І ось, нарешті, стає видно розкинуті широким полем намети. Спекотно. Ноги одразу тонуть у зеленому килимі трави. Цей знайомий гіркуватий запах. Полин. Майже весь простір від дороги до річки Ілі вкритий нерівномірним килимом полину.

Температура більше 30С, і це після 16 вечора. Наступні дні – обіцяють не менше. Забираємо з Оксаною речі й найперше підходимо до намету, де видають стартові пакети.У стартовому пакеті на 35км:– номер з чіпом;- шоколадка;- баф Tengri Ultra;- рекламки інших забігів від «Экстремальная атлетика» і Партнерів.У стартовому пакеті на 70км – все те саме +сонцезахистна кепка.Далі – йдемо шукати, намети для поселення. Наметове містечко огороджено сигнальною стрічкою. Нас відмічають у списку та дають по каремату та досить товстому спальнику. Хоча вдень сонце палить нещадно – вночі, кажуть, температура доходить до +4-5.Закидаємо речі до намету й демо роззирнутися табором. Навколо, мальовничі скелі та ріка Ілі. Течія річки сильна – видно, як потік рухається виблискуючи на сонці хвильками. Вода прозора і прохолодна.

Неподалік наметового табору – зустрічаємо організаторів гонки – тимура Артюхіна, Вадима… Олександра… з якими я тільки до цього списувався. От і розвіртуалізувалися. Сьогодні учасників ще не так багато – приїхали в основному тільки ті, хто завтра бігтимуть 0км та естафету 70км, а також перший в Казахстані кані-крос, сьогодні ввечері.

Трохи поспілкувавшись рухаємося до сцени. Там помічаємо обтягнуту килимами казахську юрту. Виявляється – це міні-музей, влаштований аби познайомити учасників (в першу чергу іноземних) з казахською культурою. Заходимо в середину. Там поки тільки двоє дітей та кілька казахів. Жвавий дідусь-казах, відволікається від партії у шахи вітається та пропонує зробити невеликий екскурс про те як влаштовано юрту і як раніше жили казахи.

Виявляється, для побудови – використовують спеціальні палиці – скріплені спеціальними мотузками, жодного цвяху (звідки ж вони у кочівників?). Із шерсті баранів робили кашму – так юрту утеплювали. Зсередини ще викладали килимами, так само й на землю. У юрті є і ступка для взбиття молока –приготування масла. Ще одна – для перетворення на борошно пшона. Раніше – хліба у кочівників не було. Готували оладки та лєпьошки з пшона. Ще в одному кутку – традиційний одяг і скриня. Поруч – зброя кочівників: шабля, сокирка (трохи схожа на гуцульську бартку), булава та щит. По центру – столик з черпаками, ємностями для їжі, чаю – з дерева. Під стелею – висить чучело степового орла. Дід казах каже, що раніше кожна казахська родина мала прирученого орла, який допомагав у полюванні…- Мої дідусі й бабусі – ось так і жили. – підсумовує казах.- Але зараз ви вже кочівників не зустрінете – трохи з сумом відповідає він на моє питання. – Хіба деякі пастухи використовують їх у сезон. Або ж заможні можуть замовити для себе, для «розваги». Це правда десь від мільйону тенге коштуватиме…- Мені зараз 74 роки, – посміхається казах, – післязавтра – теж побіжу 15км.Певен, що моцний дід-казах не тільки добіжить ці 15км, а ще й у своїй віковій групі виграє:) Бажаємо йому вдалого фінішу – йдемо на вечерю.Кілька з’єднаних високих наметів – утворюють кухню. Там столики, а також два столи зі стравами, стаканчики, чай, бойлер. Перед кухнею нас відмічають у списку та видають талончики на харчування на наступні кілька днів. Миємо руки у спеціально-обладнаних рукомийниках.Набираємо їжу, розчиняємо ізотонік Nutrixxion. Незалежно одне від одного – помітили з Оксаною, що якщо пропити перед змаганнями/довгими тренуваннями ізотонік – біжиться значно легше. Це ж саме – рекомендують і виробники, доречі.

Оксана перевіряє стартовий список. На 70к завтра 28 учасниць, ще півтори сотні – чоловіків.

Після вечері – йдемо дивитися на кані-крос. Цікаво спостерігати, що у зв’язці господар-собака – часто не собака, а саме господар – тягне «підопічного». По завершенню кроса – йдемо на міні-брифінг.Старт 70к, які бігтиме Оксана – завтра зранку, о 6:00. Вона вже підготувала набір спорядження.

Сонце починає ховатися за схили і на табір одразу опускається прохолода. З’являються набридлива мошкара. За пів години температура падає на стільки, що доводиться утеплюватися – вдягати штани та фліску на термокофту.

У таборі запалюють кілька вогнищ у спеціальних бочках. Десь лунає тиха музика та спів. Загальний відбій – о 23-ій годині.

