2019 рік з точки зору бігу почався не надто вдало. Необачне падіння на лижах – і знову дістається колінові. Треба починати все спочатку – зняти запалення і больові відчуття за допомогою НПЗП (нестероїдних протизапальних препаратів, рос – “НПВС”). Обстеження, консультації у лікарів. Найпростіші вправи, навантаження. Басейн. Така собі – щоденна, нудна, “марудна” робота. Без жодних гарантій результату, до речі.
Ледь-ледь на початку березня починаю нарешті бігати. По 2-3км. Дужже дивні відчуття. Так, ніби вчишся знову “ходити”. І тут трапляються 2-і речі.По-перше – знаходжу фізіотерапевта, який допомагає розібратися – над чим слід попрацювати і які вправи застосовувати для повноцінного відновлення реабілітації.А по-друге, несподівано з’являється шанс, що попаду на Чемпіонат світу (ЧС) з трейлу. Справа в тому, що відбір на ЧС здійснюється в рамках основної дистанції Гуцул трейла. Перші 3-и місця – автоматично їдуть. Але! Всього від країни може бути по 9-ть делегатів чоловіків та жінок. Відповідно, решту обирають – згідно рейтингу в ITRA. Мій ITRA performance index – 687 і по дистанціях класу “L” – я навіть на 2-у місці серед українців. Однак, цього року ЧС проходитиме на “короткій дистанції” (щораз чергують довгі і короткі) поруч з Coimbra (Португалія) усього 44км і +2100м набору. Відповідно, відбір робили на основі результатів на коротких трейлах. Тут мені особливо похвастатися немає чим – минулу “Дземброню” біг “на зубах”, одразу після травми – index performance на дистанціях класу “S” – всього 658. Втім, коли частина людей з кращими рейтингами відмовилася – виявилося, що теж потрапляю до збірної!
Навіть зараз через тиждень після того як побачив на сайті ФЛАУ (Федерації легкої атлетики України) затверджений склад збірної – в це не дужже вірилося :-)Я згадував свій перший трейл “Вовче горло” від Костянтина Желєзова (він зараз, доречі, офіційний представник і учасник збірної з трейлу). Два кола болотами Зазим’я, місцями по пояс у воді, фініш з кросівками повними мулу і перший(!) подіум за 3-є місце, нехай і командне 🙂
Згадував й перші 42км горами в рамках “Дземброні” 2017 (Марафон із 5 годин?! або чому #Breaking2 не проводять у Карпатах). Як пробіг всю дистанцію на менше ніж літрі ізотоніка і води, як потім нили руки від 550гр трекінгових палиць-телескопів, які не складав від старту до фінішу, а також – як виявив на фініші, що кросівок на правій нозі (в’єтнамський муляж трейлових кросів:) – наполовину розлізся. 4-е місце. Відчуття недовисловленого :)))
Далі була перша ультра – Чорногора 60км +3000м (Марафон і… ще трішки? А що як пробігти УЛЬТРА?). Гонитва за Поповим і Сапігою на Піп-Іван Чорногірський. Спека і відчуття батончика “ВА”, який просто приклеївся до піднебіння й не хоче ковтатися, навіть коли запиваєш водою. Судоми й рятувальна ампула магнію (Нутр), яку “про всяк” прихопив із собою. Нескіненний підйом на Петрос. Спуск у Кваси “на всі гроші”. Цього разу хоч і скраю, а на тумбу таки вліз – 3-є місце.
Потім – ахіл, відновлення, майже 5-ть – місяців підготовки до Чемпіонату України з трейлу 2018 року (Гуцул трейл-2018: моя ультра-пригода). Хороша фізична форма. Великі надії. І – незнання місцевості, відсутність навігатора та місцями погана розмітка. Недотримання плану харчування-гідратації. Одна ампула магнію – і судоми (з перервами) з 20км до кінця ультри. Невдало підібраний екіп… Це був епікфейл. Всього 4-5 місце…
“Дземброню”-2018 вирішив бігти в останній момент, перед цим три тижні то мучила травма, то хворів. Знав, що особливо нічого не світить. Їхав за досвідом. І, знову 4-ий (Дземброня-2018: гори, гарне товариство та нові стежки).
А от на Бойко – “пазл склався” (“Bojko Trail”: 50-ти мильник українськими Бескидами). В результаті – пробіг 80км із 10год з враженням, що міг би бігти ще стільки ж. Але ложка дьогтю в цій “бочці меду” була в тому, що на 65км заболіло коліно і добігав вже на морально-вольових.
ITBS. Він же – синдром іліотібіального тракту. Так, при об’ємах 100-120км/тиждень і 12-14год тренувань на заминку-розминку часто “забивав”. Мало робив силової. Про поліпшення техніки бігу – мова теж не йшла – не було часу. Пропустив Чорногору-2018. Але таки відновився до Каппадокії (Cappadocia medium trail: ультра неймовірною Каппадокією). Розумів, що ще не набрав потрібної форми і об’ємів. Але вирішив бігти. Був 10 в загальному заліку серед майже 500 учасників. Правда довелося десь з 30 до 62км добряче “потерпіти” :)))У всій цій історії – було, насправді, чимало проміжних точок – забігів на шосе, “локальних” трейлах, РВ, участь в оргкомітетах, бігових проектах, волонтерство на різних стартах… Але основний вектор з 2016 року був трейловий 🙂
Що ж, до ЧС з трейлраннінгу лишається всього півтора місяці.Не знаю чи міг би я вигадати собі кращий “мотиватор” по-швидше знову відновитися після травми. Хоча, розумію, доведеться побалансувати. Грань – тонка.
Звісно у кожного атлета зі збірної – буде своя унікальна історія. Але навіть не сумнівайтеся, що у кожного в ній так само будуть біль, піт, сльози на тренуваннях, змаганнях; прикрі падіння, травми і одужання, несподівані й очікувані перемоги й рекорди… Все це – треба пройти, щоб дістатися цієї заповітної точки – “Чемпіонат світу”.Але потім переглядаєш списки заявлених команд з Іспанії, Франції, США й розумієш – те, що тобі видавалося вершиною – насправді – невеличка гірка. А “справжні вершини” – вони вже десь там, за нею…Що там? Які вони? Побачимо. Завжди ж цікаво розвідувати нові стежки. Побігли?
Тільки вперед і в гори 😉
P.S. Пройшло більше тижня, як побачив на сайті Федерація легкої атлетики України/Ukrainian Athletic Federation своє прізвище в списку затвердженого складу збірної України на Чемпіонат світу з трейлраннінгу. Досі не дуже віриться.Достатньо довгим, з крутими перепадами, місцями жорстким й тернистим покриттям – був Шлях до цієї Мрії… Що там попереду? Будемо бачити – головне встигнути набрати хорошу форму. Узяв квиток. Поки – в один кінець. І не тому, що планую там лишитися, а тому, що участь у ЧС потребує серйозних витрат. Навіть за наявності Партнерів по екіпу, спортхарчуванню, гаджетах – треба дістатися до Коїмбри (місто в центрі Португалії, де проходитиме ЧС), десь жити та й зробити як слід вуглеводну загрузку :)Тому – відкритий до Спонсорських пропозицій! І буду дужже вдячний, всім, хто підтримає індивідально. Номер моєї картки 5168 7556 3180 9437.Я певен, що яким би не був Шлях – цілі мають бути досягнуті, а Мрії – здійснені. Як у трейлі, так і у житті…P.P.S. З мене – файні фото, щоденний міні-звіт та лонгрід по самому Чемпіонату! 😉
0 коментарів