Випадковості та вірогідності

Яка вірогідність зустріти в Борисполі друга, який летить у той самий день і майже в той самий час але іншим рейсом до іншої країни? Я б сказав – не надто висока. Втім, виявляється, далеко не нульова. В черзі на реєстрацію на свій рейс МАУ – зустрічаю Діму Герасимчука. Ми обоє працюємо в ІМБГ (хоча й у різних лабораторіях), а до цього 6-ть років навчалися разом у Могилянці. Об’їздили разом купу конференцій (остання була в Єрусалимі два роки тому) та й власних наорганізовували чимало. Мій рейс до Лісабону о 9:45, в той час, як у Діми – рейс до Хельсінки на 15хв раніше. От вам і вірогідності…

Всі черги та контролі проходимо швидко. Потім – розходимося по різних гейтах на посадку. Автобус везе до літака, що стоїть аж десь на крайній злітній смузі.

Понад хмарами…

Переліт у МАУ запам’ятався хіба тим як гарно спалося. При цьому МАУ справді здивувало, адже прилетіли ми на пів години раніше(!). Скільки вже літаю – не пригадую, щоб таке траплялося, якщо чесно.

При проходженні паспортного контролю зустрів Олексія із нашої збірної команди (Хто представлятиме Україну на Чемпіонаті світу з трейлу? (частина 2)), який, виявляється, летів цим же рейсом МАУ з Києва. Пройшлися з одного терміналу в іший, перекусили і ось вже час сідати у ТАР – португальські авіалінії.

На відміну від МАУ – тут вже навіть пропонують невеликий перекус. Хоча попередньо не замовляв, без проблем дали вегетаріанський ланч-бокс: ролл з грибами, шматочк сиру, печиво, цукерка. Нічого надзвичайного але – приємно:)

Місто гірок й електросамокатів

З аеропорту – пірнаю в метро, яке тут одразу ж поруч та їду до свого помешкання в хостелі – неподалік зупинки Marques du Pombal.Лісабон зустрів сонячною погодою але на вулиці досить вітряно. Температура трохи вище за +20, а по відчуттях – градусів 18, після Києва навіть прохолодно :-)Знаходжу помешкання, розташовуюся. Хоча в Києві майже 8-а вечора – тут на дві години раніше.Вирішую пробігтися парком Едуарда VII, який неподалік площі Marques du Pombal.

І тут на мене чекало два сюрпризи. По-перше, всю центральну частину парку зайняв книжковий ярмарок, не менше нашого “книжкового Арсеналу” – тільки під відкритим небом.

А по-друге, рівних ділянок у парку практично не було. До-о-овгий підйом вгору від початку на площі Помбаля а потім – менші спуски та підйоми… Сам парк – теж виявився невеличким. Із забіганням до сусіднього парку Амалії Родрігес та збіганням пішохідною доріжкою вздовж велодоріжки до Лісабонського університету – вийшло близько 2км. Чимало бігунів та велосипедистів, площадки для воркауту – також не порожні.

Дуже багато стоянок з електросамокатами і чимало самокатів полишених не на стоянках, а де заманеться. Над головою час від часу пролітають літаки. Дуже низько, адже аеропорт можна сказати, в самому місті й він набагато більший наших Жулінів.

В парку синім цвітом квітнуть дерева. Неймовірно гарно!

Після пробіжки – вечеря. Встигаю перечитати огляд про учасників Чемпіонату світу на irunfar та глянути кілька передстартових інтерв’ю, які вони виклали на сайті. Да, не залежно від погоди – в суботу на Чемпіонаті буде спекотно!А вже завтра – їду до Коїмбри.

Запис TWCH2019: Лісабон – гірки, книжковий ярмарок та електросамокати (день 1) спершу з'явиться на Time2trail.

Вже за тиждень 8 червня відбудеться 9-ий Чемпіонат світу (ЧС) з трейлраннінгу (трейлу). Змагання проходитимуть в Португалії, неподалік містечка Міранда-ду-Корво по трасі трейлу Trilhos dos Abutres (“Стежки стерв’ятників” та Чемпіонат світу з трейлу-2019).

У першій частині – ми познайомилися із жіночим складом збірної:Хто представлятиме Україну на Чемпіонаті світу з трейлу 2019? (частина 1)

Сьогодні – продовжуємо знайомство вже з чоловіками, які увійшли до складу збірної України. Побігли!

