Температура повітря вранці була всього +5-6С, тож на учасників ультра – було холодно дивитися. Надягнув на себе все, що було на утеплення – джинси, фліску, куртку. Ось, нарешті, зворотній відлік і – старт! Колона здіймаючи куряву поступово уходить дорогою в «гори». Загалом, дистанція складається з 2-ох «петель» по 35км. Орієнтуючись на минулорічні результати – очікую, що лідери серед чоловіків подолають першу половинку дистанції орієнтовно за 3-и години, а серед жінок – 3-3,5год. Зважаючи на це – вирішую скористатися нагодою і ще трохи поспати

Втім, прокинутися довелося значно раніше, ніж би хотів. З 8 ранку сонце почало вже добряче підсмажувати намета і перебувати у ньому ставало все важче. Вирішую зробити зарядку й пробігтися в напрямку, з якого завершуватимуть перші 35км лідери.

Порозтягувався і почав пробіжку за 10хв до дев’ятої. Не встиг пробігти й кількасот метрів, як побачив першого з лідерів чоловіків. Майже одразу за ним бігли другий і третій. Четвертий і… Не може бути! На зустріч біжить Оксана! Темп близько 4:40-4:45хв/км, по часу подолання першої половини 70км дистанції – це 3год і 5хв(!). Розвертаюся і біжимо разом до транзитки, де Оксана має забрати гелі на 2-у частину дистанції. Помічаю, що 6-ою з відставанням усього в кілька хв. до транзитки підбігає учасниця з Росії.

План розминочної пробіжки зранку трохи потрусити та зробити кілька прискорень – вирішую модифікувати і після транзитки пробігтися в хорошому темпі з Оксаною. Не встигли відбігти й 500м – наздоганяємо учасника ультра, якого скрутила судома. Оксана стає 4-ою в абсолюті.

Прощаюся з Оксаною і біжу кілька км до стартового містечка, бажаючи Оксані – утримати позицію і перевагу. Втім, хоча Оксана так і фінішувала 4-ою в абсолюті (!) події на гонці розвивалися драматично. Переміг казахський атлет за 6год і 40хв. Росіянка прибігла 2-ою в абсолюті, оновивши свій же рекорд траси 7год 17х. Третім фінішував – казахський триатлет за 7год рівно. Повні фінішні протоколи – тут.

Як же проходила сама гонка?

Невелике пост-фінішне інтерв’ю з Оканою.

Оксано, вітаю з чудовим результатом! Розкажи як проходила гонка і боротьба на дистанції?

– Зі старту кілька кілометрів після початку – бігла за лідерами. Наздогнала російську атлетку, Марину. Так ми з нею пробігли до наступного КП. Але оскільки я тільки набирала воду – не зупинялася, то вибігла раніше і почала відриватися. Втім, бачила, що суперниця сильна – й не дуже відстає. Сподівалася зробити гарний відрив на 2-ій пол. траси, де були підйоми, які я проходила швидше ніж суперниця. До 60км все йшло чудово – я навіть в якийсь момент вийшла на 2-у позицію в абсолюті. Але потім, десь 62-67км мене «накрило». Далася в знаки трохи зашвидка 1-а половина. Темп сильно впав. Мене наздогнала Марина, потім ще хтось із чоловіків. Тільки на 67км трохи полегшало і змогла знову взяти гарний темп. Так і фінішувала.

Ти пробігла з другим результатом 7год 2хв, лише на 10хв поступившись Марині й також побивши минулорічний рекорд Марини у 7год 16хв. Скажи, задоволена результатом?

– Звісно, хотіла перемогти. Втім, оскільки старт був більше підготовчим до основного (115км зі значним набором), який буде через місяць – то результатом задоволена.

Що тобі сподобалося на Tengri Ultra?

– По-перше – чітка організація. Це заслуга як головних організаторів з «Екстремальна Атлетика» – Тимура Артюхова, Вадима Винокурова, так і волонтерів. Контрольні пункти (КП) – були чудові! По-друге старт цікавий гарними краєвидами й різноманіттям покриття: тут вам і твердий та м’який грунт, кам’янисті ділянки, пісок… І, нарешті, хоча й полюбляю довші траси з великим набором Tengri Ultra – чудова дистанція для швидкого бігу. А ще (посміхається) тут класні призи та душевна атмосфера!

Чи була для тебе спека – лімітуючим фактором?

