачі на рейс крім фінішу взагалі не було, адже це був мій перший 6 бальний по складності ITRA, рейс, найдовший альпйський рейс (Lavaredo в цьому році зійшов, а ССС два роки тому був “усього” 101км). Також я очікував що доведеться бути на трасі понад добу, а найдовше до цього на ССС я був лише 22 години.

– А отже я не знав як організм відреагує на таку пропозицію, одним словом була купа факторів де не було досвіду, по англійські unknown factors.

– Фініш: моєму прискорення допомогла моя необізнаність, те що я не знав маршруту. Отже після спуску з Сol tricot, добігав до наступного КП (Вellevue) і не спішив бо очікував ще один підйом. Повільно жував батончик, але на КП мені кажуть, що наступна зупинка Лезуш, 4км і все вниз!!! І тут мене так рвонуло, що ти не повіриш! Я очікував муки на повільному підйомі, а мені значить вниз і все! Одразу виросли крила, а в кросівки якось попали пружинки і свіженька амортизація і я полетів!

– Вузеньку технічну стежку я летів стрімголов не стримуючи себе і без страху впасти. Повна віра у кросівки, обходив інших учасників купами, хтось хотів причепитися на хвіст але ніхто довго не витримував.

– Така сама фішка сталася і на останньому КП в Лезуші – очікував 11км до Шама, а волонтер каже 8!!!!! І мене знову вставило: всього 8км до закінчення цього надскладного випробування, закінчення мук! Я хотів завершити його якнайшвидше, а отже знову включив турбо!

Ось так воно і було. До речі, на сайті є прогноз фінішу учасників, він вважається одним з найкращих алгоритмів в спорті, з високим відсотком точності. Але я по-ходу його “зламав”, бо дівчата очікували побачити мене на фініші в 11:47, а я перетнув лінію в 10:58 :)))

Згадав ще одну критичну річь: поділив весь маршрут TDS на чотири відрізки, і кожного разу мета була просто подолати той відрізок, ніколи не думав про скільки всього залишилося 1 bourg 2 Roseland 3 contamines 4 Les touches 5 все вниз до Сhamonix

Чи проходив акліматизацію? За скільки часу ти б радив приїздити в Шамоні?

– Акліматизацію не проводив, приїхав якнайпізніше і стримував себе від підйомів на висоту: нуль хайкінга чи ліфтів на висоту. Акліматизація це звичайно ж дуже персонально, сам вважаю що в ідеальному випадку треба приїжджати і ходити-бігати на висоті мінімум за 2 тижні до старту, не менше. Або ж в останній момент, щоб організм не встиг зрозуміти що трапилося. Все що по середині, тіло лише отримує стрес без корисної адаптації.

Плануєш повернутися наступні роки в Шамоні на котрісь зі стартів?

– Звичайно ж. Наступного разу обов’язково з сімєю. Ще ж залишилися OCC та головний рейс з списку “доки не відкинув ласти” UTMB! Та навіть як пррбіжу серію, Шам – це місто куди завжди хочеться повернутися, бо ж необов’язково треба рейс щоб кайфонути від місцевих трейлів та гір.

Оксана Рябова (TDS)

Оксана Рябова: «Ультра- це не тільки про біг…»

Оксано, вітаю з фінішем вже другої дистанції серії UTMB та чудовим 24 місцем серед жінок у загальному заліку! Розкажи – як тобі біглося загалом? Погода, наскільки зрозумів – була не дуже. Чи суттєво це вплинуло на хід гонки для тебе та інших учасників?

– По погоді: через шторм в горах посунили старт на дві години, і змінили шмат траси з 51 по 67 км(тут мав бути мега крутий підйом з 2000м набору висоти. І я дуже засмутилась, коли дізналась, що його прибрали. Але safety головніше!:) Була двічі під зливою, один раз під градом. Тричі міняла шкарпетки, але від мозолів не спасло.

– Загалом біглося чудово, за вийнятком шматка з 96 по 114. Головна помилка вийшла по гелям. Я з якогось дива поклала з кофеїном на попередній шмат дистанції. А інших вже з собою не було, то з’їла їх. А ось на найбільш крутий підйом наприкінці гонки – вони були б дуже доречні! Енергії не вистачало+туман. А далі – ще дуже технічній спуск по камінню і глині, в тому ж тумані. Все мокре, бо дуже пролило перед тим. Я такі спуски ще бігати не навчилася, а гомілку трохи підвернути примудрилася, шо також уповільнило хід, і я втратила там 3 позиції по жінкам.

Наскільки складніша траса порівняно з ССС?

– Траса більш дика, менше населених пунктів. Кінцівка досить технічна, ну і плюс та частина яку прибрали – теж вважається дуже хардкорною.

Чи плануєш наступного року вже повернутися на UTMB?

– Планую, най все складется!

У наступній частині враженнями поділяться українці-фінішери дистанцій ОСС, ССС та, звісно, UTMB. Слідкуйте за блогом і телеграмом: t.me/time2trail

Запис RaceRew #3: UTMB-2018 – підсумки та враження учасників з України (Частина 1) спершу з'явиться на Time2trail.