Вперше з Оксаною познайомилися – коли прочитав її докладний звіт на ФБ про участь у ССС UTMB. Оскільки до UTMB маю досить предметний інтерес, почав задавати їй чимало питань (а ще більше виникало:), на які Оксана з властивим ультрамарафонцям терпінням відповідала. Потім вона бігала і писала звіти про наступні екзотичні старти, а я ж у міжсезонні – вирішив (на свою голову:) більш щільно зайнятися популяризацією науки та спорту і, нарешті, завів блог. Тому, коли дізнався, що Оксана повертається до України, зрозумів – пазл склався! Ось вона нагода розпитати про все-все!

Тож саме наша розмова з Оксаною – відкриває рубрику “інтерв’ю” нещодавно-заведеного блогу.Приємного прочитання :)


Знайомтеся: Оксана Рябова – ультра-леді з Чернігова, яка встигла об’їздити півсвіту, пробігти та повигравати купу трейлів в Україні та закордоном і яка має на сьогодні чи не найвищий рейтинг в ITRA серед українок на дистанціях понад 100 км.

– Оксано, розкажи трохи про себе: де народилася, навчалася/навчаєшся, де живеш, працюєш зараз, чим займаєшся окрім трейлів та ультра?

– Народилася 1 червня 1988 року в Чернігові. Там і жила до 22 років. Закінчила Чернігівський педагогічний університет, фізико-математичний факультет, магістр педагогічної освіти. Після закінчення університету працювала менеджером в страховій компаніі АХА та паралельно займалася репетиторством…

А потім – кардинально змінила своє життя. Спочатку поїхала волонтером до Тунісу, а після цього – протягом двох років працювала у Китаї, в сфері готельного бізнесу. Минулий рік провела на Мальті, де в рамках програми EVS (European Voluntary Service), я працювала в організації Emergency response and rescue corps, як first aider (укр. – той, хто надає першу медичну допомогу) та рятувальник. Наприкінці лютого цього року тільки-но повернулася до України, тож ще думаю чим займатися далі.

– Ти займаєшся бігом з дитинства, а коли пробігла свій перший офіційний старт? Чи пробувала себе у інших видах спорту окрім бігу?

– Свої перші 5км пробігла в 3 роки, ставши наймолодшим учасником змагань, присвячених 1300-річчю Чернігова. (Дякую за це татові, він мій герой!)

В юнацькі та студентські роки спеціалізувалася на бігові на дистанції 1500м та 3000м у закритому приміщенні, пізніше виступала на шосе, була 3-ою на Чемпіонаті України серед юніорів з бігу на 20км.

Трейловим бігом захопилася у 2015 році. Того ж року стала чемпіонкою України з трейлу, який проходив в рамках забігу «Черторой».

У 2010 мала деякі проблеми зі спиною, і на 1 рік переключилася на шосейний велоспорт, навіть примудрилася фінішувати 8-ою на Чемпіонаті України з перегонів на час.

Та любов до бігу перемогла і я знову почала бігати. Протягом 2015-2016 років трохи займалася тріатлоном на довгі дистагції.

– Не можу не запитати щодо тріатлону. Чи маєш у планах повернутися і зробити повний айронмен? Судячи з твоїх результатів у 2015-2016 роках, коли ти «трохи займалася» тріатлоном – Kona на тебе зачекалася 🙂

– Ха-ха 🙂 За Кону дякую! Думаю, що так. Одного разу зроблю повний айронмен, і мотивацією буде фінішний час. Проте тріатлон, якщо ми говоримо про айронмен, досить дорогий вид спорту. І, наразі, з моїм стилем життя, просто економічно не вигідно ним займатися. До того ж, ще стільки цікавезних трейлів по всьому світі…

– Тут з тобою важко не погодитися 🙂

– Скажи, а от як ти примудрилася оминувши класичний марафон потрапити в ультратрейловий біг? Скільки, доречі, вже набігала ультра?