– Загалом – ні. Після ультра в ОАЕ (проект «Долаючи пустелю») – це не настільки жарко (сміється:). На КП намагалася поливати голову, а також – достатньо пити ізотоніка Nutrixxion – дуже допомагало!

Кому б ти порекомендувала бігти Tengri Ultra?

– В першу чергу – всім любителям швидких трейлів. Тим, хто хоче побачити степову екзотику й спробувати свої сили на відносно жаркій трасі з різноманітним рел’єфом. Степ – дійсно неймовірне і дуже красиве місце! Чого вартують хоча б квітучі маки, які ми сьогодні пробігали або ж дві черепахи, які зустріла неподалік каньйону!

Що ж для Оксани змагальна частина сьогодні закінчилася. А от мені завтра тільки виходити на старт. Добре, що не о 6 ранку, а о 7-ій. Зайва годинка сну зараз – зовсім не зайва

На моїй дистанції 35км – стартуватиме аж 400 учасників, тож гонка обіцяє бути цікавою. І, вже не дочекаюся на власні очі насолодитися степовими краєвидами!

Запис TENGRI ULTRA 2019: Оксана Рябова фінішує другою серед жінок на 70k (день 3) спершу з'явиться на Time2trail.

2019 рік з точки зору бігу почався не надто вдало. Необачне падіння на лижах – і знову дістається колінові. Треба починати все спочатку – зняти запалення і больові відчуття за допомогою НПЗП (нестероїдних протизапальних препаратів, рос – “НПВС”). Обстеження, консультації у лікарів. Найпростіші вправи, навантаження. Басейн. Така собі – щоденна, нудна, “марудна” робота. Без жодних гарантій результату, до речі.

Ледь-ледь на початку березня починаю нарешті бігати. По 2-3км. Дужже дивні відчуття. Так, ніби вчишся знову “ходити”. І тут трапляються 2-і речі.По-перше – знаходжу фізіотерапевта, який допомагає розібратися – над чим слід попрацювати і які вправи застосовувати для повноцінного відновлення реабілітації.А по-друге, несподівано з’являється шанс, що попаду на Чемпіонат світу (ЧС) з трейлу. Справа в тому, що відбір на ЧС здійснюється в рамках основної дистанції Гуцул трейла. Перші 3-и місця – автоматично їдуть. Але! Всього від країни може бути по 9-ть делегатів чоловіків та жінок. Відповідно, решту обирають – згідно рейтингу в ITRA. Мій ITRA performance index – 687 і по дистанціях класу “L” – я навіть на 2-у місці серед українців. Однак, цього року ЧС проходитиме на “короткій дистанції” (щораз чергують довгі і короткі) поруч з Coimbra (Португалія) усього 44км і +2100м набору. Відповідно, відбір робили на основі результатів на коротких трейлах. Тут мені особливо похвастатися немає чим – минулу “Дземброню” біг “на зубах”, одразу після травми – index performance на дистанціях класу “S” – всього 658. Втім, коли частина людей з кращими рейтингами відмовилася – виявилося, що теж потрапляю до збірної!

Навіть зараз через тиждень після того як побачив на сайті ФЛАУ (Федерації легкої атлетики України) затверджений склад збірної – в це не дужже вірилося :-)Я згадував свій перший трейл “Вовче горло” від Костянтина Желєзова (він зараз, доречі, офіційний представник і учасник збірної з трейлу). Два кола болотами Зазим’я, місцями по пояс у воді, фініш з кросівками повними мулу і перший(!) подіум за 3-є місце, нехай і командне

Згадував й перші 42км горами в рамках “Дземброні” 2017 (Марафон із 5 годин?! або чому #Breaking2 не проводять у Карпатах). Як пробіг всю дистанцію на менше ніж літрі ізотоніка і води, як потім нили руки від 550гр трекінгових палиць-телескопів, які не складав від старту до фінішу, а також – як виявив на фініші, що кросівок на правій нозі (в’єтнамський муляж трейлових кросів:) – наполовину розлізся. 4-е місце. Відчуття недовисловленого :)))

Далі була перша ультра – Чорногора 60км +3000м (Марафон і… ще трішки? А що як пробігти УЛЬТРА?). Гонитва за Поповим і Сапігою на Піп-Іван Чорногірський. Спека і відчуття батончика “ВА”, який просто приклеївся до піднебіння й не хоче ковтатися, навіть коли запиваєш водою. Судоми й рятувальна ампула магнію (Нутр), яку “про всяк” прихопив із собою. Нескіненний підйом на Петрос. Спуск у Кваси “на всі гроші”. Цього разу хоч і скраю, а на тумбу таки вліз – 3-є місце.