Богдан Онищенко

Бігати трейли – це, передусім, моє хобі. Спортом я майже ніколи не займався але десь в 2013 спробував пробігти трейл – і мені сподобалось. Трейли практично в мене за вікном, тож достатньо відчинити двері й через п’ять хвилин я в горах, тому почав з трейлів відразу. До спортивної еліти я не належу, але якщо є хобі то чому б і не робити це достойно. З огляду на мій вік (похилий), мене приваблюють довгі дистанції – 100км і 100 миль, там треба багато думати, мені це імпонує. 100км моя улюблена і оптимальна для мене дистанція і десь 15 трейлових змагань в цій категорії я вже пробіг, деякі навіть виграв і, загалом, на подіумах бував, хоча це для мене і не дуже важливо. Зараз я в ТОП-100 у світі, здається єдиний українець, за результатами останніх трьох років в UTWT (Ultra Trail World Tour) про що дізнався нещодавно й несподівано. Це тішить бо це і є мій улюблений 100км трейл сегмент. Трейлові змагання, це насамперед пригоди, згадати вже є що (UTMB, UTMF, Diagonale des Fous, Mt Gaoligong, UTA, тощо), але ще більше цікаво міркувати про майбутні авантюри, зокрема цьогорічний ЧС в Португалії, тому – тільки вперед!Це мій другий ЧС поспіль. Конкуренція на ЧС неймовірно висока, випадкових людей там немає. Я бігав багато міжнародних трейлів, дуже престижних і не дуже, порівнювати є з чим. На ЧС конкуренція не є найсильнішою з усіх теоретично можливих, але з того що реально існує, це неперевершений рівень. Вищого рівня в ультра трейлах поки що не існує. Те саме очікую і в Португалії.Мій орієнтир, це пройти PB (personal best) в короткій ультра дистанції (45км). Для мене це важко, бо в цьому діапазоні швидкість відіграє більшу роль аніж витривалість, а я більше спеціаліст з витривалості й надаю перевагу 100км сегменту. Також мені більше підходять складні, технічні трейли і здається, загалом, що цьогорічний ЧС трейл не є одним з таких. Незважаючи на це, я ставлюся до того як до звичайного і звичного завдання – треба певний результат, як його отримати і підготуватись я знаю, залишилось це тільки піти та зробити.Так, гадаю цьогорічному складу збірної цілком реально поборотися за високі місця на ЧС! В рахунок команди йдуть перші три кращих результати. В нашій чоловічій команді є більше ніж троє дуже швидких і досвідчених хлопців на таку дистанцію, хоч я і не є одним з них. Жіночу команду, нажаль, знаю гірше, тому прогнозувати не можу, але сподіваюсь що теж належна мотивація принесе гарний результат.Я в Україні не живу вже досить (навіть, дуже) давно, тому виступати за Україну мені, можливо навіть в чомусь більше ніж колегам що там живуть, це велика честь; є певний сентиментальний аспект, якого можливо і не було б якби я там постійно проживав. Незважаючи на те, що недавні політичні зміни в нашій країні мені абсолютно не до вподоби, Україна поки що ще є, і доки це так, треба її шанувати і виступати за національну команду, якщо є така можливість; моє ставлення в цьому відповідне.

Валерій Макарук

Загалом, минулий рік для мене був дуже вдалим. У трейлі на дистанції 20+ здобув одну перемогу, два 2-х та 1 третє місця. На асфальті перемога на 10 км у Луцьку та 2-й у півмарафоні на Світязі. Найбільш запам’ятались перемога на Wet Hills та у Малій Лізі, а також домашня перемога на 10 км у рідному Луцьку.

У 2017 році я вже приймав участь на ЧС з трейлу в Італії. Також у 2016 році було два асфальтові марафони: Варшава та Вільнюс.

На цьому ЧС хочеться увійти у ТОП-100, навіть – у ТОП-50). В Італії до половини дистанції це вдавалось робити, потім судоми внесли свої корективи!

Збірна цілком може поборотися за високі місця, все можливо!) Якщо не вірити у власні сили, то нема сенсу кудись їхати! Думаю що в індивідуальному заліку Попов та Тарасова мають бути у ТОП-20!

Для мене за честь виступати за національну збірну на світовій першості! З іншої сторони це ще й величезна відповідальність. Від вітчизняного старту ЧС дуже відрізняється атмосферою, усі жителі стартового містечка виходять підтримати спортсменів. До того ж на ЧС є на кого рівнятися, адже тут зібрані кращі з кращих трейлранерів з усього світу!

Валерій Шипунов

Досягнення: 3-є місце на чемпіонаті України з трейлу (Гуцул трейл 2018); 2-е місце на чемпіонаті України з добового бігу (вересень 2018, 192км).

Це вже другий чемпіонат світу з трейлу (приймав участь минулого року), також приймав участь в чемпіонаті світу з “довгих” гір (2017р). Рівень учасників, які приїжджають на Чемпіонат світу дуже високий, особливо команди Італії, Франції, Іспанії та Америки.

Якихось цілей потрапити в ТОП-… поки не ставлю. Рівень атлетів на Чемпіонаті світу – це індекс ITRA більше 750, і я свідомо оцінюю що ще треба років з 5-ть потренуватись, щоб дійти до такого рівня.

Вважаю, збірній цього року поборотися за високі місця – нереально. В особистому заліку думаю є люди які можуть попасти в ТОП-20 чи ТОП-30, але в командному заліку навряд чи.

Виступати за Національну збірну – це завжди гордість, ще одне нагадування світові, що Україна існує. Вважаю що дуже важливо представляти країну на подібних змаганнях. Для мене це завжди відповідальність, розуміння що від мого фінішу також залежить загальний командний залік, і наприклад варіант зійти зовсім не розглядається.

Костянтин Желєзов

Я їду на 12-й Чемпіонат світу з трейлу і по гірському бігу на довгі дистанції, як спортсмен і як керівник. З ний – це буде 5-й ЧС саме з трейлу.

Світовий трейл, в цілому, аматорський, хочу щоб він таким і залишався, в трейловій тусовці зовсім інша аура, це окрема тусовка. Наша збірна зростає з року в рік але плани по потраплянню в ТОП не ставлю. Хочу додатково зазначити, що заслуга зростання рівня нашої збірної, повністю лежить на плечах організаторів, які організовують трейли в Україні!