Дивлюся на вогнище. Темний силует юрти, де видно казахів, які п’ють чай за низеньким столиком. Ось, здавалося б й зникла «кочова» культура. Навіть тут – у Казахстрані. Юрти стали – музеями. Замість них – будинки і квартири, замість коней – авто й мотобайки. Але ж, насправді – не все так просто. «Кочівників» – не стало менше. В наш час, навпаки – їхня кількість – тільки збільшується. Візьмімо, хоча б фріланс, особливо у сфері ІТ. Чи те, що мені ближче – систему постдоків у науковців (коли ти маєш по закінченню контракту 3-5років – змінити установу чи, навіть країну) – чим це не «кочівництво»? Змінився тільки формат… Чому так? Навіщо це потрібно?Вогонь потріскує та сипле іскрами. Відповіді на багато питань – можна шукати вічно…

Запис Tengri Ultra 2019: базовий табір, юрта і “кочівники нашого часу” (день 2) спершу з'явиться на Time2trail.

Майже 5 років тому, коли летів з Києва до Пекіну – літак запізнився на стиковку в Алмати, де мала бути пересадка на інший рейс AirAstana вже до Пекіну. Нас, пасажирів, хто не встиг на свій рейс, оселили до готелю чекати наступного рейсу (він був раз на день). Ось так неочікувано опинився на один день в країні, де народився та прожив перші шість років. Мій тато служив у збройних силах СРСР і ми жили в невеликому “закритому” містечку Приозерськ, на березі озера Балхаш. Суворі вітряні зими з метровими сніговими заметами, спекотне літо, скорпіони, зграї комарів, першотравневі демонстрації з червоними прапорцями, невеличкий зоопарк із верблюдами, які любили плювати у відвідувачів, які їм не сподобалися… Коли ми залишали Казахстан у 1991 році – знав, що як виросту – неодмінно сюди повернуся. Просто не знав – коли саме. І ось, – летів до Пекіну – а потрапив до Алмати:)

Trail the World

Яскраве світло висмикує із дрімоти. В салоні літака чути похропування. На годиннику – тільки друга ночі за Києвом. Але тут, в Казахстані, куди ми летимо, вже майже п’ята ранку. В рамках проекту Trail the World організованим Легкоатлетичним порталом Жорстка Атлетика спільно з громадським об’єднанням «Экстремальная Атлетика» (Казахстан) за сприяння Podium Sport Media Group. Ми з Оксаною Рябовою – амбасадори з України летимо до Казахстану, аби взяти участь у TENGRI ULTRA “Марафон Великой Казахской Земли”.

Докладніше про Проект у попередніх публікаціях на сторінці Жорстка Атлетика:Trail the World: TENGRI ULTRA TENGRI ULTRA: назустріч пригодам

Після того, як побував на більш ніж двох десятках закордонних міжнародних конференціях, літніх школах, воркшопах – їхати закордон на спортивний захід амбасадором – не звично. Але ідея проекту та можливість пробігти Великим степом – надихають!

Зрештою, різні поїздки, формати – це не тільки спосіб вивчити багатоманітний світ навколо. Це й інструмент – більш глибоко пізнати якісь свої грані…

Небо в ілюмінаторі набирає багрянцю, а потім червоний диск світила поволі викочує з-за обрію, виблискуючи червоними іскрами на засніжених вершинах навколо Алмати, до якої поступово знижуємося.

В аеропорту о шостій ранку нас зустрічає волонтер Софія. Вона місцева і розповідає чимало цікавого про місто і сам трейл. Їдемо снідати у місцевому ресторанчику. Нам пропонують поїхати з першим автобусом о 8 ранку до Базового табору. Але оскільки трансфер основної групи завтра – все ж варіант погуляти день містом та піднятися у гори, набагато більш привабливий. Лишаємося в Алмати.

Вперед – до вершини!

Речі зоставляємо у готелі (заселення все одно о 14:00). Доїжджаємо 12 автобусі до підйомника на Медео–Чимбулак. Кабінка зринає до-о-овгим сталевим тросом високо-високо вгору. Десь у низу – лишаються ледь помітні будинки з кольоровою черепицею, шосе – по якому повільно піднімається схожа на мурах, “зграйка” велосипедистів.

З пересадками на 2-ох станціях доїжджємо до 3-ої. 3200м вказано на інформаційному борді. Годинник – показує 3000м. Повітря значно свіжіше. Висота відчувається мало, хоча заходити навіть на невеликий пагорб – потребує тепер трохи більше зусиль.

Пофотографувавши краєвиди – зайшли до юрти. Тут можна перекусити та попити чай. Звідси – відкривається гарна панорама на місто і гори. Але помічаємо, що від юрти по схилу тягнуться сліди до скелястого піку. Сліди свіжі.

– Ось там – точно буде хороший краєвид! – запевняє Оксана.