– Свій перший трейл я пробігла у лютому 2015 року, це було 28км по горах Гонгконгу. На той момент то була найдовша дистанція, яку я коли-небудь бігала. «Страждала» тоді чимало, бо нічого не знала про трейл і готувалася як на шосе. Але неймовірні краєвиди й атмосфера настільки мені сподобалися, що я вирішила бігати ще, поступово збільшуючи дистанцію. А класичний марафон – взагалі не був цікавий на той момент.

З 2015 року і по сьогодні набігала 5-ть дистанцій 50км+, 4-и – 100км+ й 1-ин- 100- мильник.

– Нещодавно ти, нарешті, пробігла свій перший шосейний марафон на Мальті. Як біглося по шосе? Які враження порівняно із ультра?

– Єдиною мотивацією на класичному марафоні для мене був час. Хотілося спробувати наблизитися до 3 годин. В січні тренування йшли досить непогано, проте, мабуть, дуже різко підняла обєм та інтенсивність й організм сказав – «ні». Два з половиною тижні в лютому випали з тренувального процесу, тож вирішила, що вибігти із 3год 15хв – буде добре.

Біглося нормально, я себе на гнала, тільки на останніх 4км довелося трішки потерпіти. Але, загалом, бігла без надриву. Правду кажучи, мені було дещо нудно, і я рахувала кілометри до закінчення марафону:) Ту насолоду, яку отримую під час бігу в горах чи лісі – не відчула.

– Доречі, а як ти ставишся до добового бігу, рогейну, пригодницьких перегонів з різними технічними етапами? Чи не думала – спробувати щось із цього списку?

– Це цікаві дисциплині, але те що повязане з орієнтуванням – точно не моє. Я інколи по маркованій трасі блукаю:))))

Пригодницькі перегони – можливо колись спробую. А добовий біг – то я краще виберу 100 миль по горах, ніж біг по колу. Просто мені там цікавіше.

– А який із трейлових стартів тобі запам’ятався найбільше? Куди б хотілося повернутися ще раз, а може й не один раз?

– Перші 50км, перші 100км, перші 100миль – усі вони особливі, бо вперше. Враження і відчуття від них найсильніші, бо ти робиш крок у невідоме і борешся з собою. Важко виділити якісь одні змагання. Від усіх змагань, де я приймала участь, я отримувала неабияку насолоду.

– Які ультра бігала в Україні? Наскільки відрізняються вітчизняні старти від закордонних?

– Так, в короткі приїзди додому між подорожами, встигла пробігтися у 2015 – 23км Chornohora Sky Race, а восени 2016 – Bukovel Endurance trail (наблукала там, страшне :))

Кількість учасників – це те, що найбільше кидається в очі. За кородом реєстрації розлітаються дуже швидко, і не тільки на топові старти. Ну, і маркування трас у нас не завжди ідеальне.

Проте трейлраннінг як вид, в Україні ще тільки розвивається, тож впевнена все буде. А взагалі тенденція збільшення кількості змагань в Україні з трейлу останні роки дуже радує і все більше людей відкриває для себе цей вид спорту.


Про підготовку

– Розкажи трохи про підготовку до стартів: які об’єми набігаєш, хто тобі складає тренувальний план на сезон? Чи відвідуєш тренувальні табори, кемпи? Чи тренуєшся на висоті?

– В базовому періоді недільний об’єм 60-80км на тиждень з акцентом на силові вправи, в пікові тижні – до 120 км. Також я полюбляю крутити велосипед як крос-тренінг або і замість легкого тренування. Якщо є можливість один чи два рази на тиждень в якості відновлення використовую плавання – 30-40хв.

– Наразі тренувальний план складаю сама і періодично консультуюся з більш досвідченими бігунами. В силу мого способу життя в останні роки, мій бюджет був досить економний, тож ніяких таборів не відвідувала і на висоті не тренувалася, хоча було би непогано.

– Доречі, про тренувальний план. Наскільки помітив з твоїх нотаток у ФБ – якщо з’являється можливість взяти участь у цікавому старті (навіть ультра) після важкої гонки – ти її використовуєш. Тобто ти намагаєшся будувати підготовку досить гнучко?