Потім – ахіл, відновлення, майже 5-ть – місяців підготовки до Чемпіонату України з трейлу 2018 року (Гуцул трейл-2018: моя ультра-пригода). Хороша фізична форма. Великі надії. І – незнання місцевості, відсутність навігатора та місцями погана розмітка. Недотримання плану харчування-гідратації. Одна ампула магнію – і судоми (з перервами) з 20км до кінця ультри. Невдало підібраний екіп… Це був епікфейл. Всього 4-5 місце…

“Дземброню”-2018 вирішив бігти в останній момент, перед цим три тижні то мучила травма, то хворів. Знав, що особливо нічого не світить. Їхав за досвідом. І, знову 4-ий (Дземброня-2018: гори, гарне товариство та нові стежки).

А от на Бойко – “пазл склався” (“Bojko Trail”: 50-ти мильник українськими Бескидами). В результаті – пробіг 80км із 10год з враженням, що міг би бігти ще стільки ж. Але ложка дьогтю в цій “бочці меду” була в тому, що на 65км заболіло коліно і добігав вже на морально-вольових.

ITBS. Він же – синдром іліотібіального тракту. Так, при об’ємах 100-120км/тиждень і 12-14год тренувань на заминку-розминку часто “забивав”. Мало робив силової. Про поліпшення техніки бігу – мова теж не йшла – не було часу. Пропустив Чорногору-2018. Але таки відновився до Каппадокії (Cappadocia medium trail: ультра неймовірною Каппадокією). Розумів, що ще не набрав потрібної форми і об’ємів. Але вирішив бігти. Був 10 в загальному заліку серед майже 500 учасників. Правда довелося десь з 30 до 62км добряче “потерпіти” :)))У всій цій історії – було, насправді, чимало проміжних точок – забігів на шосе, “локальних” трейлах, РВ, участь в оргкомітетах, бігових проектах, волонтерство на різних стартах… Але основний вектор з 2016 року був трейловий

Що ж, до ЧС з трейлраннінгу лишається всього півтора місяці.Не знаю чи міг би я вигадати собі кращий “мотиватор” по-швидше знову відновитися після травми. Хоча, розумію, доведеться побалансувати. Грань – тонка.

Звісно у кожного атлета зі збірної – буде своя унікальна історія. Але навіть не сумнівайтеся, що у кожного в ній так само будуть біль, піт, сльози на тренуваннях, змаганнях; прикрі падіння, травми і одужання, несподівані й очікувані перемоги й рекорди… Все це – треба пройти, щоб дістатися цієї заповітної точки – “Чемпіонат світу”.Але потім переглядаєш списки заявлених команд з Іспанії, Франції, США й розумієш – те, що тобі видавалося вершиною – насправді – невеличка гірка. А “справжні вершини” – вони вже десь там, за нею…Що там? Які вони? Побачимо. Завжди ж цікаво розвідувати нові стежки. Побігли?

Тільки вперед і в гори

P.S. Пройшло більше тижня, як побачив на сайті Федерація легкої атлетики України/Ukrainian Athletic Federation своє прізвище в списку затвердженого складу збірної України на Чемпіонат світу з трейлраннінгу. Досі не дуже віриться.Достатньо довгим, з крутими перепадами, місцями жорстким й тернистим покриттям – був Шлях до цієї Мрії… Що там попереду? Будемо бачити – головне встигнути набрати хорошу форму. Узяв квиток. Поки – в один кінець. І не тому, що планую там лишитися, а тому, що участь у ЧС потребує серйозних витрат. Навіть за наявності Партнерів по екіпу, спортхарчуванню, гаджетах – треба дістатися до Коїмбри (місто в центрі Португалії, де проходитиме ЧС), десь жити та й зробити як слід вуглеводну загрузку :)Тому – відкритий до Спонсорських пропозицій! І буду дужже вдячний, всім, хто підтримає індивідально. Номер моєї картки 5168 7556 3180 9437.Я певен, що яким би не був Шлях – цілі мають бути досягнуті, а Мрії – здійснені. Як у трейлі, так і у житті…P.P.S. З мене – файні фото, щоденний міні-звіт та лонгрід по самому Чемпіонату!

Запис Біль, піт і Чемпіонат світу… спершу з'явиться на Time2trail.