Федерація легкої атлетики України (ФЛАУ), відноситься до трейлів як до не олімпійського виду легкої атлетики, допомагає певною сумою в організації чемпіонатів України (ЧУ) з трейлу та гірського бігу на довгі дистанції. Цього року ФЛАУ вирішило оплатити дорогу чемпіонам країни, цей момент я вважаю неправильним. Я б, наприклад, розділив би цей грант порівну між першою трійкою на ЧУ, а за умови, що якщо хтось відмовиться в участі на ЧС, то грант передав би першому учаснику, якого відібрали згідно рейтингу, оскільки для мене головне – це фінішний результат команди (залік по трьох найкращих результатах), а не участь на ЧС тільки чемпіона.

Виходячи з вищесказаного, особисто для мене як учасника, додатковою відповідальністю стає фініш на ЧС, оскільки я біжу за команду. На будь-якому старті ти можеш зійти з дистанції, на Чемпіонаті світу – не маєш права, бо ж навіщо тоді їхав?)

Атмосфера на Чемпіонаті світу особлива, як на Чемпіонаті світу! Це треба хоч один раз пережити, відчути на собі.

Чемпіонат світу буває один раз в житті – й то не у кожного)

Олександр Скороход

Хоча за професією – молекулярний біолог, систематично спортом займаюся з 2005 року. Спершу це були бойові мистецтва, маю І дан (чорний пояс) з карате, потім біг, туризм, альпінізм.

Мій шлях у трейл почався в 2013 році, коли пробіг свій перший трейл «Вовче горло», який організував Костянтин Желєзов у Зазим’ї під Києвом. Дужже сподобалося – тож із шосе поступово мігрував у трейли. У 2017 році пробіг свою першу ультра – Chornohora Sky Marathon, де був 3-ім (Марафон і ще трішки, а що як пробігти ультра?). Найбільше досягнення на сьогодні – перемога на Bojko trail (80k) минулого року (Bojko Trail: 50-и мильник українськими Бескидами). Щоправда, під час Бойко травмувався – через що мусив пропустити решту літніх та осінні старти окрім Каппадокії (Cappadocia medium trail: ультра неймовірною Каппадокією). Після Каппадокії взимку – знову була травма і довгий процес поступового відновлення. Першу пробіжку зробив аж на початку березня.

Чемпіонаті світу з трейлу ще не виступав, тому можливість відчути атмосферу і позмагатися із ТОП-атлетами світу – стала хорошим стимулом аби відновитися швидше. На початку травня зробив свій перший змагальний старт 35к в рамках Tengri ultra, фінішував 4-им в абсолюті, результатом і тим, як відреагувало коліно – цілком задоволений.

Хоча тільки-но відновився – звісно, буду намагатися показати максимально-можливий результат і отримати досвід. Чоловіча та жіноча команди, як на мене, можуть цього року значно покращити загальні результати, порівняно з минулими роками.

Для мене велика честь і відповідальність виступати в збірній Україні, пліч-о-пліч з кращими трейлраннерами України!

Олексій Борисенко

Бігом я займаюся відносно недавно, більш-менш серьёзно бігаю тільки третій рік. А так – вже років сім. З п’яти років, протягом шістнадцяти років займався гірськолижним спортом. Входив до юнацької та юніорської збірних команд України. Представляв Україну на міжнародних змаганнях. Кандидат у майстри спорту з гірськолижного спорту.

Як потрапив у легку атлетику, зокрима в біг – сам не розумію. Якось трохи бігав, хочу зазначити, що гірськолижники майже взагалі не бігають))

Свій перший справжній гірський трейл пробіг менше року тому – це був Fun Karpaty Trail. На той час я вже спробував себе у забігах з перешкодами, у шосейному бігові на півмарафонській та марафонській дистанціях, лишилися тільки трейли. Я не став розмінюватися на короткі й середні дистанції, а одразу зарееструвався на ультра 50 км. Це було дійсно щось нове, неймовірне та емоційно захоплююче! В серйозній конкуренції я прибіг тоді четвертим. Під тими враженнями та емоціями, які дуже довго мене не відпускали – я почав шукати можливість, де б пробігди бодай ще один цікавий трейл. А оскільки мав можливість влітку тренуватися у Карпатах то і підходящий трейл знайшовся на 100 БукоМиль. Вирішив бігти 42 км – посів 1 місце. І тоді одразу ж зарееструвався на самий престижний український трейл Chornohora Sky Marathon 60 км, де прибіг другим. Потім ще на Wet Hils 42 км теж прибіг другим але через помилку зі спорядженням отримав штраф і спустився на шосте місце але то таке.

А коли в березні до мене звернувся Костянтин Железов з запитаням чи готивий я поїхати у складі збірної команди України на Чемпіонат світу по трейлу в Португалію бігти 44 км з набором висоти 2120 метрів – це було якось несподівано і в мене були інші плани але ж це Чемпіонат світу! З рештою я взяв декілька днів на обміркування і погодився. Подумав це ж має бути круто!

Потім, вирішив пробігти свій перший чемпіонат України з трейлу, який проводили в рамках «Гуцул трейлу». Оскільки готувався до Бостонського марафону, то дуже довго не бігав по горах і дистанція не жартівлива 54 км Ультра, я вже мовчу про набір висоти 3250 метрів, і все це на початку сезону.