Бабуся-казашка – люб’язно пропонує нам узяти трекінгові палиці. Оскільки підйомчик виглядає досить крутеньким – радо погоджуємося. І не дарма – сніг, курумник для нашого “міського взуття” це хоч і невелика – але перешкода.

Крок за кроком – рухаємося до скель, які бачили з юрти. З близька стає помітно, що скелі і каміння навколо – мають червонуватий колір. А ще на багатьох каменях видно лишайник. З 3000м – доходимо поступово до 3300, потім – стежка біжить до наступного яруса скель, непомітних раніше. Набираємо ще 100м. Опиняємося на невеликому узвищі – стежка від якого біжить хребтом до вершини – Шимбулак. Підйом на скелі виправдав усі очікування – неймовірні краєвиди міста та гір навколо!

Софія говорила нам, що для мешканців Алмати – дістатися підніжжя гір, а у деяких місцях хребта і висоти 2000м – це 15-20 хвилин машиною, тож багато хто проводить тут у горах – практично всі вікенди. Лижі, походи… Іноземних туристів протягом року – також багато.

Власне, початок травня – дуже хороший час завітати до Алмати: місто зелене, гори – ще виблискують на сонці снігом, можна ще навіть покататися на лижаш/сноуборді до офіційного закриття сезону, вже тепло але ще не спекотно, як буде влітку.

І – знову гори…

Вечоріє. На вулицях Алмати спалахують перші ліхтарі.

Згідно тренувального плану – сьогодні невелика пробіжка. Спершу біжу навколо кварталу. Правду-кажучи – не полюбляю бігати містом якщо треба перетинати багато світлофорів, завжди намагаюся їхню кількість – мінімізувати. Коло виходить близько 2км але нічого цікавого… Помічаю, що одна з вуличок піднімається вгору до будинків за якими видно гори. Ось сюди – буде точно цікавіше! Біжу в напрямку гірських вершин, до білих зубців яких, здається, лишень рукою подати. В якийсь момент – помічаю і готель – в якому нас селили у 2014 році… Добігаю майже до виїзду з міста. Зупиняюся, п’ю трохи ізотоніка.

Вже завтра – пейзажі станут іншими – вирушаємо у Великий степ… А поки – можна помилуватися заходом сонця та гірськими вершинами…

Запис Tengri Ultra 2019: Алмати, гори та невипадкові випадковості (день 1) спершу з'явиться на Time2trail.

Свій перший трейл – “Вовче горло”, організований Костянтином Желєзовим і Марафонклубом “Киев-42195”, пробіг у 2013 році. Забіг проходив поруч із селищем Зазим’я під Києвом. Траса була у два кола орієнтовно по 5км кожне із перепонами у вигляді болотистих ділянок, рівчачків з водою та невеликої ділянки з піском.

Тоді, вперше бігли командою від СК “Науковець” (компанію мені склали Andrii Blanutsa і Maksym Chepelievу) і, навіть, посіли 3-є місце Можливість помісити багнюку та ще й отримати за це призи – мені дужже сподобалися – тож з того часу і почалася моя поступова міграція у трейли.

У 2017-ому – вперше кількість офіційних трейлових стартів переважила кількість шосейних Всього у минулому році брав участь у 15 стартах, в т.ч. були скандинавська хода, тріатлон, гірський марафон, ультра… Які ж лишилися враження? Давайте про все по-порядку.

Цілі та Підготовка

Задача на рік була підготуватися до 1-ої ультрадистанції (близько 60км), а також тріатлону. Однак, зрештою, тріатлон став швидше допоміжним інструментом для прогресування у бігові. Ключовими для себе визначив 2-а старти гірський марафон #Дземброня_трейл та #ChornohoraSkyMarathon. Про це, власне, писав у минулорічному біговому звіті.

Підготовку до сезону 2017 почав у 2-ій пол. січня. Відповідно,сам біговий сезон “розклався” на 3-и частини: січень-квітень (30 квітня #Дземброня), травень-серпень (18 серпня #ChornohoraSkyMarathon) і вересень-листопад, бо ж після Чорногори лишалася ще ціла осінь. Загалом, якщо перша і друга частини пройшли жваво і продуктивно, остання третина як то кажуть “не заладналася з самого початку”. Спершу невелика травма, яка на 2,5 тижні вивела з ладу – міг тільки робити ОФП та плавати. Тиждень відновлювального бігу аж тут – майже на тиждень підкошує ентеровірусна інфекція з температурою та вкрай неприємними спазмами кишечника – із фізпідготовки лишилися тільки спринти до санвузла :))) А “кульмінацією” цієї темної смуги – стало пробите колесо авто і запізнення на 2 години на старт #IrdynTrail 8 жовтня. Дякую організаторам і Олег Шиятий, що таки дозволили пробігти хоча б поза заліком…

Основні milestones у підготовці:

• гірки, гірки і багато гірок – все, що можна знайти-використати в Києві:)
• робота над базовою швидкістю
• робота над МПК
• відпрацювання техніки бігу по пересічній місцевості (різні температурні та погодні режими);
• відпрацювання режимів гідратації та харчування

Дужже допомогло проведене тестування у VO2max Lab, яке зробив у грудні 2016р. та поради-консультації від Volodymyr Tkachenko.