Чи помічали ви, що навіть кілька пластинок шоколаду – можуть підняти настрій і зробити наше життя щасливішим? Шоколад – дійсно унікальний продукт з багатьма позитивними ефектами для організму. Але як же він впливає на наше відчуття щастя?

З точки зору фізіології та біохімії, щастя – це стан організму, який тісно пов’язаний з так званими “молекулами щастя” – ендорфінами, ендоканабіноїдами, серотоніном та дофамином. Ці речовини синтезуються в клітинах головного мозку – нейронах і є нейромедіаторами. Тобто за допомогою них нейрони можуть обмінюватися інформацією, спілкуватися між собою.

Якщо ендорфіни та ендоканабіноїди впливають на короткочасний стан ейфорії і радості, то серотонін – в більшій мірі створює гарний настрій та дає відчуття задоволеності. А от нейромедіатор дофамін синтезується для заохочення і мотивації до якихось дій. Синтез “молекул щастя” може порушуватися в організмі при ендокринних, бактеріальних, вірусних захворюваннях, а також внаслідок стресів, депресії, психічних розладів.

Чи містить шоколад якісь із цих молекул щастя?

Ні. Однак, у темному шоколаді (какао не менше 70%) міститься ціла низка сполук, які можуть сприяти виробленню “молекул щастя”. Так, шоколадка містить: цукор, жири, білки, алкалоїди-стимулятори (кофеїн і теобромін), антиоксиданти флавоноїди (катехін та епікатехін), аміни (фенілетіламін), мінерали магній, залізо, калій, кальцій, селен, фосфор та ін.

“У темному шоколаді міститься ціла низка сполук, які можуть сприяти виробленню “молекул щастя””

Де ж ховається щастя?

Раніше вважали, що чудодійний вплив шоколаду на настрій зумовлений високим вмістом амінокислоти триптофану, з якої у мозку відбувається синтез серотоніну. Однак, пізніше з’ясували, що досить високий вміст білку в шоколаді (13%) заважає швидкому транспорту триптофану через гематоенцефалічний бар’єр до клітин головного мозку і аж ніяк не підвищує синтез серотоніну.

Іншим претендентом на роль творця “радості” був фенілетиламін – біогенний амін, стимулятор, схожий за структурою на дофамін. Але його вміст – виявився на кілька порядків меншим за ту кількість, що може давати помітний фізіологічний ефект.

Тоді припустили, що можливо позитивний ефект шоколаду на настрій пов’язаний з дією кофеїну? І дійсно, тонізуюча й стимулююча дія алкалоїду кофеїну давно помічені поціновувачами кави. Втім, виявилося, що “щастя” кофеїн може принести тільки опосередковано. Блокуючи рецептори до аденозину, одного із важливих медіаторів розслаблення нейронів, кофеїн викликає їхнє збудження та стимулює використання ними резервів глюкози, а також активує рецептори дофаміну. Однак, плитка шоколаду містить не так і багато кофеїну, в середньому – 30мг кофеїну. Це значно менше ніж, скажімо, в чашці кави, а отже ефект від кофеїну не буде значним. Найбільше кофеїну містить саме гіркий шоколад але чи багатьом такий шоколад подобається?

Шоколадом нас винагороджували, заохочували в якихось особливих випадках у дитинстві – мозок це запам’ятовує. Щоразу, коли ми вживаємо шоколад, спрацьовує дофамінова система

Зрештою, дослідження показали, що основний вплив шоколаду на синтез “молекул щастя” пов’язаний з цукром! Подразнюючи специфічні рецептори на нейронах – глюкоза сприяє виробленню ендорфінів – природних опіатів, які дають легкий стан ейфорії. Часто ці ефекти доповнює вироблення дофаміну, нейромедіатора так званої “системи підкріплення”. Оскільки, зазвичай, шоколадом нас винагороджували, заохочували в якихось особливих випадках у дитинстві – мозок це запам’ятовує. Щоразу, коли ми вживаємо шоколад, спрацьовує знову дофамінова система – синтезуються “молекули щастя”.

Хоча шоколад і справді унікальний продукт, який може нас зробити щасливими не варто ним зловживати, адже шоколад має високу калорійність та містить багато жиру. Це становить великий ризик для набору зайвої ваги. Особливо це стосується молочного і білого шоколаду, які фактично тільки дають порожні калорії у вигляді жирів і цукру.

То скільки ж шоколаду нам потрібно для щастя?

25 грамів чорного шоколаду на добу – стільки рекомендує Австралійська асоціація дієтологів аби отримати всі позитивні ефекти шоколаду для організму, а також дозу “молекул щастя”.