Сказати, що було дуже складно це нічого не сказати. Зрештою я прибіг третім чим на той час і в тих умовах був дуже задоволений). Здається завдяки третьому місцю на Чемпіонаті я виконав норматив в кандидати в майстри спорту з легкої атлетики (але то ще не точно))

На данний момент визначними досгненнями для себе вважаю:

– друге місце на Першому Марафон у Білій Церкві в 2017 році

– друге місце на Chornohora Sky Marathon 60 км в 2018 році.

– трете місце на Wizz Air Kyiv Cyti Marathon 2018 на дистанції півмарафону.

– трете місце на чемпіонаті України з трейлу Гуцул трейл – 2019, 54 км.

– перший Мєйджор Марафон у Берліні 2018 рік.

– Personal Best на Frankfurt Marathon 2018 рік.

– трете місце на Race Nation Kyiv 2017 рік 20+ км.

– трете місце на Race Nation Kyiv 2017 рік 10+ км.

Це буде мій перший Чемпіонат світу з трейлу на який дуже чекаю і готуюся до нього. Маю велике бажання виступити на повну силу. Також пишаюся тим, що маю змогу представляти Україну на цих змаганнях. Вважаю, що це буде неоціненний досвід. Дуже хочу подивитися на світовий рівень в цій дисципліні, набратися досвіду, бо я ще тільки вчуся (всього меньше року, як бігаю трейли. Крім того, хочеться випробувати себе на новій місцевості з цікавим рельєфом, бо до цього часу бігав тільки по Карпатах.

На цей Чемпіонат у нас підібралася дуже цікава і сильна команда, майже з усіма вже встиг познайомитися і, вважаю, нам по силах виступити достойно!

Олексій Мельник

Ніколи раніше не бігав нічого довгого, тільки грав у футбол. Мешкаю зараз в Китаї, власне, тут все і почалося – вперше 3-и чи 4-и роки тому пробіг марафон в Шенджені. Потім ще один марафон. А потім – спробував 50-и км трейл і мені сподобалося! Хоча перший трейл був вдягнений як казна-хто але поступово – розібрався. Так і захопився трейлом, шосе бігати перестав. Мій найкращий час на марафоні – 2:53. Бігав різні трейли: 30 км, 50 км тричі 100 км.

В горах подобається бігати трейли, бо це ще й атлетизм – я використовую палиці, щоб працювали м’язи всього тіла і це мені цікавіше набагато більше ніж «плоскі» старти.

Щодо Чемпіонату світу – так, це буде вже мій другий ЧС, минулого року біг в Іспанії. Конкуренція там надзвичайно сильна, це «рейтингові хлопці» з ITRA performance index – 800, 850 та більше…

Прагну, звісно, більшого й показати швидкий час. Щонайменше – хоча б обігнати всіх жінок:) Мої орієнтири – досягнути спершу РІ 750, потім 800. Але вище голови – не стрибнеш. Це Португалія – тож буде не просто, мабуть спекотно… Хотілося б у ТОП-100 потрапити, у ТОП-50 – було б добре!

Звісно старт за Україну на ЧС – більш відповідальний, мотивуючий. Сподіваюся буде потужній командний дух і ми покажемо хороші результати!

Сергій Попов

У виді легкої атлетики, де домінують італійці та іспанці моя найбільша мрія, аби на нагородженні прозвучав гімн України. І я вірю, що ми маємо принаймні шанси командою опинитися на п’єдесталі, і хай для цього може знадобитися ще не один рік…

Мені 38 років, 21 рік займаюся бігом. Себе називаю аматором, бо за першою освітою – магістр політології й понад 10 років працював в сфері журналістики, якому подобається на рівних боротися з профіками. За час кар’єри пробіг близько 40 марафонів (найкращий час – 2.22.52 у 2004 р. З 2015 основна спеціалізація – гірський біг та трейл. Тричі був чемпіоном України з гірського бігу на довгій дистанції (2016, 2017, 2018рр.) та двічі (2017 та 2019рр.) – з трейлу. Брав участь у 7-и Чемпіонатах світу (4-и з гірського бігу на довгій дистанції, 2 – з трейлу, 1 – з гірського бігу на “короткій” дистанції). Найкращий результат показав у 2015-му на ЧС з гірського бігу в Швейцарському Церматті, де фінішував 29-м на дистанції 42 км. Наразі найдовша трейлова дистанція, яку долав – 85 км, найдовша шосейна – 100км (7год. 19хв).

Конкуренція на Чемпіонатах світу справді висока і кожен рік зростає. Сам вид – трейл стає усе більш популярним. Дуже потужні команди мають Італія, Іспанія, Франція, США, Велика Британія. З іншими – українці цілком можуть конкурувати. Думаю, цього року гарним результатом буде потрапити у ТОП-15 командою. Ідеальним – у ТОП-10. В особистому заліку я буду боротися за місце у ТОП-30.

Сергій Сапіга

Найвище моє досягнення – те що я в свої 44-и почав знову бігати та і ще й добився не поганих результатів. А по змаганнях це безперечно два рази вигравш культової Карпатії та майже два рази 100 Букомиль! Ще хочу відзначити виграш на самому складному трейлі це Endurance trail позаминулого року. Це був самий тяжкий технічно трейл та один із найбільш красивих трейлів. Ну, а 48-е місце на UTMB минулого року – це як приклад того, що я ще можу достойно представити Україну на таких титулованих змаганнях і як висновок того, що міг би їздити на такого класу змагання поки – але, нажаль, фінансово не стягую.