Отож, тезово про 2017 рік. Побігли!

– Взяв участь у 2-ох забігах у Китаїво – Kitaevo XC Race & Trail Run (звіти ось тут: Весна і Осінь), а також у Trail Half Marathon Goloseevo які організувала Екатерина delfineja Яковенко. Скрізь попадав на подіум. Навесні був 3-ім в абсолюті і 2-им у категорії на забігові в Китаєво. Влітку на півмарафоні став 4-им у абсолюті й категорії – але 4-е місце виявилося теж призовим з крутезним призом сертифікат на відвідання VO2max Lab! А восени – забіг вже на першу сходинку і в абсолюті, і в категорії. У стартах, які організовує Катя беру участь вже 2-ий рік – приємно, що рівень тільки зростає!

– взяв участь у всіх 5-и стартах Академічної ліги (#Academic_League). На кожному зі стартів покращив свої минулорічні результати, однак і конкуренція цього року була набагато сильніша, ніж у минулому. Так, у 2016-ому з результатами 9-5-13-7 місця в абсолюті й участю усього в 4-ох з 5-и стартів (останній прохворів) мені пощастило посісти 3-є місце в абсолютному заліку Ліги серед чоловіків за сумою набраних балів (34 бали), бо сильні бігуни брали участь у 2-3 стартах ліги. Цього року незважаючи на свої 6-7-4-7-8 місця і сумарно 52 бали – лише 4-ий. Причому все вирішував забіг на Дніпровській десятці – де Віктор Роговий знову виборов 3-є місце в абсолюті й випередив мене у заліку. Що ж, є за ким тягнутися У своїй віковій, як і минулого року – став другим.

– RunFest – це був святковий пробний формат заходу на річницю незалежності, спробував себе у скандинавській ході. Все відбувалося через тиждень після ультри, тож особливо не напрягався, ще й 2 місце посів

– Тріатлон. Довго шукав підходящий старт – щоб влітку, коли можна без гідрика плавати, у місті, де можна зорендувати вєл (власного поки немає). Зрештою – найоптимальнішим став #IronWay у Харкові, де отримав посвяту у триатлети Хвалитися результатом поки за рано, а от над чим попрацювати – цілий список…Із позитивних моментів першої спроби – 4-е місце в абсолюті на біговій дистанції (враження про перший тріатлонний спринт – тут).

– RunAcademy Day – новоформатний захід лекції+пробіг. За великим рахунком, проект пілотний і має на меті залучити студентство Могилянки (National University of “Kyiv-Mohyla Academy” (NaUKMA)) до бігу і ЗОЖ. Команда волонтерів – була супер! Втім, організація з”їла чимало сил та часу, жорстко недосипав аби все встигнути. Тому, всього 4-ий у абсолюті і 2-ий у своїй віковій.

– Гірський марафон “Дземброня” (#Дземброня). Цього року хоч і бігли “запасний” варіант траси але на всі 42+км. Так само, в рамках гірського марафону проводили ЧУ з гірського бігу на довгі дистанції. Поборовся за призи, помісив глинистий грунт, все як годиться. В підсумку – посів 4-те місце в абсолюті. В командному заліку – 1-е місце разом з Andrii Blanutsa і Павло Биченок (Pavel Bychenok). Враження про організацію та сам старт – лишилися дужже позитивні (звіт – тут)

– Chornohora Sky Marathon. Минулого року отримав хороший досвід участі на “половинці” траси (#ChornohoraSky Race). До першої ультра вийшов якщо не у ідеальній формі, то в дуже хорошій. Конкуренція була сильною але теж вдалося потрапити на подіум. І в заліку на Піп-Іван і в загальному заліку був 3-ім. Докладніше описав усе тут.

Трохи статистики:

• Загалом набігав майже 3211 км за рік, найбільше у червні (367 км)
• наплавав, наїздив вєло – 74 км і 1108км відповідно.
• 15 стартів
• 13 подіумів (11 індивідуальних, 2 командних)
• ІІІ місце на Botanic Callenge (#BotanicCallenge) в абсолюті серед чоловіків
• 4-е місце на Академічна ліга ( #AcademicLeague) в абсолюті серед чоловіків
• ІІ місце на Академічна ліга ( #AcademicLeague) у категорії 30-39 років серед чоловіків

Acknowledgements

Насамкінець хочеться щиро подякувати тим людям, які зробили можливим цей чудовий та плідний біговий сезон і надихають рухатися до наступних вершин.