Вживайте шоколад в міру – будете жити довше та щасливіше!

текст підготовано для Gazeta.ua

Запис Скільки шоколаду нам треба для щастя? спершу з'явиться на Time2trail.

– Це були най екстремальніші перегони в моєму житті – зізнається Тетяна Шурубор, учасниця скітурних змагань «Кубок «Білого Слона» за підтримки Dynafit. Разом з напарницею Оленою вони стали єдиною жіночою командою, яка незважаючи на досить екстремальні погодні умови, пройшла весь маршрут перегонів.

Що таке скітур? Які особливості скітурних змагань у Карпатах? Про Кубок Білого Слона та чим скітур може бути цікавий і корисний для трейлранерів – поговоримо у статті.

Скітур (англ. ski-tour) – це сходження у гори на лижах по непідготованих схилах із наступним спуском з вершини по сніговій цілині. Скітур являє собою комбінацію гірського і простого туристичного лижного походу та фрірайду – можливості спускатися зі схилів, до яких не дістатися на підйомниках.

Скітур, як спосіб відпочинку та спортивного дозвілля – вже давно користується популярністю в багатьох країнах Європи, де є високі гори та сніг: Франція, Італія, Австрія, Словаччина… В Україні останні роки цей напрямок також активно розвивається. Так, цього року майже сотня учасників з України та Польші 26-27 січня взяла участь у «Кубку Білого Слона» за підтримки Dynafit, скітурних змаганнях, які проводяться з 2015 року.

«Кубок Білого Слона» – це високогірні екстремальні скітурові змагання з еле­ментами орієнтування, що проходять на Чорногірському хребті. Участь – командна. Команда може бути: чоловіча, жіноча або ж змішана. Відповідно і залік проводиться в кожній з категорій.

Організаторами кубку є команда Ture, – клуб, основна діяльність якого охоплює сферу активного відпочинку в межах України. Як зазначає Володимир Горон – керівник Ture team і головний організатор змагань, – з кожним роком все більша кількість учасників з України приїздить спробувати скітур і випробувати свої сили на змаганнях зимовою Чорногорою.

– Поки, серед учасників багато поляків. Цього року приїздили, можна сказати, і професійні команди – польські рятувальники, які просто живуть у горах. Але й українців за ці роки – додалося. Зараз активно поширюємо інформацію про змагання через соцмережі та знаймих в інші країни-сусіди. Гадаю, наступного року старт буде вже багатонаціональним.

– Наші змагання досить екстремальні, тому в першу чергу, ми намагаємося зробити їх максимально безпечними для учасників, адже у кожного досвід знаходження взимку у горах – різний. В цьому нам дуже допомагають рятувальники, які розташовуються у Обсерваторії на горі Піп-Іван Чорногірський (Чорногірський гірський пошуково-рятувальний піст), а також волонтери. Всього під час гонки на 98 учасників ми мали близько 14 волонтерів.

– Ми дуже вдячні нашим Партнерам і Спонсорам, які допомогли у проведенні змагань: Dynafit Україна, Fram Equipment, Gorgany, ЇDLO, HUSKY Sport, Gsi Outdoors, Магазин “Бізон” і сподіваємося на подальшу співпрацю! Адже маємо ще великі плани на популяризацію скітурного спорту в Україні

Цього року змагання «Кубок Білого Слона» вперше проводили у двох класах:

– SKITOUR – клас, який потребував мінімум базових навичок і спорядження, розрахований на один день і орієнтований більше на новачків;

– SKI-ALP – клас, який потребував володіння спеціальними знаннями, розрахований на два дні й лише на спортсменів із досвідом.

З результатами та фінішними протоколами можна ознайомитися – у публікації.

Сергій Билим, трейлранер, інструктор фітнес-студії «Фактура» брав участь у скітурних змаганнях вперше.

– Вирішив спробувати новий формат перегонів. Перед змаганнями трохи поскітурив, кілометра 4-ири. У друзів взяв спорядження. Змагання командні, моїм напарником був Діма Нечволод (один з організаторів Ukraine Trail League), який має значно більший гірський та скітурний досвід. Спершу було сонячно й весело але далі – почалася жесть із сильним вітром. Крім того, стали вилазити різні технічні проблеми зі спорядженням, добряче понатирав собі ноги… Перед сідловиною взагалі – злетів камус і зафіксувати його знову вдалося тільки армованим скетчем.