По спортивних званнях – ніби кандидат у майстри спорту легкої атлетики (гірский біг), а по трейлу звання профукав, бо на Гуцул трейлі цього року – не ризикнув бігти після травми гомілки, вирішив все ж таки поберегти себе і вже стартувати на Lviv ultra trail. По рейтингу в ITRA – я поки що лідер в XL i XXL, поки Сергій Попов з Олексієм Борисенко не розпробували що це таке, ну і це мене поки що тішить, тому і біжу поки можу

Це вже мій четвертий Чемпіонат світу! Крім того, біг ще один ЧС з гірського бігу на довгі дистанції вгору-вниз 38 км в Польщі. На кожному ЧС я покращував свій результат, як серед Українців, так і в абсолюті – і середній темп, і по своїй віковій категорії. Тож, значить, поки що ріст є, не зважаючи на те, як я тренуюсь я все ж таки рахую, що я достойно представляв Україну і боровся до кінця і з останніх сил, бо на таких змаганнях є конкуренція і це конкретно мотивує.

Що до команди, я себе не дуже бачу на цьому чемпі, бо то швидкий короткий і досить таки біговий трейл, я так думаю, може помиляюсь, і там будуть якісь технічно складні підйоми і спуски, хоча навряд чи. Я рахую що я зайняв місце швидших трейл-бігунів ніж я, певно я би по іншому формував команду. Але, гадаю, шестірка цього року як що би в неї не входив Железов то була би сильною. Себе я також в ній не бачу але як показав минулі чемпіонати, не можливо передбачити гарний виступ тих, хто навіть сильно виступав в Україні.

Окрім Сергія Попова він досить-таки стабільний і вміє дуже терпіти й боротись незважаючи на рейтинги до кінця, таке було на чемпіонаті в Італії, де його конкретно хапали судорги за 5км до фініша і де він трохи надірвав м’яз під час судом.

Конкуренція на коротких ультратрейлах в Україні досить таки висока й рівень трейл-бігунів значно виріс це видно по рейтингах ITRA! І це дуже тішить!

Що ж, склад чоловічої збірної з трейлу цього року укомплектовано досить сильними атлетами, тож будемо сподіватися на хороші результати як в індивідуальному та командному заліку!Лишається тільки побажати хлопцям легких ніг та успішного виступу на Чемпіонаті світу!На останок, традиційно, коротеньке відео про Trilhos dos Abutres, цього разу – ролик про гонку 2018 року:

Запис Хто представлятиме Україну на Чемпіонаті світу з трейлу 2019? (частина 2) спершу з'явиться на Time2trail.

Менше двох тижнів лишається до початку 9-ого Чемпіонату світу (ЧС) з трейлраннінгу (трейлу), який проходитиме 8 червня неподалік португальського містечка Міранда-ду-Корво по трасі трейлу Trilhos dos Abutres (“Стежки стерв’ятників” та Чемпіонат світу з трейлу-2019).

Виконавчий комітет ФЛАУ 10 квітня 2019 року затвердив склад української делегації на Чемпіонат світу з трейлу. Всього до складу збірної увійшло 16 спортсменів. Хто ж із жінок цього року представлятиме Україну на змаганнях? Саме час познайомитися поближче

Даша Боднар

Насправді я займаюсь багатьма видами спорту (вело, плавання, скітур, гірські лижі, орієнтування, альпінізм) на любительському рівні й часто з гарним результатом))) Різнопланові захоплення дають мені цікавий досвід та можливість розвиватись та займатись чимось активним протягом всього року. Часто захоплення одним видом спорту дає можливість спробувати себе в іншому – так вийшло зі скітуром, який став цікавим замінником трейлраннінгу взимку.На даний час в мене 12-ть фінішів трейлових забігів з яких на 11-ти перемагала чи була у серед призерів.Казати, що якась перемога більш визначна не можу, всі вони є важливі й складають мій «тернистий» шлях розвитку. Але звісно, що остання перемога – 3-є місце на 100 Miles of Istria 2019 – Red (“Бронза” Даші Боднар на 100 miles of Istria) на даний час тішить найбільше.

Я вже в друге приймаю участь в ЧС. Від участі в минулому році лишились дуже гарні та позитивні враження і непоганий результат, тому вирішила спробувати в цьому році знов відібратися до складу збірної України.На ЧС висока конкуренція – кожна країна представляє збірну з своїх найкращих представників. В більшості країн збірні складаються з професіоналів високого рівня, які мають гарну матеріально-технічну базу, щоб присвятити цій справі весь вільний час та досягти найвищих показників.Ми ще в цьому напрямку тільки розвиваємось. Трейл є молодим видом спорту і в багатьох випадках досягнення спортсменів ґрунтується на їхньому ентузіазмі та пошуку можливості тренуватись після або поміж роботою та їздити на старти за власний кошт. Тому, наш рівень учасників хоч і є сильний, але не вистачає допомоги та певної бази щоб нормально присвятити себе тренуванням і дійсно вийти на максимальний рівень своїх можливостей.Вірю, що дуже скоро це зміниться і люди, які мають сили боротись за перемогу, зможуть отримати гідну допомогу на шляху досягнення цього)))Я ставлю за мету пробігти з найкращим результатом для себе та в межах своїх можливостей гідно представити свою країну. В мене вже набагато більший досвід та цей рік присвячувала більше часу тренуванням. Тому сподіваюсь на гарний результат))Дуже сильний склад чоловіків збірної – багато учасників мають високий ITRA performance index, досвід та можливість показати гарний результат на забігу.Серед дівчат беззаперечним лідером є Тарасова Юлія, яка кожного року показує результат на рівні лідерів-чоловіків і саме за неї я буду найбільше вболівати)))Що значить для мене виступати за свою країну? В першу чергу – це шалене почуттям гордості, яку відчуваєш в цей момент)) І відчуття єдиної команди. Ти вже їдеш виступати не як самотня одиниця, а в складі збірної де кожен зацікавлений і сприяє отриманню загальнокомандного результату. Також це певна відповідальність, яка виникає, коли починаєш розуміти що займаєш місце в складі збірної, на яке могла претендувати інша людина.