• В першу чергу – моїй коханій Yulia Bezvershenko та чудовій @Valya Skorokhod – які підтримують і в процесі підготовки, і на старті і, знаходячись вдома.
• Одноклубникам Lenina Olenieva і Maksym Chepeliev, а також зав VO2max Lab – Volodymyr Tkachenko, які охоче ділилися власним досвідом, консультували та допомогли спланувати підготовку до бігового сезону.
• Олександр Рябцев (Alex Riabtsev) та Kostya Peresiedov, які не лише допомогли втілити ідею RunacademyRun, а й долучили до активностей Асоціація Випускників НаУКМА. Dana Gurgu, яка разом із Волонтерами зробила цьогорічний RunacademyRun.
• Організаторам бігових івентів на яких виступав цього року (Chernitskyi Dmytro, Екатерина delfineja Яковенко, Konstantin Zhelezov, Dima Nechvolod, Maksym Mramornov, Andrii Blanutsa) та їхнім командам і волонтерів.
• Всім з ким змагався, а особливо Serhii Popov, Сергій Сапіга, Володя Крицкалюк, Сергій Расчупкін, Павло Шутенко – за конкуренцію, приклад та стимул ставати кращим.
• Друзям з SCS “Sport club “Scientist” – разом з якими організували купу стартів у 2017-ому.
• Yulia Bezvershenko, Andrii Paliichuk, Tetyana Vakulyuk – які надихнули таки створити власний блог

Що ж, будемо рости далі та рухатися до нових вершин і цікавих цілей!

P.S. @Valya Skorokhod, доречі, у майже 1,5 річному віці взяла участь у першому в своєму житті забігові – #AcademicMile і отримала першу медальку. В міжсезонні – вже посилено трейлить калюжі, причому такі, що навіть тато їх намагається оминати :-))) От вам і приклад синергічної дії генів та виховання

Про плани на сезон 2018

Календар стартів практично готовий. Продовжу організовувати та виступати на #AcademicLeague. Бігатиму в складі команди SCS “Sport club “Scientist”. Проект RunacademyRun – будемо й далі розширювати. Продовжую шліфувати плавальні навики, кручу педалі – тож хотілося б зробити олімпійку цього року.Із пріоритетних стартів планую бігти #GutsulTrail, #Дземброня та #ChornohoraSkyMarathon. Ще буде один 100км старт закордоном але де саме і коли – побачимо трохи згодом :)#time2trail, #runacademyrun, #academicleague, #trail

Запис Time to trail: підсумки бігового сезону 2017 спершу з'явиться на Time2trail.

– Вони що, в такому темпі всі 10км бігтимуть? – почув позаду голос, коли після стартового сигналу разом з першою лінією учасників рвонув вперед від дамби.

– Це навряд… – відповідаю подумки і біжу навпростець через калюжу, – Темп доведеться тримати – по-швидший…

Ось так почалася “осіння” версія Китаївських перегонів (вони ж Kitaevo XC Race & Trail Run “Осенняя классика”) у яких беру участь вже втретє. Перші два старти були цього і минулого року навесні. Погода і стан траси на попередніх – були значно лайтовішими…

А от сьогодні дощило з самого ранку. Холодний вітер нагадував що вже середина листопада. Зазвичай по такій погоді порядні ранери – на вулицю навіть носа не показують: зала, доріжка, манєж, басейн… Але, звісно, для тих, хто бігає трейли – все інакше. Я посміхнувся. Люблю бігати по всякому ненастю: трафік менший і тренування різноманітніші та наближеніші до трейових реалій… Поки з Dmytro Malezhyk дісталися старту – ноги вже трохи підмокли. Тут зустрів Олег Шиятий і Yuriy Sabada, згадали дощовий #IrdynTrail2017 (подробиці можна почитати – тут). Доречі, Irdyn Trail Run 2018 – буде, тож слідкуйте за новинами у групі Традиційно, трохи про те в чому біг:

Екіп

• трейлові кроси #Inov8 Rocklite305
• гольфи #2ХU
• легінеси #Nike
• шорти #Reebok
• термуха #Salomon – суперова річ, раджу!
• лонгслів #asics з #FlorenciaMarathon
• футболка #Craft- напевно можна було і без неї
• баф на шию
• шапка
• рукавички #Inov8 -після кількох км зняв (стало жарко:) Ще прихопив:
• сумка напоясна #Deuter
• мобільний та незамінний за такої погоди дощовичок #WOC (kindly gifted by Daria Gudkova)

За 10хв до старту пішов мокрий сніг. От вам і “осіння класика” Втім, нарікати немає часу – треба бігти.

Після “бадьорого” старту на дамбі, перед першим підйомом пропустив поперед себе двох хлопців, судячи з екіпу – із рейсереів чи кросфітерів. Це давало трохи часу аби втягнутися у темп перегонів та зорієнтуватися яку тактику обрати – “агресивнішу” чи більш “консервативну” – залежно від темпу лідерів та переслідувачів.