– Ми бачили з Дімою, що у контрольний час не вкладаємося та й на хребті було дуже вітряно, а видимість поганою. Тож після сідла – почали спуск. З’їжджати по лісі, в темряві – теж була ще та пригода.

– Загалом, організація і все – були чудові! Хотілося б поскітурити ще. Але на наступного разу, буду спорядження апробовувати більш ретельно.

А от команда «ЛенТа» у складі Тетяни Шурубор та Олени Циганок – стала єдиною жіночою командою, яка, незважаючи на складні погодні умови, пройшла усю дистанцію змагань і перемогла у заліку SKI-TOUR серед жінок.

Тетяна в скітурі вже далеко не новачок, п’ять років бере участь у різних рейсах та змаганнях, хоча основний вид спорту, яким займається – скелелазання. Кілька років тому почала ще займатися трейловим бігом під керівництвом Олексія Прокопенко (Endurance School).

– Починались перегони феєрично – лагідне сонечко та блакитне небо. Цьогорічний маршрут в порівнянні з минулим як раз надавав більше можливостей для споглядання – з хребта Степанського відкривався чудовий краєвид на всю Чорногору. Нашими основними суперницями були три дівчачі команди з Польщі. Дівчата не давали нам можливості розслабитися – ми постійно з ними грали в перегонки. Одна жіноча команда з Польщі «Fokarium Team B» вирушила з КП Сідловина в напрямку вершини 7 хв перед нами, інші були позаду…

Але, як пізніше з’ясувалося – полячки вирішили через погодні умови – спускатися з Чорногори вниз, а інші 2-і команди – завернули назад організітори, бо вони не вклалися у контрольний час.

– Все було майже очікувано, адже прогнози попереджали про нульову видимість на хребті та посилення вітру. Ми теж були готові: мали gps-годинник, який спрямовував нас точнісінько по треку, важкуваті наплічники зі спорядженням, одягом, підкормом і чаєм в термосах і ще багато іншого корисного мотлох: ми мали павербанки й дроти на випадок, якщо розрядиться телефон чи (не дай боже) gps. Дійшли майже о 17:00 до обсерваторії.

Звідти дівчата повернулися, щоправда не так швидко, як хотілося, до сідла, з якого вже спустилися вниз.

– На хребті ми не відчували ні втоми, ні часу. Дуже спокійно допомагали одна одній долати дрібні складнощі (вони були, адже на такому вітру навіть одягти щось, чи прикріпити це вже ціле діло). Не було ні докорів, ні паніки, ні страху, було тільки відчуття відповідальності одна за одну і я особливо вдячна Лєні за її терплячість і гарну психологічну атмосферу в команді. А щодо дистанції, то вона класна! Є побажання на майбутнє все ж таки трохи раніше закривати КП на вихід на гору. Но для цього, для звичайних людей (не маю на увазі біороботів) все ж таки робити коротший трек на гору й можливо довший з гори, бо по низах вже і в темряві не так лячно.

– Ми з Леною в першу чергу фрірайдери, тому і лижі у нас фрірайдні (важкі). Використовувала фрірайд лижі Black Diamond Velvet + камус KOHLA, скітурові кріплення Fritschi Scout (важкі, але мега надійні, їх би я не змінуювала на легкі навіть заради гонки), скітурові черевики Dynafit Mercury (досить легкі і гнучкі, кращих поки що навіть для змагань не треба). А загалом для скітурових змагань добре було б мати другу пару легких лиж.

У класі SKI-ALP – перше і друге місце посіли команди з Польщі: GOPR Bieszczady, GOPR (Zaporowy Maraton Team). З українських команд найкраще виступила команда «Тетерів» у складі Олександра Олівсона та Віталія Бідюка, яка посіла 3-є місце.

На жаль, через травму 2-ий день не зміг продовжити гонку Сергій Сапіга (команда «Чугайстер&Лось»), який разом з Олексієм Прокопенко – минулого року були переможцями Кубку Білого слона-2018.

Олександр Олівсон учасник та організатор багатьох трейлових і пригодницьких змагань (в тому числі – легендарної «Карпатії»), керівник «Твоя пригода», практикує скітур з 1997 року.

Вже 8 лютого поціновувачі даного виду спорту зможуть взяти участь у триденних скітурних змаганнях «Боржава Хат Рут», які організовує «Твоя пригода».