– Зазвичай, я виділяю одну чи дві основних гонки на сезон, і підготовка будується під них. А інші йдуть як тренування для підведення під основні старти. Але так, якщо є якась цікава можливість – у більшості випадків я скажу – «так».

– А як виглядає твій «стандартний» підготовчий тиждень у базовому періоді?

– Тренуюся 6 днів на тиждень, понеділок, як правило, вихідний. Вт, Чт, Пт будуть легкі кроси 10-12км, з силовими вправами (можу замінити одне з тренувань на вело). Ср – середнє тренування 12-15км, можливо з включенням інтервалів невисокої інтенсивності. Сб – 10-12км або середня до 15км, а у Нд – довге тренування 18-22км (інколи роблю довгі Сб+Нд, так звані back-to back).

– Як відновлюєшся після тренувань? Чи достатньо маєш часу на сон, масаж і т.д.

– Використовую foam roller, інколи ходжу на масаж (коли дуже припече). Стараюся 2-3 рази на тиждень займатися йогою та робити розтяжку.

– Чи слухаєш музику під час тренувальних пробіжок? Під час ультра?

– В основному ні. Інколи, можу щось послухати, коли біжу довге тренування сама. На змаганнях, єдиний раз був з музикою – вночі на 100 милях.

– Як, взагалі, вдається суміщати роботу, особисте життя з ультрадистанціями та підготовкою до них? Поділися твоїми лайфхаками.

– Не думаю, що відкрию якісь лайфхаки. Я дуже люблю біг, тож встати рано вранці на тренування до роботи чи так само, зробити його після роботи, ввечері – для мене ніколи не було проблемою. Зрозуміло, що вихідні проходять за довгими тренуваннями. Та добра частина з них – у компанії таких же закоханих у біг людей.

Якщо в мене на вихідних запланована якась культурна програма чи зустріч з друзями – я просто роблю тренування раніше або можу міксувати тренувальні дні.


Про спорядження

– Розкажи трохи про екіп, який використовуєш на тренуваннях, під час перегонів: кросівки, одяг, наплічник, гаджети і т.д.

– Тут все дуже індивідуально, мені здається. Зараз мені подобаються кроссівки HOKA Speddgoat2, наплічник Salomon, проте на дистанції до 75км я візьму пояс Naked.

– Годинник – Garmin Fenix2.

– Одяг – різні бренди, не маю якоїсь привязки.

– А скажи ще кілька слів про трекінгові палиці. Це зараз «болюча тема», бо маю собі вибрати. З чим бігаєш? Що б порадила брати: карбон чи щось інше? Куди ховаєш палиці, коли вони не потрібні? Наплічник? Спеціальний пояс?

– В мне палиці black diamond distance carbon Z. Подобаються, досить легко складаються-розкладаються. Єдиний мінус для мене, коли мокріє петля, то трохи натирає внутрішню сторону долоні. Чула гарні відгуки про Leki і Gipron. Ховаю палиці на пояс Naked, має дуже зручні резинки, тримає добре.

Використовую зазвичай палиці коли треба долати круті підйоми. Добре розвантажує ноги. А також декілька разів на слизьких спусках вони не давали мені впасти, коли кросівки не дуже добре тримали.


Психологія, мотивація

– Наскільки, на твою думку, в ультра відіграє роль фізична складова, а наскільки психологічна, ментальна?

– Обидві складові є дуже важливими. В ультра – завжди будуть «гойдалки» з дуже гарним самопочуттям і відверто поганим. Тож аби перетерпіти важкі моменти на дистанції – ментальна підготовка є важливою, бо фактично ти домовляєшся сам із собою продовжувати дистанцію. Але, фізичні сили, щоб закінчити дистанцію і зберегти бажання продовжувати бігати ультра – творяться на тренуваннях. Без них – теж ніяк.

– Що тебе мотивує у тяжкі моменти перегонів? Що змушує незважаючи на обставини рухатися вперед?

– Бажання побачити, а що ж там далі. Невидима підтримка сім’ї, друзів та всіх, хто слідкує за перебігом гонки. Впевненість, що після складних моментів, буде краще + процес наближення до лінії фінішу, а також та насолода і щастя, які “накривають” тебе після її перетину.