Так лідируючою трійцею – забігли з хлопцями перший великий підйом. Проминули Руслан Хоменко, який волонтерив на трасі, а ще встигав підбадьорювати та фотографувати

Кроків переслідувачів за собою не чув, а оглядатися не маю звички:) тож скориставшись тим, що почалася полога ділянка, а хлопці попереду трохи зменшили темп – обійшов їх перед спуском. А про спуски на цих перегонах – можна сказати і окремо. Вони були настільки багнистими, що у нормальному темпі можна було бігти лише збоку стежки. А від ковзання та падіння рятували тільки речі – досвід, протектор #Rocklite305 та трішки вдачі. Ось і найдовший тягун траси. Підйомчик тут крутенький, тож всім буде не солодко. Щоправда, бігти вгору виявилося навіть легше. Не плутати зі швидше (!)

Вперед, вперед і тільки вперед!

Підйом зрештою завершується. Тепер спуск. За третім “заходом” траса Китаївського трейлу вже стала майже “рідною”. Гадаю, що навіть із заплющеними очима зміг би її пробігти. Чи вночі. Якщо раптом колись з”явиться night edition :)))

На кількох надто крутих спусках – доводиться покладатися цілковито на інтуїцію та відчуття тіла. Ймовірність ступити не туди чи не так – надто висока, щоб контролювати процес раціонально.

Трейл – вчить довіряти собі. А від довіри до себе, з часом, проростає довіра до інших та цілого Світу.

Наше тіло – завжди знає оптимальний шлях, траекторію. А от наш мозок, зазвичай, занадто все намагаємося контролювати. Додайте до цього купу “внутрішнього шуму” – думки, емоції, сумніви – і маєте замість швидкого бігу маємо – черепашкування, падіння, травми та інші неприємності. Покладайтеся на внутрішнє чуття. Довіряйте своїй інтуіції. Вона не помиляється. Ніколи.

Ось і стартово/фінішна арка. – Фініш? – чую питання – У нього тільки перше коло… – відповідає хтось.

– Молодець, давай-давай! – підбадьорюють глядачі. Напевно не дуже очікували, що 5км першим пробіжить учасник на 10км

А що робити? Біжимо далі…

Я не робот, а звичайна жива людина. Холодний дощ, вітер, втома, біль м”язів – все це відчуваю так само, як інші учасники. Але все це – лишається “ззовні” мене. Розум ясний. Сфокусований на трасі, на бігові, диханні і, одночасно, розслаблений. Це трохи складно пояснювати словами. Але це – те, що кожен може пережити на власному досвіді. Ось знову стежка петляє повз Руслан Хоменко.

Далі ковзький спуск і тягун-підйом. Такий технічний трейл як зараз – змушує викладатися по-повній. Десь на середині тягуна – бігти стає неймовірно важко. Хочеться перейти на крок. Це – критичний момент. На трейлових перегонах, коли треба дертися вгору – такі обов”язково трапляються. До цього треба бути готовим. Згадую моїх Yulia Bezvershenko, @Valya Skorokhod, які чекають вдома і вболівають. Згадую тих, хто зичив удачі. І, поступово, крок за кроком рухаюся вперед до кінця підйому.

Енергію – можна отримувати не лише з гелів та батончиків. Підтримка близьких та друзів – допомагають не менше.

Нарешті спуск і петля-тягун біля арки вгору. Найближчий переслідувач недалеко, тож в міру сил – прискорююся. Зараз найменша помилка дорого буде вартувати. Ось і останній горбик перед фінішем. Забігаю на нього, одразу на спуск – і збігаю до фінішної арки. Фініш! І, нарешті – перемога!

Результат (за попередніми протоколами): 44хв:45с, що майже на 2,5хв повільніше за цьогорічний час на “весняному” Китаєво (про це можна почитати – тут) . Але стан траси – просто не порівняти. Що ж третій старт у Китаєво – справді виявився для мене вдалим І для клубу SCS “Sport club “Scientist” – теж, бо перші місця також посіли – Dmytro Malezhyk (5км), Volodimir Fotinyuk (10км у віковій категорії 36+). Дякую невтомній Екатерина delfineja Яковенко та всім волонтерам, які організували це трейлове свято! Радий був побачити Iryna Tokar, Oleg Tokar, Nadiia Chumachenko, Costas Cannakis, Александр Кадькало, Eugene Turkulevich, Валентина Стешенко та ще багатьох-багатьох.

На жаль, не потрапляю на Wet Hills цього року. Тож можу тільки побажати всім учасникам вдалого завтра старту!!! А вже цієї Нд – бігтиму на Дніпровська десятка, яка є 5-им і заключним етапом #AcademicLeague – навкола озера у парку Перемоги (мДарниця). Тут вже маршрут дистанції по-плоскенькому, приєднуйтеся

#KitaevoTrailRun, #AcademicLeague, #trailrun, #time2trail

Запис Дощ, сніг, багнюка і трохи вдачі… Що ж іще треба для вдалого трейлу? спершу з'явиться на Time2trail.