– Хоча скітуром займаюся відносно давно і, навіть, організовую скітурні змагання, але це швидше для різноманіття, не щоб професійно змагатися. На Кубку Білого Слона використовував лижі Dynafit та лижні черевики Salomon але які досить важкі для скітуру. Дводенний формат виявився досить складним. Перший етап був довшим, тому наступного дня стартувалося важкувато. Окрім того, було кілька «технічних етапів»: спуск на дюльфері, лавинний тест…

– З поляками було непросто змагатися, бо вони цим займаються набагато більш «професійно» (скітурять протягом року значно більше часу), а до того ж мають значно краще спорядження. Втім, ще 10 років тому у Польші ситуація зі скітуром була приблизно як і у нас зараз. Натомість словаки, сусіди, скітурили набагато більше.

– Маю надію зараз з розвитком трейлу в Україні скітур стане популярною альтернативою і доповненням трейлової підготовки у зимовий період.

Й справді, для любителів трейлу скітур – це можливість гарно доповнити та урізноманітнити свої тренування взимку, коли через снігові замети не дуже-то й побігаєш, а до весняного бігового сезону хочеться підготуватися у максимально-близьких природніх умовах. Окрім «прокачки» аеробних кондицій, скітур дозволяє зменшити ударне навантаження на суглоби, задіяти активніше додаткові групи м’язів, а також, за рахунок перебування у горах, – отримати висотну акліматизацію, що стане у нагоді під час трейлових та гірських стартів навесні. Кіліан Жорне (Kilian Jornet Burgada), один із ТОП трейлранерів, взимку, наприклад, практично повністю переключається на скільп чи скітурні змагання. Чому б і нам не спробувати?

Запис Скітур Чорногорою: Кубок Білого Слона, стерті ноги та секрети Кіліана спершу з'явиться на Time2trail.

Що таке трейлраннінг?Трейлраннінг (англ. trail running) – це одна з молодих дисциплін легкої атлетики, біг по природному рельєфу в рамках тренування або змагань.Згідно з визначенням Міжнародної асоціації трейлраннінга (ITRA) «трейлраннінг» це: «піше змагання в природному оточенні з можливими ділянками асфальту, але не більше 20% від загальної довжини дистанції, з обов’язковою розміткою або опублікованими GPS треком траси».Трейл проводять по різноманітним ландшафтам:

• гори
• ліс
• поля
• i, навіть, пустелі

Довжина трейлових дистанцій варіює від декількох до сотень кілометрів (ультратрейли). Часто на ультратрейлах в рамках однієї гонки учасникам доводиться долати різноманітні ландшафти з різним покриттям (RaceRew #4: Стежками казкового Salomon Cappadocia Ultra Trail: враження українців). Трейл можуть бути дуже різними в плані ландшафту, покриття, довжини дистанції – це головна відмінність від кросу або гірського бігу, які мають чітко визначений тип ландшафту і стандартизовані дистанції.Ще однією особливістю Трейл є умова, що маршрут повинен бути природним, «мінімально підготованим»: трек забігу може проходити по існуючих стежках, дорогах, а також через струмки, броди, перевали і т.д. Для трейлового бігу підходить все, крім асфальту:

• гори
• пагорби
• лісові стежки
• поля
• узбережжя моря
• і, навіть, стежки в малолюдних частинах парків (Феофаніївські гірки-RaceGuide)

Далі:1. Історія виникнення трейлраннінга2. У чому перевага трейлраннінга перед звичайним бігом3. Що приваблює на трейлові старти 1. Можливість подорожувати 2. Особлива дружня атмосфера 3. Користь для здоров’я 4. Можливість випробувати себе4. Особливості підготовки до трейла5. Екіпірування для трейл 1. Кросівки для Трейл 2. Одяг для трейлраннінга – Куртка – Футболка шорти – Шкарпетки / гольфи / гетри – Сумка / рюкзак, пояс для трейлраннінга – Головний убір6. Що ще варто брати з собою на трейловие старти7. Гаджети для трейл8. Харчування і гідратація9. 8 порад початківцям трейраннерам10. Як вибрати перший старт11. 5 трейлових стартів, які варто пробігти 1. Transgrancanaria 2. Western States 3. Chornohora Sky Marathon 4. Ultra-Trail du Mont-Blanc (UTMB) 5. Salomon Cappadocia Ultra Trail