Катерина Тернова

Моє захоплення бігом сталося зовсім раптово, кілька років тому, а до цього біг, за великим рахунком, обмежувався уроками фізкультури в школі та університеті. І ось, одного разу, за обговоренням реєстрації подруги на “Color Run”, було сказано про те, що є такий забіг, як Гонка Нації, і що його складно пройти. Ну, а якщо складно, то треба ж спробувати? Власне, спробувала, сподобалося. Я брала участь і в одиночних забігах, і в складі команди 1×1, яка, до слова, здатна, як мені здається, надихнути будь-якого постаратися стати трішки краще. У мене було 3-е місце і кілька разів 2-е в складі команди. У минулому році я вперше взяла участь в трейлі на Chornogora Sky Marathon (на 23к), і мені там так сподобалося, що повернувшись, вирішила взяти участь в Wet Hills. Мені завжди подобалися гори і природа, тому Трейл – це свого роду відпочинок, просто не фізичний, а, так би мовити, «душею»

Як бачите, моя трейловая історія не дуже довга, і для мене було дуже несподівано, коли Костянтин Желєзов написав щодо ЧС. Власне, так несподівано, що я відразу відмовилася Справа в тому, що в забігах з перешкодами пройшовши кваліфікацію (увійшовши в першу десятку фінішерів м/ж), ти можеш сам зареєструватися на ЧС або чемпіонат Європи (ЧЄ), тому я думала, що його питання – це питання про те, зареєструвалася я на ЧС з трейлу чи ні, а не питання участі в складі збірної. Це була просто якась зовсім недосяжна мета, щоб сприйняти це питання відразу правильно. Але, зрозумівши суть, звісно, мені дуже захотілося стати частиною збірної України. Перебуваючи на останньому місці в списку претендентів, потрапляння мені здавалося чимось мало ймовірним. І навіть після того, як Костя подав заявку і сказав, що всі, хто в чаті по обговоренню ЧС – вже учасники, перший час ще здавалося, що зараз щось змінитися, і моя участь скасується, – тобто це зовсім як хороший приємний сон, який не хочеш злякати, але боїшся, що ось-ось прокинешся. Загалом, я навіть мріяти не могла про таке, а тут – на тобі. І це, звичайно, більше, ніж приємно

Раніше я не брала участь в міжнародних стартах, хоча придивлялася на цей рік до Кападокії, наприклад. Важливість цього старту дуже велика! Втім, я не ставлю занадто амбітних цілей і намагаюся тверезо оцінити свої можливості. Зрозуміло, треба викластися по-максимуму, але моя мета – просто добре фінішувати.Але я думаю, що команда України досить сильна (особливо лідери) і вони вже точно зможуть поборотися за лідерство.

Олена Хашко

Мій перший старт довжиною 10 кілометрів відбувся не так давно, як би того хотілось, лише у квітні 2014 року. Власне з того моменту можна рахувати, що спорт, точніше біг, став невід’ємною частиною мого життя, і продовжує мене надихати на нові більш складніші старти. Те що декілька років тому здавалось неможливим, зараз звичайна справа.

Коли мене запитуюсь скільки марафонів, пів марафонів, інших дистанцій я пробігла, не можу дати однозначної відповіді. Проте я пам’ятаю свої перші 10 км, перший свій напівмарафон, нічний марафон Київська Русь, де не очікувано для себе, опинилась в призах, свої перші 50 км (Княжа сотня), де маючи намір спробувати свої сили зайняла місце серед призерів. Перший Київський ультрамарафон – дистанція 100 кілометрів, перший чемпіонат України з гірського бігу (довга дистанція) «Дземброня», де посіла друге місце серед дівчат. До Дземброні я в горах ніколи не була, навіть пішки, але мені настільки сподобалось, що дистанції без гір – мене вже не цікавлять. А тому відмовлятись від участі в чемпіонаті світу з гірського бігу не стала. Ті емоція, враження не порівняти ні з чим. Адже змагатись з найсильнішими бігунами всього світу – це велика честь для мене. Команда збірної України з гірського бігу виступила гідно. Нагадаю, що чемпіонат світу з гірського бігу на довгій дистанції 2018 року був проведений 24 червня 2018 року на трасі, прокладеній навколо польського міста Карпача. Спортсмени стартували та фінішували в цьому місті, а під час подолання дистанції довжиною 36 км та перепадом висот у 2110 метрів двічі забігали майже на вершину гори Снєжка (1579 метрів над рівнем моря). Власне, досвід участі в міжнародних змаганнях невеликий, проте достатній щоб зарекомендувати себе сильним спортсменом.В цьому році склад збірної України з трейлу вражає. Прийматимуть участь найсильніші та найсміливіші спортсмени країни, і це надихає. Я більш ніж просто впевнена, що наші шанси потрапити в ТОП досить таки великі, та докладатиму максимум зусиль, щоб досягти цієї мети!

