Ультрамарафон – це не просто кількість кілометрів. Щоразу, біжите Ви ультру вперше чи вдесяте, – доводиться робити стрибок у невідоме з неповторним і часто – неочікуваним досвідом. Часто – болісним та ейфоричним одночасно.
Чи можна підготуватися до ультра так, щоб мінімізувати біль, а натомість – сповна насолодитися гонкою? Чому варто відкинути саму думку “я не зможу”? І що вартує робити, щоб будь-які виклики під час подолання дистанції – тільки додавали куражу?
У цій частині випуску разом з Поліною Захаровою – будемо розбиратисяу єдності фізичної та психологічної підготовки до ультра, і як готуватися так, щоб на самій гонці лишалося б тільки кайфувати.Побігли!
Частина 2: Оксана РябоваЧастина 3: Андрій Ткачук
Поліна Захарова
майстер спорту України міжнародного класу зі спортивного орієнтування, майстер спорту України з радіопеленгації, переможець та призер багатьох трейлових гонок, багаторазова чемпіонка України зі спортивного орієнтування та рогейну, чемпіонка і призер чемпіонатів Європи та світу з рогейну, тренер у Endurance school
Інтерв’ю з Поліною можна почитати на Жорсткій Атлетиці: “Поліна Захарова: трейл – це завжди правда“, а також “Дебют Поліни Захарової на MIUT: 50 миль й тисячі сходинок до бронзи“.
Поліна, яке на твою думку співвідношення готовності фізичної та ментальної в ультрамарафонах? Чи змінюється воно залежно від дистанції (50км, 100км і т.д.) та екстремальності умов (денна/нічна гонка, рогейн) і в який бік?
Тренування або медитація?)) А може – медитація під час тренування! Це кращий спосіб підготуватися до всього на світі)) Не варто навіть розділяти ці поняття, – вони єдині. Це те ж саме, що вибирати між здоров’ям / силою і знаннями. Це нерозумно ж, еге ж?))
Коли ми готуємося до гонки, ми попередньо багато аналізуємо інформації. Що це? Де це? Коли це? Чи можу я зараз це собі дозволити (наприклад – 100 км за місяць / рік – утопія!)? Потім ми виконуємо тренувальні завдання: складні, довгі і монотонні, довгі й швидкісні роботи. Ми знаходимо найскладнішу ділянку / задачу, і вчимося її любити. Наприклад, біг вночі або рано вранці, можливо біг у спеку чи дощ – у кожного – своя слабина. А ще – читаємо статті та книги, шукаємо ідеальний екіп – це все і є психологічна підготовка. Коли, ти, учасник, знаєш про старт все – його профіль, кількість і відстань між контрольними пунктами (КП), особливості ландшафту і рослинності, погоду. Коли постарався передбачити / дізнатися в учасників попередніх забігів про можливі надзвичайні ситуації і продумав, як з ними впоратися ще до старту, значить – ти психологічно налаштований / готовий, залишилося тільки кайфувати, оскільки ти зробив все, що міг і крапка. Ти розумієш, що немає про що хвилюватися, тільки вперед! І тут не важливо, біжиш ти 20 км або 120 км.
Коли ти психологічно налаштований / готовий, залишилося тільки кайфувати, оскільки ти зробив все, що міг і крапка. Ти розумієш, що немає про що хвилюватися, тільки вперед!
Наскільки важліво правильно психологічно налаштуватися на гонку? Що Варто робити до гонки?
Важливість психологічної підготовки і правильного налаштування не можна перебільшити, це основа гонки! Коли я виходжу на старт, я точно знаю, що можу впоратися з поставленим завданням, оскільки був створений план (максимально адаптований під конкретну гонку) і старанно була виконана довга і непроста, щоденна робота для реалізації цього плану. Все, що мені залишається на гонці – це психологічна робота: відчути кожну хвилину, кожен метр і насолодитися своєю працею. Відпустити все і тільки вперед! АЛЕ. Цьому я вчуся на кожному тренуванні. Такий ось «колообіг кіл» виходить)
Чи маєш якийсь “ритуал” перед стартом аби налаштуватися на гонку?
