У Лісабоні вже бував проїздом у 2015 році, коли повертався з “літньої школи” по сигнальних шляхах та лікуванню раку, яку проводили в Альбуфейрі. Тоді склалося враження, що місто – це суцільні пагорби, як тут можна бігати? :-))) І ось – непройшло і двох з половиною років…

Випадковості та вірогідності

Яка вірогідність зустріти в Борисполі друга, який летить у той самий день і майже в той самий час але іншим рейсом до іншої країни? Я б сказав – не надто висока. Втім, виявляється, далеко не нульова. В черзі на реєстрацію на свій рейс МАУ – зустрічаю Діму Герасимчука. Ми обоє працюємо в ІМБГ (хоча й у різних лабораторіях), а до цього 6-ть років навчалися разом у Могилянці. Об’їздили разом купу конференцій (остання була в Єрусалимі два роки тому) та й власних наорганізовували чимало. Мій рейс до Лісабону о 9:45, в той час, як у Діми – рейс до Хельсінки на 15хв раніше. От вам і вірогідності…

Всі черги та контролі проходимо швидко. Потім – розходимося по різних гейтах на посадку. Автобус везе до літака, що стоїть аж десь на крайній злітній смузі.

Понад хмарами…

Переліт у МАУ запам’ятався хіба тим як гарно спалося. При цьому МАУ справді здивувало, адже прилетіли ми на пів години раніше(!). Скільки вже літаю – не пригадую, щоб таке траплялося, якщо чесно.

При проходженні паспортного контролю зустрів Олексія із нашої збірної команди (Хто представлятиме Україну на Чемпіонаті світу з трейлу? (частина 2)), який, виявляється, летів цим же рейсом МАУ з Києва. Пройшлися з одного терміналу в іший, перекусили і ось вже час сідати у ТАР – португальські авіалінії.

На відміну від МАУ – тут вже навіть пропонують невеликий перекус. Хоча попередньо не замовляв, без проблем дали вегетаріанський ланч-бокс: ролл з грибами, шматочк сиру, печиво, цукерка. Нічого надзвичайного але – приємно:)

Місто гірок й електросамокатів

З аеропорту – пірнаю в метро, яке тут одразу ж поруч та їду до свого помешкання в хостелі – неподалік зупинки Marques du Pombal.Лісабон зустрів сонячною погодою але на вулиці досить вітряно. Температура трохи вище за +20, а по відчуттях – градусів 18, після Києва навіть прохолодно :-)Знаходжу помешкання, розташовуюся. Хоча в Києві майже 8-а вечора – тут на дві години раніше.Вирішую пробігтися парком Едуарда VII, який неподалік площі Marques du Pombal.

І тут на мене чекало два сюрпризи. По-перше, всю центральну частину парку зайняв книжковий ярмарок, не менше нашого “книжкового Арсеналу” – тільки під відкритим небом.

А по-друге, рівних ділянок у парку практично не було. До-о-овгий підйом вгору від початку на площі Помбаля а потім – менші спуски та підйоми… Сам парк – теж виявився невеличким. Із забіганням до сусіднього парку Амалії Родрігес та збіганням пішохідною доріжкою вздовж велодоріжки до Лісабонського університету – вийшло близько 2км. Чимало бігунів та велосипедистів, площадки для воркауту – також не порожні.

Дуже багато стоянок з електросамокатами і чимало самокатів полишених не на стоянках, а де заманеться. Над головою час від часу пролітають літаки. Дуже низько, адже аеропорт можна сказати, в самому місті й він набагато більший наших Жулінів.

В парку синім цвітом квітнуть дерева. Неймовірно гарно!

Після пробіжки – вечеря. Встигаю перечитати огляд про учасників Чемпіонату світу на irunfar та глянути кілька передстартових інтерв’ю, які вони виклали на сайті. Да, не залежно від погоди – в суботу на Чемпіонаті буде спекотно!А вже завтра – їду до Коїмбри.

Категорії: БігоЗвіти

0 коментарів

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.