В далекому 2011 році пробіг свій перший марафон, а ні трохи не підозрюючи, що ця подія настільки вплине на моє життя. Далі – були “розумні” та “мотивуючі” книжки з бігу, нові старти, придбання пульсометру, складання свого першого бігового плану на рік… і ось вже добігався до написання “підсумків сезону”

А розказати і справді є про що, бо 2016-ий виявився для мене насиченим на бігові події, як по кількості стартів, так і по їхній різноманітності. Із шосе поступово, ледь-помітними манівцям, мігрую у trail runing та гірський біг. Можливо, дається в знаки похідне минуле (і, сподіваюся, майбутнє:). А може – трохи приїлися асфальт, масовість та галасність багатолюдних міських стартів, і хочеться більш “домашньої” атмосфери та open-air. Адже там, на природі, як ніде відчуваєш, що можеш бігти легко і довго, практично – все життя…

Про 2016 тезово.

#FeofaniaHills; #Kyivhalfmarathon; #KitaevoTrailRun; #FeofaniaFUNRUN; #Дземброня; #Kyiveuromarathon; #CrossHill; #AcademicMile; #ChornohoraSkyMarathon; #StrongRun; #AcademicCross; #DidorovkaTrailRun; #WizzAirKyivCityMarathon; #ЗдоровийКиянин;#Йоль.

– в трійці переможців у своїй категорії (до 34р.) на #KitaevoTrailRun Spring та #DidorovkaTrailRun (тут ІІІ місце в категорії ще й співпало з ІІІ в абсолюті:) трейлах, які проводять в Китаєво та Дідорівці відповідно, які є частинами Голосіївського лісу.

На жаль не зміг взяти участь у осінньому #KitaevoTrailRun – по-перше, старт перетинався з “Парковою десяткою” (5-им етапом Академічної ліги), яку збирався бігти, а по-друге – захворів… і всі бігові плани взагалі накрилися мідним тазом.

Чудові старти, і по організації і по атмосфері! Міні-звіти: Китаєво та Дідорівка.

– вперше взяв участь у гірському марафні – #Дземброня, новий біговий івент від Marathon Club “Kiev 42195”

Трасу через негоду скоротили – але 27км з 1400м перепадом висоти для першого разу теж цілком вистачило

Чимало gaps у підготовці, спорядженню, доланню дистанції було виявлено – та виправлено вже на #ChornohoraSkyMarathon в червні. Мої враження від #Дземброні – тут.

– Дуже сподобався півмарафон #CrossHill у Чернівцях. Незважаючи на спеку та горбисту трасу з бруківкою, закрив першу десятку в абсолюті серед чоловіків.

А ще поліпшив майже на хвилину особистий рекорд на 21,1км дистанції, встановлений всього місяць тому на #Kyivhalfmarathon й посів ІІ місце у категорії Чудова організація, гарне місто – тож рекомендую всім любителям бігу і подорожей. Короткий звіт тут Файні пробіги є не лише у Києві!

– Третє місце на ChornohoraSkyRace – 24км забіг Кваси-Петрос-Козьмещик в рамках #ChornohoraSkyMarathon. Не обійшлося без елемента везіння, бо Володя Крицкалюк, який прибіг 3-ім і випередив мене на 9хв – через відсутність 2 елементів обов’язкового спорядження, згідно регламенту змагань, отримав штрафних 40хв…

Але враження від забігу навіть без прив”язки до результату – дуже позитивні! Більше про ChornohoraSkyRace тут.

– Експерименти з форматами і дистанціями восени привели до відомого своїми чисельними спортивними подіями Харкова на #StrongRun. І не дарма

Шість різнопланових забігів усього за 2-а дні із сумарними 66,6км. Був 8 в абсолюті серед 54 учасників і 3-ій у своїй категорії. Не надто простий старт, як для початку осінньої частини бігового сезону – але все сподобалося

Враження описав тут.

– на #AcademicCross збірною ІМБГ (Institute of Molecular Biology and Genetics NAS of Ukraine) втретє за 5 років вибороли І командне місце серед установ НАН України, а у

загальному командному заліку – 5-і з 11-и! Докладно – тут.

До командного заліку зараховувалися 2-а кращі результати чол. та 1-ин кращий результат жін. на 2км дистанції, 1-ин кращий результат на 10км. Дякую Oksana Sergiivna, Павел Савицкий та Sergiy Lukashov за чудову компанію!

– Покращив свій минулорічний результат #WizzAirKyivCityMarathon на 19хв – 3:07.

Хоча, відверто-кажучи, розраховував вибігти із 3 годин. Але погодні умови збили режим гідратації. Та й по харчуванню – не розрахував. Тому після 35км була розплата та довелося трохи «постраждати». Що ж – отримав хороший досвід…

Трохи більше про свій 9-ий марафон написав – тут.