– Хто зі спортсменів трейлраннерів, але не тільки – для тебе орієнтир? На кого рівняєшся, ким захоплюєшся?

-Насправді їх багато, тих, ким захоплююся, та виділю ось цих: Люсі Бартоломеу (Lucy Bartholomew), Емілі Форсберг, Кіліан Жорне, Франсуа Д’аен, Анна Фрост, Себ Шеньо


Хоббі

– Оксано, а розкажи чим ти захоплюєшся окрім трейлу, бігу?

– Вивчаю французьку мову, полюбляю читати, подорожувати і готувати, особливо всілякі смаколики.

– Про смаколики – ще обов’язково тебе розпитаю. Це завжди актуальна тема для тих, хто тренується на витривалість. Всі ці вуглеводневі вікна, які раптом відкриваються… сама розумієш :)))

– А поки скажи, які кілька улюблених книжок ти могла б порекомендувати? Не обов’язково з бігової чи спортивної тематики.

– Згадана тобою у RunBooksRew #2 книжка Скота Джурека «Їж правильно, біжи швидко» була першою книжкою на трейлову тематику, яку прочитала. Крістофер Макдугл «Народжений бігти». Bryon Powell «Relentless Forward Progress: A Guide to Running Ultramarathons» – з тренувальними планами і гайдом до світу ультра-трейлів. Дуже сподобалася книга тріатлоністки Кріссі Велінгтон «Життя без кордонів».

– З художньої літератури свого часу на мене справили сильне враження романи Віктора Гюго «Людина, яка сміється», Джека Лондона «Час-не чекає». На разі, читаю «Ривок» Метью Сайеда, про те що лежить в основі наших успіхів – природний талант або прикладені зусилля?

– А чи маєш звичку перечитувати книжки, які особливо сподобалися?

– Так, інколи перечитую, і буває що не один раз. Як, наприклад, книгу Дена Мілмана «Шлях мирного воїна».

– Ти побувала у багатьох країнах, Оксано, а де тобі було найбільш комфортно? Які країни – найбільше вразили?

– Наразі в мене 30 відвіданих країн (Африка, Азія, Європа). Я жила в Тунісі, Китаї і на Мальті, тож можу сказати напевно, що в Європі почуваюся найбільш комфортно. Коли я приїхала до Китаю – у мене був дуже жорсткий культурний шок. Все ж таки ми надто різні.

– Так, Китай – дужже специфічна країна. Особливо шокує – що практично ніц не можеш прочитати та зрозуміти з розмови… У Китаї, доречі, від малого до старого багато практикують різні стилі кунг-фу, цигун… Власне, так само свого часу їздив до Шаоліню, щоб попрактикувати. А як щодо спорту на витривалість? Чи популярні марафони, пригодницькі гонки, тріатлон? Що зі свого досвіду перебування можеш сказати?

– Так, по всьому Китаю величезна кількість всіляких змагань. Вони досить масові. Причому більшість людей приходять на змагання для фану. Трейли переживають там справжній бум, і багато змагань підтримуються на державному рівні.

– Ну, в нас ще все попереду. Принаймні хочеться в це вірити…

– Що ж от ми і до кулінарної тематики дісталися 🙂 Адже подорожі – це ще й кулінарія, як не крути. Скажи, а кухня яких країн тобі довподоби?

– В усіх подорожах завжди куштую страви місцевої кухні. Виділити щось одне не зможу. В своєму раціоні на 90% стараюся дотримуватися цільної їжі, багато овочей , полюбляю робити смузі-боули. А ще я дуже люблю солодощі.

– Ти притримуєшся якоїсь дієти? Вегетаріанської? Іншої? Чи загалом їси все – просто більша частина дієти зелень і продукти не тваринного походження?

– Ні, ніякої дієти не притримуюсь. Можна сказати, мабуть, що на 90% моя дієта вегетаріанська. Я виключила з раціону тільки м’ясо і молоко. Тепер ось спостерігаю, як це відображається на самопочутті, спортивних кондиціях.