Історія виникнення трейлраннінга

Виходячи з визначення трейла стає очевидним, що трейл бігали ще наші далекі пращури на зорі цивілізації, адже ні стадіонів, ані шосе тоді не було і близько. Трейли бігали гінці королів, долаючи за день десятки кілометрів по бездоріжжю. До наших днів дійшла історія-легенда про афінського гінця Фідіппіда. Згідно записів Геродота, афіняни послали Фідіппіда за підкріпленням з Афін до Спарти. Гонець зумів подолати 230-и кілометрову дистанцію туди і назад менш ніж за дві доби! Сьогодні, у Греції проводять популярний ультрамарафон «Спартатлон», учасникам якого пропонують повторити подвиг Фідіппіда.Відео популярного ультрамарафон в Греції:

У більш пізній час, популярністю користувалися і всілякі змагання по пересіченій місцевості без розміченої стежки, з забіганням на вершини гір/пагорбів або збігання з них, як фелл-раннінг в Англії, наприклад.Проте, офіційних змагань з давньою історією, які відповідають критеріям саме трейлраннінга – не так і багато. Одна з таких гонок – Dipsea Race, найстаріший трейловий забіг в США. Змагання проводяться з 1905 року, щороку у другу неділю червня, з перервою під час Великої Депресії і Другої світової війни. Мальовнича 7,5-мильна траса від Мілл-Веллі до пляжу Стінсон близько Сан-Франциско, вважається однією з найкрасивіших у світі. Правда круті підйоми роблять її непростий гонкою. Але саме поєднання краси і складності зробили Dipsea Race дуже популярним. З міркувань безпеки та охорони навколишнього середовища, кількість бігунів-учасників у легендарному трейловом старті обмежена до 1500 чоловік. У 2018 році Dipsea відсвяткував своє 108-и річчя.

Продовження читайте на LiveLong – тут.

Запис Трейлраннінг: пам’ятка для початківців спершу з'явиться на Time2trail.

10 січня було оголошено результати лотереї UTMB – одного із найпопулярніших та найжаданіших стартів для трейлранерів з усього світу (“Навколо Монблану за 10хвилин: бали ITRA, лотерея і навіщо взагалі бігти UTMB?“).

Цього року майже 30 українців подали заявки на 4-и основні старти серії UTMB: UTMB, CCC, TDS та OCC. Але тільки одинадцятеро, трохи більше третини, пройшли лотерею. Тим не менш, якщо брати результати за останні 5-ть років, на стартах у Шамоні в 2019 представництво України буде найбільшим.2015 – 2

2016 – 6

2017 – 3

2018 – 7

2019 – 11

UTMB

Аж 4-о українців змагатимуться на основній дистанції. Сергій Сапіга (RaceRew #3: UTMB-2018 – підсумки та враження учасників з України (Частина 3)) пройшов лотерею другий рік поспіль. Раніше, двічі брав участь у UTMB тільки Олексій Прокопенко (засновник і тренер Endurance School), враження Олексія на НогиБоги: “UTMB: как я пробежал 170 км вокруг горы Монблан“.

Загалом, якщо подивитися на списки еліти оприлюднені на irunfar то кидається в очі відсутність на основному старті серії UTMB тієї “зіркової конкуренції” до якої звикли в 2017-2018 роками. У списках немає Kilian Jornet, Francois D’Haen, Xavier Thevenar i, навіть, Jim Walmsley... Хоча, сильних але може менш іменитих атлетів – у списках чамало. Тим паче, як показав 2018 рік, кількість елітних атлетів на старті UTMB – може суттєво відрізнятися від їхньої кількості на фініші, 100-мильник навколо Момблану не зважає на жодні титули чи попередні здобутки:)

CCC, TDS і ОСС

Троє і двоє українців візьмуть участь у ССС та TDS відповідно. І ще двом – поталанило потрапити на ОСС. Конкуренція на всіх трьох стартах – буде як і попередні роки дуже щільною.

А ось так виглядає regret-лист від Організаторів, який надсилають усім тим, кому цього року в лотереї фортуна не посміхнулася. Мовляв, не втрачайте надії, наступного року – матимете перевагу при реєстрації…Сподіваюся, наступного року – матиму і зразочок листа-щастя для порівняння:-)

Що ж, успішної підготовки усім – кому пощастило представляти Україну на стартах UTMB цього року!А тим, хто у 2019-ому на старти UTMB не потрапить – лишається тільки набиратися терпіння, досвіду та балів ITRA. На щастя – маємо великий вибір гонок як в Україні так і закордоном. Найближчим часом чекайте на календар стартів в Україні

Запис 1 із 3: результати лотереї UTMB-2019 для України спершу з'явиться на Time2trail.