На початку 2012 року мені трапилася книга Харукі Мурокамі “Про що я думаю, коли біжу”. І я був просто у захваті від філософії Харукі: бути настільки у гарній формі, щоб мати змогу пробігти марафон принаймні раз на рік! На той час, я вже мав досвід 2 марафонів – і мій найкращий час на другому складав 3:55 хвилин. У Харукі на той час РВ був 3:26 і мені цей час здавався дуже швидким… Добігався я до такого результату аж через 3 роки на Київському марафоні воcени 2015 року.
Десь в цей час я прочитав книгу Скота Джурека “Їж правильно. Біжи швидко”. Американська легенда ультра – він тільки один раз збігав марафон і його час склав 2:38. Мені такий результат видавався взагалі – нереальним.
Пройшло трохи більше 10 років, я сам набігав понад 20 ультра і ось на своєму 15-ому марафоні – пробіг його за 2:37! Звісно, справа не в самих цифрах і що вдалося перевершити чийсь рекорд. Навіть один і той самий марафон – в різні роки через погодні умови може бути дуже різним, а ще ж і “карбонова ера”… Тому, треба бути дуже обережно проводити будь-які порівняння часу на марафонах. Єдине, як на мене, для чого справді добре застосовувати всі ці цифри та порівняння – так це для того, щоб підтримувати власну мотивацію. Завжди будуть люди, які біжать трохи (а може й значно) швидше ніж ви. І завжди, при відповідній підготовці, ви зможете пробігти принаймні трохи (а може й значно:) швидше за ваші попередні результати. То чому б і не спробувати? А як далеко можна зайти – то вже питання філософське. Межі – немає. І,найбільша винагорода, як на мене, це рухатися в її напрямку й відкривати щоразу нові грані, нові можливості свого тіла та мозку…
Про вибір стартів
Після приходу Трампа до президенства в США – ситуація з візами, дозволами на виїзд стала ще більш складно. Три попередні роки, я подавався на дозволи на виїзд з надією таки потрапити у Шамоні на UTMB. Але на 2025 рік – вже не мав жодних ілюзій, що ця подорож буде можливою. А тому – вирішив зосередитися на стартах в США й, зокрема, на рейсах які дозволять потрапити на лотерею на Western States 100. В якості основного рейсу, обрав стомильник C&O canal 100, який знаходився неподалік Вашингтону і логістично до якого можна було дістатися громадським транспортом.
А от в якості старту-підводки – вибрав марафон в Делавері. Хотів взяти якусь коротку ультру але таких в зручні часові рамки чи логістично доступні – не було. В той же час C&O canal 100 був досить плоским, а тому марафон підходив для тестового рейсу на цю ультру навіть краще ніж гірська ультра, бо дозволяв відпрацювати саме рівномірний швидкий біг. Крім того, старт марафону був рівно за три тижні до ультра, що давало чимало часу на відновлення, а ще – він входив до переліку рейсів, які дозволяли кваліфікуватися на Бостонський марафон. Такий от приємний бонус.
Повернення у марафони
Правду кажучи, не думав, що це трапиться взагалі. Вже занадто я полюбив трейли та ультра. Витрачати час на підготовку до марафонів? А потім бігти галасними вулицями міста із тисячами глядачів? Ультра з її краєвидами, спокійнішим темпом завжди вигравала… Втім, був один момент, який все ж хотілося “закрити”. Це питання “марафону з 3 годин”. Адже на своєму останньому марафоні в Києві у 2016 році (за жахливої погоди), мій час на марафоні склав 3:07… Відтоді, я бігав тільки ультра. В тому числі на двох 50 км ультрамарафонах на о.Труханів у 2020 році та у Вашингтоні минулого року, я біг марафон на рівні 2:52-2:54 хвилин. Чи зміг би я вибігти марафон із 2:48, якщо підготуватися? Це було цікаве питання. І, звісно, такий час дозволив би мені з дуже високою ймовірністю кваліфікуватися на Бостонський марафон у 2026 році.
Хоч ніколи особливо не думав аби бігти мейджори але щоб про це задуматися – треба спершу кваліфікуватися:)
Особливості підготовки
Для того аби пробігти марафон швидко мені треба було досить сильно переструктурувати свої тренування. По-перше, підняти своє максимальне споживання кисню. По-друге, підтягнути пороги та навчитися тримати темп якомога ближче до ПАНО (порогу анаеробного обміну). По-третє, розвинути нейро-м’язові адаптації швидко перебирати ногами. І, зрештою, продовжувати укріплювати м’язи, опорно-руховий апарат аби не вилізла котрась із минулих травм.
Першу половину року, поки мешкав у Вірджинії, підготовка проходила переважно на біговій доріжці (60-70%), і тільки влітку, коли перебрався до Каліфорнії – більшість пробіжок почав робити на вулиці.