Оля Донченко

Кандидат у майстри спорту з легкої атлетики; призер Чемпіонату України з марафону 2018р (м. Дніпро), срібний призер Харківського міжнародного марафону EPIKUR Kharkiv International Marathon 2018, багаторазовий переможець Strong Run, призер Race Nation, срібний призер Run Ukraine Running League 2018, Kharkiv Half Marathon 2018, бронзовий призер з трейлу Wet Hills 2018. Особистий рекорд з марафонського бігу – 2.55.18 хв.Це мої перші змагання на такому високому рівні, перший чемпіонат світу.Важко оцінювати конкуренцію на такому високому рівні, дуже хочеться потрапити в топ 20 найкращих бігунів чемпіонату.На жаль, я особисто не знайома з учасниками збірної України. В цьому місяці на одному із стартів, довелося поспілкуватися з Сергієм Поповим. Дуже приємно було потиснути руку досвідченому бігуну з трейлу, одному з найкращих в Україні. Він із задоволенням дав мені кілька порад, бо я бігаю, переважно на асфальті.

Виступати на чемпіонаті світу – для мене це велика честь та відповідальність! Цей старт один з найважливіших в моєму сезоні. Я докладу максимум зусиль, щоб показати все, на що я здатна.

Юля Божко

Порівняно з багатьма в нашій команді, надзвичайних досягнень, вважаю, у мене поки нема. Моїми улюбленими дистанціями завжди буди 50-60км, тому я їх переважно і бігаю. В 2016р. посіла 2-е місце на Tahoe Rim Trail (55km), двічі була п’ятою на Tarawera Ultra (60km, 2014 і 2016рр.). Минулого року була першою на короткій дистанції на Cappadocia Ultra Trail (38km), і 6-тою на Grossglockner Trail (50km).Чемпіонат світу бігтиму вдруге. За Україну бігла минулого року в Іспанії, найдовшу мою на сьогоднішній день дистанцію — 88 км. Вийшов майже експеримент, оскільки виходячи на старт не знала, що від себе очікувати. Найдовшою дистанцією до цього були 62км Tarawera Ultramarathon в Новій Зеландії.Не люблю наперед загадувати. Знаю, що дистанція цього року коротка і буде дуже швидкою. Маю певний час за мету, але думаю, що ті, хто опиняться на п’єдесталі будуть набагато швидшими. Я, наразі, проживаю в Британії, тому до такого набору як на ЧС готуватися складно, а до дистанції я завжди готова До того ж, намагаюся себе не порівнювати з іншими, а бігти на особисті 100%, а там вже побачимо, як піде.Я знаю, що в збірній цього року надзвичайно талановиті бігуни, тому, гадаю, є шанси показати значно кращий результат з попередніми роками. До того ж трейл він такий, що важко передбачити всі ситуації. Головне, бути готовим до того, до чого можна підготуватися, і не стресувати через те, що поза нашим контролем.Для мене виступати за Україну завжди честь. Я вже 10 років як не живу в країні, і тому, бути частиною збірної — це для мене шанс зробити свій, який би він не був малий, внесок в розбудову іміджу України як спортивної нації. Вважаю, що спорт єднає нас українців де б ми не були в світі. Особисто для мене це також можливість певним чином брати участь в житті країни, навіть поза її межами. І взагалі, просто надзвичайно приємно бачити знайомі й зустрічати нові обличчя, чути українську мову, дізнаватися про те, чим зараз живуть і як тренуються трейл бігуни на батьківщині!

Юля Тарасова

Майстер спорту з легкої атлетики, чемпіонка України з трейлу (2018, 2019рр), переможець і призер багатьох міжнародних марафонів та стартів, 23-тє місце на ЧС з трейлраннінгу в Португалії (2016р.).

Це вже буде мій 8-ий Чемпіонат світу. Брала участь у 8-и чемпіонатів починаючи з 2015 року: ЧС з трейлу, ЧС з гірського бігу і ЧС на 100км. Тільки у 2017 р пропустила у зв’язку з народженням сина.

На ЧС – завжди висока конкуренція, а на гірських стартах вона останні роки тільки зростає!

Моя мета – увійти в ТОП-30 на чемпіонаті, хоча, звичайно, буду намагатися і вище).Цього року поїде повний склад збірної поїде і, думаю, можна командою поборотися за ТОП-10 у заліку по жінкам. Даша відмінно стартувала в Хорватії і, думаю , Юля Божко теж в хорошій формі. Тож гадаю, по жінках командний залік буде трохи вищим, ніж минулі роки.

Я дуже рада виступати під прапором України і пишаюся, коли вдається фінішувати з хорошим резултьтатом! Для мене ці змагання мають особливий статус, його складно передати словами, потрібно тільки зануритися в атмосферу, пережити її зсередини і все зрозумыти… Це – велика гордість і честь представляти рідну країну на таких важливих стартах, як ЧС, і так важливо показувати гідні результати і представленість повної команди й відповідно командного заліку, чим може, до речі, похвалитися не кожна країна, яка виступає на ЧС!

