Не встиг відгриміти ювілейний 10-ий WizzAir Kyiv City Marathon, як наближаються INEOS 1:59 Challenge та епічне протистояння на чемпіонаті світу з “довгого” триатлону на о.Кона. Однак сезон трейлів теж у розпалі, тож користуючись невеличкою паузою в різних челенджах – ненадовго повернімося до Шамоні, де цього року пройшов 17-ий старт UTMB® (Ultra-Trail du Mont-Blanc). Про те, що таке UTMB і чому вартує пробігти котрийсьзі стартів серії можна почитати тут:
Навколо Монблану за 10хвилин: бали ITRA, лотерея і навіщо взагалі бігти UTMB?
Цього року аж 14 українців відібралося по лотереї на участь у стартах UTMB. Денис Соколов, поділився враженнями участі у гонці OCC (Orsières-Champex-Chamonix) (56km, D +3500), а також корисними лайфхаками по добиранню в Шамоні та пошуку житла.
– Гонку ОСС вперше. Гонка – це просто фантастика. По перше – шалена атмосфера свята. Я боявся, що приїду та буду тинятися містечком й нудьгувати. Але вже як виходив з автобуса у Шамоні – повз мене пробігла пачка трейларенів і я зрозумів, що потрапив у своє місце.
Біглої англійської достатньо, аби спілкуватися та не загубитися – всі максимально доброзичливі та відкриті. Місцева влада та організатори прикрашають місто до UTMB – всюди прапори, велике експо, де можна отримати знижку чи взяти участь у лотереї на котрийсь з легендарних стартів на кшталт Лаваредо тощо. На кожному будинку афіші з Кіліаном, Ксав’є Тевенаром та іншими зірками, яких тут можна зустріти просто у черзі в супермаркеті. До речі, увесь тиждень, що передує UTMB вони проводять відкриті тренування та зустрічі.
– Реєстрація та видача стартового пакету – це щось з області фантастики. У спортивній залі Шамоні черга з 500-600 людей. Перший волонтер на вході перевіряє наявність паспорта, другий – мембранної куртки. Тут не прокатить звичайна вітровка – деяких з такими просто посилали у найближчий магазин. Потім третій волонтер роздруковує тобі лист із всією необхідною снарягою і поруч із 3 пунктами стоїть позначка, що тобі треба показати на контролі. У всіх випадають різні пункти. Це зроблено, аби пришвидшити реєстрацію. Вже після цього видають номер, бігову футболку від титульного спонсора Columbia та наплічник для речей.
– Наступного ранку 1,5 тисячі учасників о 4 ранку відвезли автобусами до Швейцарії – де й починався мій забіг. Перед стартом волонтер голосно попередив, що на шляху траплятимуться сотні школярів, які гуляють після навчання і вони будуть ну дуже голосно підтримувати вас, тож не лякайтеся.
Хід гонки
– Я стояв одразу за лідерами, але темп був надзвичайно шалений! Всі валили, наче навіжені, я ж біг спокійно – у темпі 4:30 (все одно зашвидко). І вже потім зрозумів, чому такий швидкий старт, коли побачив відому величезну чергу з трейлранерів на першому підйомі. Сам пробиватися через натовп не наважився, тож примостився за кремезним французом, що всіх розштовхував на шляху догори.Дорога пролягала вздвож швейцарських та французських селищ. Великий контраст з українськими, де у кращому випадку на тебе витріщаються. Тут місцеві жителі пригощають водою, аплодують та усіляко підтримують. Тільки-но хочеться зупинитися, як тобі кричать “Бон кураж, але-але-але” і ти вже з обличчям кольору буряка, але продовжуєш бігти.
– КП – це величезні ангари, де є все: від ізотоніка до масажистів. І це на короткій дистанції у 55 кілометрів! Всі ж волонтери, як і в Україні, дуже доброзичливі та відкриті. Але важливе зауваження – кавуни у них не смачні, на відміну від нашої Чорногори 😉
– Варто відзначити ще просто божевільну змагальну сторону забігу. В Україні всі розтягуються і біжать у своєму темпі, а тут – ти завжди викладаєшся на 150%, не жаліючи себе – бо тільки но скинеш темп – тебе обійдуть 20 учасників. Змагаються за вище місце навіть ті, хто йде тисячним! Це нереально мотивує. Україні допоки ще не вистачає такого рубилова.