За першу половину року вдалося “пробити” бар’єр 80 хвилин на половинці (який не міг посунути аж 7 років!) й пробігти півмарафон за 1:19:37:
Sub 1:20 півмарафон – що працює, а що ні?
Марафон, який біг вперше за 9 років – вибіг із 2:48, що також порадувало:
SUB 2:48 МАРАФОН: підготовка, тактика, відновлення
Але найбільшим здобутком став 100-мильник на якому не лише вдалося перемогти з часом 14:03, а ще й встановити новий рекорд траси (змагання проходять вже 13 років).
Як пробігти 100 миль за 14 годин і перемогти: підготовка, тактика, помилки, яких варто уникати
Виявилося, що з цим своїм результатом на 100-мильнику C&O Canal 100 – я потрапив у TOP-performances of April за версією UltraRunning Magazine, що також стало приємною несподіванкою.
Друга половина року
Далі був переїзд до Каліфорнії, процес оформлення на роботу в Стенфорді для реалізації наукового проекту, який отримав фінансування від Wu Tsai Human Performance Alliance:
The Impact of Virtual Reality on Psychophysiological Mechanisms of Fatigue during Endurance Exercise
Провів літо разом з донькою, а тому ніяких бігових цілей на літній період не було, – в основному підтримуючі тренування та багато тренувань в “гарячій кімнаті” (+40С) для відпрацювання методики експериментів.
Восени повернувся до більш інтенсивних тренувань аби пробігти дві ультри. Але все так склалося, що замість ультрамарафонів – пробіг ще два марафони:
Marine Corps Marathon – 2:41: об’єми, контроль лактату, “супер-кросівки”
California International Marathon: 2:37 – новий PB на найшвидшому марафоні в США
Ані трохи не шкодую, бо вдалося при цьому суттєво покращити свій час на марафонській дистанції та й загалом, тепер вже не так критично ставлюся до марафонів, як до цього 🙂
Статистика
- біг: майже 1000 год. тренувань за рік усього і ~470 год. бігу зокрема із ~ 5700 км за 12 місяців
- кростренування велосипед/орбітрек: ~ 1000 км
- 10 стартів: ультратрейл 100 миль, 3 марафони, 3 півмарафони, забіг на 10 км.
Подіуми:
- 1-е місце М40-44 Rock’n’Roll Washington D.C. half marathon
- 2-e місце М40-44 Delaware Marathon (5-е абс)
- 1-е місце абс. на C&O canal 100 (рекорд траси!)
- 2-e місце М40-44 на The San-Francisco half marathon
- 2-е місце абс. на Trailblazer 10k
- 3-є місце М40-44 Rock’n’Roll San Jose half marathon
- 2-e місце М40-44 на Marine Corps Marathon
Ще були:
- Bay to Breakers 11k
- Vyshyvanka Run 2k
- 377 місце абс. на California International Marathon
Плани на 2026
Що ж поки про омріяні ультра UTMB (171k, +10000m) і Western States 100 доводиться тільки мріяти. Десь це питання можливості виїзду та повернення після цього до США, десь знову – лотерея, яку вже з 5-ої спроби але ніяк не вдається виграти.
А тому, поки в планах – пробігти Бостонський марафон навесні. Далі, було б добре ще пробігти кваліфікаційні 100 км чи 100-мильник, щоб кваліфікуватися на лотерею Western States 100. Щодо кваліфікації на UTMB – поки це складне питання через обмежену кількість стартів by UTMB в США та логістичну складність туди дістатися.
На осінь – питання стартів ще відкрите, буду вже дивитися по-ходу сезону.
Acknowledgements
Дужже вдячний за ще один біговий ультра-рік:
– моїй родині: коханій Юлі та донечці Валі, за підтримку, розуміння та створені сприятливі умови для тренувань;
– всім друзям, які бігли поруч на стартах і тренуваннях, допомагали збирати кошти для підтримки України в рамках різних ініціатив та й просто підтримували добрим словом;
– усім Патреонам блогу та каналу НаукаАжБігом, – завдяки Вашій підтримці маю трохи більше часу та натхнення займатися блогом!
– неймовірним командам United Help Ukraine та Nova Ukraine – за їхні ініціативи, допомогу військовим в реабілітації в тому числі через участь у спортивних змаганнях в США;
– всім друзям-бігунам в США та Україні: за подолані разом кілометри; за захист України у лавах ЗСУ; за волонтерство й допомогу українцям; за успішні виступи на міжнародних стартах, попри відсутність можливості для повноцінних тренувань; за натхнення і мотивацію продовжувати боротися навіть за вкрай складних умов й далі розширювати горизонти своїх можливостей.
***
Рік 2026-ий розпочався із складних випробувань для України. Щиро захоплююся хлопцями та дівчатами, які за таких надскладних умов продовжують боротися, а також мільйонами цивільних, які попри всі негаразди зі світлом і теплом – також не складають руки.
Велика подяка всім воїнам Збройних Сил України та волонтерам!
Певен, що переможемо. Слава Україні!
0 коментарів