– Поділишся твоїм улюбленим рецептом смузі-боула? Цікаво спробувати 🙂

– Все дуже просто. Банан+ківі+столова ложка перемолотого насіння льону+інколи шпинат+вода.

– І все це взбиваємо у блендері?

– Саме так, а після ще додаю насіння кунжуту, якісь сухофрукти чи горіхі, і саморобну гранолу, якщо є.

– Хм-м, звучить, принаймні апетитно, дякую, Оксано! Беру на замітку!

– Ще рекомендую зміксувати в блендері родзинки або сушену смородину з насінням кунжуту і какао. І зліпити кульки. Мммм!


Плани

– Давай знову повернемося до трейлів, ультра і поговоримо трохи про твої плани. Які старти є в твоєму wishlistі на найближчі кілька років? На яких ультра тебе можна буде зустріти цього року в Україні?

– Буду бігти Гуцул-трейл, трейл Карпатію і Chornohora Sky Marathon. Можливо ще якісь старти додадуться.

В 2019 хотілося б пробігти Madeira Ultra trail. Transvulkania та деякі старти Ultra Trail World Tour.

Є бажання пробігти stage race як наприклад GORE-TEX® Transalpine-Run

За декілька років хочу спробувати себе в Tour de Giants.

– Що ж, плани – справді глобальні! Най все реалізується!

– Дякую!

– Бачив, що цього року ти виграла лот на TDS забіг в рамках UTMB. Скажи, а чи є в планах – пробігти основний старт навколо Монблану?

– Так, є, в 2019. В принципі в мене було достатньо балів, щоб подаватися і цього року, але я ще хочу набратися досвіду.


Про популяризацію трейлу

– Оксано, що на твою думку потрібно аби популяризувати трейлранінг в Україні? Як привабити більше людей бігати на природі? Чи можливо взяти якісь гарні практики, які використовують закордоном?

– Я думаю трейловий біг в Україні рухається в правильному напрямку. Змагань з кожним роком стає все більше. По-троху і кількість учасників зростає. Можливо, більше треба розказувати про трейл. Три роки тому я й сама не знала, що таке існує.

Спільні тренування і виїзди, напевно, найкраща практика.

– Вже 12 березня у Києві в рамках Trail talks #1 ти виступатимеш з Лекцією: «Ультра. Моя історія». Поділися якоюсь інсайдерською інформацією – чи буде відео, красиві фото зі стартів, чи розкажеш як потрапити на UTMB і про свої «секрети» у підготовці до ультра?

– На Лекції я розкажу свою історію приходу в трейловий біг і чим мене він так приваблює. Обов’язково поділюся своїми інсайтами з різних змагань і, звичайно, все це буде супроводжуватися фото і презентацією.

– Секретів не маю 🙂 Втім, є свої підходи до тренувань і вибору змагань.

– Про UTMB – авжеж, також розповім.

– Чудово! Що ж готуватиму наступний сет запитань 😉

– А що б ти порадила тим, хто тільки хоче почати бігати трейли?

– Не поспішати бігти дуже довгі дистанції, а розпочати з 20км, зловити кайф і рухатися далі. Варто також питати порад у тих хто бігав щось подібне. Бажано – протестувати харчування ще до змагань, і знайти те, яке підходить, бо тут все дуже індивідульно. І з кожним змаганням експіріенс буде поповнюватись. Власне я після аналізу кожного змагання, знаходжу моменти, які стараюсь більше не повторювати.

– І, наостанок, трохи провокативне питання. В анонсі Лекції ти пишеш, що ультра-трейл – це не тільки про біг… А про що? Що для тебе самої – ультра?

– Ультра-трейл для мене – це пригода, споглядання і насолодження красою та величчю природи, своєрідна медитація, можливість зазирнути глибоко в себе і віднайти нові можливості й ресурси свого тіла та розуму, про які навіть не здогадуєшся!

– Дякую, Оксано за таке цікаве інтерв’ю! Успіхів тобі та реалізації усіх планів й задумів! А ще багато нових перемог і цікавих стартів! 🙂


0 коментарів

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.