А ще, саме в рамках підготовки до #WizzAirKyivCityMarathon на Українській біржі благодійності проходив Благодійний марафон зі збору коштів на лікування талановитої вченої-американіста – Olena Dubinina у якої діагностували лімфому Ходжкіна. Дуже радий, що разом з Максим Лимаренко, Kseniya Prokonova, Oleksandr Marikovski, Bogdan Globa, Gennadii Popenko змогли зібрати хоч і невелику але таку потрібну частину коштів для оплати лікування. Вірю, що наші зусилля та підтримка багатьох і багатьох людей, які відгукнулися – допоможуть Олені подолати страшну хворобу.

– В середині жовтня – застудився. Думав – на кілька днів, а прохворів майже місяць… Однак, між 2-а періодами хворування примудрився у складі SCS “Sport club “Scientist” ще взяти участь у змаганнях «Здоровий Киянин-2016» (парадокс:)

ІІІ командне місце SCS “Scientist” на спатакіаді “Здоровий киянин-2016”

Вдруге у житті змагався в 200- метровому манежі

Був м”яко кажучи не в найкращій формі – але таки виграв 2км забіг. Команда SCS “Sport club “Scientist”: Andrii Blanutsa, Ganna Chyzhyk, @Наталія Зуб в підсумку – виборола ІІІ cходинку спартакіади.

Оновив свої особисті рекорди на різних дистанціях, в т.ч.

-напівмарафон – 1:25 на #CrossHill

– марафон – 3:07 #WizzAirKyivCityMarathon.

– 10 разів на подіумах, 8 індивідуальних+2-а командні.

У 2016 дружньою командою SCS “Sport club “Scientist” організували Академічну лігу (#AcademicLeague) яка об”єднала: 5 забігів (#FeofaniaHills, #FeofaniaFUNRUN, #AcadwmicMile, #AcademicCross, #Parkova10), близько 1000 учасників, дорослих та дітей.

В основному займався організацією – #FeofaniaHills та #FeofaniaFUNRUN (траси та їх розмітка, рекрутинг волонтерів, пошук Спонсорів та Партнерів, PR) меншою мірою – #AcademicCross, #AcademicMile (пошук Спонсорів та Партнерів, PR), ще була #Parkova10, яку прохворів (встиг трохи допомогти зі Спонсорами та Партнерами).

Набігав майже 2540 км за рік, найбільше у серпні (300 км) – на “канікулах” у бабусі в селищі Цибулів:)

ІІІ місце на Feofania Challenge

ІІ місце збірної ІМБГ (Institute of Molecular Biology and Genetics NAS of Ukraine) у конкурсі костюмів серед Команд на #FeofaniaFUNRUN

ІІІ місце на #FeofaniaCallenge в абсолюті серед чоловіків

ІІ місце на #AcademicLeague у категорії

30-39 років серед чоловіків

ІІІ місце на #AcademicLeague в абсолюті серед чоловіків

На завершення цього лонг-ріду хочеться подякувати всім-всім організаторам забігів, які зробили можливим цей чудовий біговий сезон: Igor Kretov, Chernitskyi Dmytro, Екатерина delfineja Яковенко, Yuliya Fylypchuk, Andrey Pavelko, Valentyna Krepkina, Konstantin Zhelezov, Dima Nechvolod, Andrii Blanutsa, а також орг-командам та волонтерам, які їм в цьому допомагали.

На власному досвіді – знаю скільки зусиль займає організаторська діяльність. І, справді чудово, що є люди, які вкладають свій час та зусилля – у розвиток й популяризацію бігу, а також здорового способу життя в Україні!

Звісно, всі мої забіги та перемоги у цьому біговому сезоні були б неможливими без підтримки моєї коханої Yulia Bezvershenko та нашої чудової @Valya Skorokhod, які надихають тренуватися, встановлювати нові рекорди та найбільше радіють успіхам

P.S. Слід визнати, що все ж у 2016-ому найбільший “спортивний” прогрес у @Valya Skorokhod, а не у її тата. Вона вже не тільки швидко повзає, а майже самостійно ходить! Ще трішки – і теж побіжить. Ось тоді – тримайтеся, Скороходики по-справжньому візьмуться підкорювати бігові (і не тільки) вершини!

Календар стартів – ще “в процесі” але вже знаю, що трейлу (та драйву буде більше. Планую бігти #Дземброня та #ChornohoraSkyMarathon. Продовжу організовувати та виступати на #AcademicLeague. Бігатиму в складі команди SCS “Sport club “Scientist”. Оскільки вже потроху почав плавати, хочеться спробувати себе в тріатлоні – спринт чи олімпійку. І, звісно, є плани розвідати деякі пробіги у нових містах та місцях.

Які саме?

Ну, про це – трохи згодом

#AcademicLeague, #trailrun, #time2trail

Запис Більше трейлу та драйву: підсумки бігового сезону 2016 спершу з'явиться на Time2trail.