– Тому, можу порекомендувати однозначно, як еталон трейлу, як свято і за надзвичайні краєвиди. Вже забігаючи на фініш я розгорнув український прапор, мені аплодували, наче я Кіліан, а не 442 місце у протколі. Хтось навіть вигукнув з навтопу:- “Слава Україні!”Було дуже приємно відповісти на останніх метрах дистанції :- “Герям Слава!”
– Виявилося, що на мою найкоротшу дистанцію у 55км був найбільший конкурс у лотереї – 5 людей на 1 місце. Звісно, я хотів на UTMB, але балів не вистачило. І я дуже вдячний організаторам за цю систему балів! На повній дистанції у 170км я би просто настраждався і не отримав би того задоволення, як від ОСС – найдинамічніших 9 годин 30 хвилин у моєму житті.
Особливості траси ОСС
– Трасса ОСС не важка технічно, ті, хто здолав Чорногору, впораються із нею. Три величезні підйоми по тисячі метрів набору і такі ж спуски. Загубитися там ніде: по перше ідеальна розмітка, а по друге – ти завжди біжиш у пачці ( це дуже круто і відмінно, бо в Україні ти часто біжиш на самоті весь час). Покриттям схожа на наш Чорногірський хребет – багато ґрунтових стежок та каміння.
– На жаль, я зловив перетрен після 100Букомиль і цілий місяць до Шамоні навіть ходити було важко. Допомогли поради Олександра Скорохода – робити зарядки та короткі прискорення. Мали рацію й ті, хто казав, щ альпійське повітря лікує.
– Я хотів бути у перших 700 учасниках та вибігти з 10 годин. Вийшло ж 442 місце та 9:30. Тому результатом пишаюся. Але ця гонка не пробачить непідготовленності як в тренуваннях, так і в тактиці: треба вміти бігати спуски, йти без зупину 60-80 хвилин у 30-градусну спеку на двохтисячник. Тому що деякі учасники – дійсно вийшли за свої межі: одного на моїх очах забрав гелікоптер (задоволення на 3 тисячі євро), іншу учасницю з Японії я за руку довів до КП, бо в неї почалася неконтрольована нудота через дегідрацію.
Житло
– Якщо ви шукаєте варіант “комфорт” – броюнйте отелі вже зараз. За 350-400 євро змжете знайти на двох затишну квартиру у центру Шамоні. На хостели ціни космічні – 50-70 євро за ніч, якщо бронювати за кілька місцяв.
– Я ж вибрав варіант “максимальний бюджет”, взяв намет та заселився у кемпінгу просто у центрі Шамоні. 4 доби обійшлися у 33 євро. Я отримав нормальну кухню, інтернет, гарячий душ, цивільні туалети – лише спав у своєму наметі. Кемпи дуже рекомендую ще й за міжнародну тусовку у них – нудьгувати не доведеться. Доречі, під час забігу всі свої речі залишив у наметі. Коли прибіг – все було на місці. Вночі теж все безпечно, тільки кількість нічних налобних ліхтариків може здивувати.
Трансфер
– Я дуже помилився, коли вирішив зекономити та взяти рейси з пересадкою Київ-Варшава-Мілан Бергамо. Може я й виграв 30-50 євро, але я втратив один день, у який я все одно витратив ці кошти на їжу, напої та всяку фігню. Окрім того, цей день у дорозі-автобусах-аерпортах дуже виснажує фізично й морально. По-третє (найважливіше!), лоукости прилітають у аеоропорт Мілан Бергамо – це просто маленький брудний автовокзал, який ще на ніч перекриває половину зал. Люди сплять всюди на підлозі, навколо дуже брудно й небезпечно. Негативний досвід.
– Тому, рекомендую переплатити (а насправді зекономити) та купити прямий рейс у Мілан Мальпенза (головний та велиуий аеропорт), а ще краще у Женеву (50км від Шамоні). Якщо їхати з Італії, дорога автобусом забере 4-5 годин, якщо з Женеви – годину. Ну й Фліксбас з Швейцарії буде дешевшим. Тому навіть й не намагайтеся, як я, щось виграти тут на трансфері.
– Так, я планую наступного року подаватися на лотерею на TDS (Traces des Ducs de Savoie) – це 149км та понад 9 тисяч метрів набору. Дуже технічна траса, яка пролягає в іншму боці долини і не перетинається з іншими треками UTMB. Вважається навіть складнішою за основний забіг але конкурс туди найменший.Повернутися хочу не за результатом, а за атмосферою свята: цей фестиваль трейлу кріпко полонив мене 🙂
Враження українців, учасників минулорічних стартів UTMB, можна почитати тут:
RaceRew #3: UTMB-2018 – підсумки та враження учасників з України:
0 коментарів