Щиро вірю в те, що коли небудь і ми зможемо похвалитися великою командою підтримки, як в інших країнах: тренера, психологи, дієтологи, масажисти і помічники на пунктах харчування, які так важливі і необхідні…

Яна Кулікова

Донецький Ironman 2013 байк-тріатлон – 1-е місце; «Київська велосотка» (в категорії МТБ, 2014р.) – 2 місце; Трейл “Вовче горло” (2015р.) – 2 місце; Wizz Air Kyiv City Marathon 2015 – 1-е місце; GIMBA Sky Run (2015р.) – 1 місце; «Kitaevo XC & Trail Run» (2016р.) – 2-е місце; Zachodnia Liga MTB (open mini, 2018р.) – 1 місце; Trójmiejski Ultra trail (2019р.) – 1-е місце.У великому спорті чи в професійному ніколи не була і вже, напевно, не буду, але спортивна активність завжди супроводжувала мене на усіх моїх життєвих етапах. Це щось подібно до золотої середини, ніби щось більше уроків фізкультури в школі але менше чемпіонства, ніби і не профік але вже і не початківець. Аматор! Любитель! І взагалі, саме така золота середина мені до душі, бо від душі і з душею)))

Ніколи не “відчеканювала” якусь одну дисципліну. Завжди було цікаво спробувати щось нове. Спочатку мене потягло у гори: рюкзак, «карімат», палатка, «спальнік» – романтика! Поки гуляла хребтами, придивилася до скель. З’явилось в моєму житті скелелазання. Тренувалася на скалодромі але і часто їздила на живі скелі до Криму. Мабуть це стало головною причиною мого захоплення горами. Почала займатися альпінізмом. Кожен рік їздила на альпзбори на Кавказ! Отримала другий розряд з альпінізму. В горах познайомилася з цікавими людьми, які розповіли мені про мультигонки. Це змагання на витривалість. Мене затягує по самі вуха – динаміка, рух, адреналін нон-стоп. Беру активну участь у змаганнях такого характеру. Найулюбленішими стають змагання «MILO-РЕЙД Х-КРИМ» які проводяться в АР Крим восени, взимку і на весні. Спробувала себе у різних форматах і на 24 години і на 42 годин нон-стоп. Треба відзначити пригодницькі перегони «Caucasus Adventure Race» в Росії. Це Кавказ – і це 56 годин нон-стоп. Наша команда посідає 3-є місце. В лютому 2014-го «Winter Race 360º North-East Poland». Європа. Польща – 82 години це була найтриваліша гонка і найяскравіша! В моєму житті вистачає міксу. Його не так багато але це приносить велике задоволення!

2018 рік видався зовсім не біговим. Зазвичай, у моєму активному арсеналі є усього потроху, таке собі спортивне МУЛЬТІ життя! Але 2018 рік (не зважаючи на те, що він був більш велосипедним), став для мене особливим. Особливий не тільки змаганнями, кубками, перемогами, новими знайомствами, новими містами, пригодами але і тим, що мабуть уперше в житті я намагалась ретельно готуватись до змагань, мала тренувальний план.

Звичайно, я не стала профіком і навіть не наблизилась до цієї касти люду але змогла впорядкувати своє ставлення до власного графіку!!! Це дало мені змогу перемогти в Zachodnia Liga MTB в категорії OPEN MINI серед жінок і посісти друге місце в генеральній класифікації Zachodniopomorski Puchar MTB: це ціла низка стартів протягом сезону, різна складність трас і боротьба. Боротьба з собою і з несподіваними технічними ситуаціями, які загартовували і додавали перцю до життя. Головне – це намагатися зберігати спокій і усіма силами продовжувати гру!

У 2019 році намагаюсь комбінувати бігові змагання і велосипедні, а що з цього вийде, дізнаємось наприкінці року. Моя спортивна подія 2019 року це «Троймяській Ультра Трейл». Перший ультра і одразу ж на подіум. Сама не очікувала такого результату, як і не очікувала запрошення на Чемпіонат Світу до Португалії.

Мені дуже приємно бути у команді і представляти нашу країну на такому високому рівні! Це велика честь і відповідальність. Я можу написати, що буду боротися за ТОП, але це буде не правда, бо відчуваю, що рівень моєї підготовки і досвіду в трейлах не надто високі. Втім, маю купу ентузіазму і бажання бігти до кінця, боротися за кращий результат. І мені дуже приємно бути у складі такої сильної команди як наша!

Що ж, цього року, схоже, маємо досить сильну жіночу збірну з трейлу, тож можна сподіватися на хороші результати як в індивідуальному та командному заліку!Нагадаю, що згідно регламенту – збірна команда може включати максимум дев’ять чоловіків і дев’ять жінок. Чемпіонат світу – проводиться як в особистому заліку (чоловіки/жінки), так і в командному заліку (чоловіки/жінки). У командному заліку можуть брати участь 6 атлетів з кожної гендерної групи, але лише результати трьох кращих враховуються в підсумкових результатах.Лишається тільки побажати дівчатам легких ніг та успішного виступу на Чемпіонаті світу!

А на останок – коротеньке промо-відео Trilhos dos Abutres:

Запис Хто представлятиме Україну на Чемпіонаті світу з трейлу 2019? (частина 1) спершу з'явиться на Time2trail.