У мене є кілька ритуалів перед стартом. Перше, і найбільш важливіше, – я розмовляю з природою:) З деревами, птахами, травичкою. Прошу у них допомогу і дякую за можливість поганяти в їхньому будинку. Якщо є можливість перед стартом пройтися босими ногами по земельці – це ж чудово! Якщо є можливість зірвати квіточку або травинку і прикрасити собі волосся – звичайно “так”! Це мій спосіб зблизитися з тієї місцевістю, по якій буду бігти.
Які ментальні стратегії допомагають тобі долати ультра? Чи є різниця між тим, что працює на трейлі та в рогейні? Як “домовляєшся” з тілом бігти далі – коли розум каже, что вже не може продовжувати?
У моїй практиці не було такого, щоб я не могла бігти. У мене не так багато стартів, але до всіх я була готова і думка, що не зможу апріорі не могла народитися в моїй голові. Завжди стояло питання – скільки по часу? Не можеш – це коли помер, а поки живий – ти біжиш, ідеш, повзеш, дряпаєшся. І немає різниці трейл або рогейн, орієнтування або лижна гонка. Немає різниці!
Думка, що не зможу апріорі не могла народитися в моїй голові… Не можеш – це коли помер, а поки живий – ти біжиш, ідеш, повзеш, дряпаєшся.
Для мене ультра… – це правда. Правда про тебе як особистість. Ця правда оголюється і може багато чого розповісти)) Тому, – немає стратегій і тактик, є рух, усвідомлення і прийняття.
Чи є хтось із відомих трейлраннерів, гірських бігунів, орієнтувальників, хто надихає тебе своїм прикладом долати ліміти фізичні та ментальні?
Ще з дитинства / юності я була закохана в Симону Нігглі – це легенда спортивного орієнтування, рекордсменка за кількістю медалей на чемпіонатах світу та Європи, і мати трьох дітей. У мене завжди перехоплювало дух, коли про неї чула, читала, дивилася відео. Вся кімната була в її фото, так само як зошити і щоденники. Який був милий і чудовий час:) Коли подорослішала, я усвідомила значення слів: “не сотвори собі кумирів”. Фото зняти не змогла – це святиня. Мені легше було переїхати:) Тепер, коли приїжджаю додому – так чудово просто побути одній в кімнаті, розглядати стіни, які обклеєні картами, медалями, мотиваційними фото і картинками.
Зараз у мене немає кумирів. Є багато атлетів, на яких можна рівнятися, дивитися в складні хвилини, щоб зібиратися з силами та йти тренуватися. Але головне при цьому завжди пам’ятати, що ми всі – особистості неймовірні, унікальні та приголомшливі! Ми не повинні бути такими як хтось, ми повинні бути собою.
Є багато атлетів, на яких можна рівнятися… Але головне при цьому пам’ятати, що ми всі – особистості неймовірні, унікальні та приголомшливі! Ми не повинні бути такими як хтось, ми повинні бути собою.
Наскільки за твоїми спостереженнями психологічно допомагає підтримка родини, друзів, вболівальників до та під час самого старту?
Підтримка рідних і близьких важлива і цінна, а також цінна «підтримка» суперника – це неймовірно тонізує)) Як на мене – це рівноцінні речі, і саме в такому поєднанні вони потрібні. Це дає можливість збалансувати процес аби не розм’якнути в «домашніх поцілунках» з одного боку, і не перетворитися в «зацикленого суперника» з іншого.
Що б ти порадила тим, хто хоче пробігти ультра вперше?
Якщо ти біжиш ультра вперше, потрібно гарненько подумати як до цього підготуватися! Зайнятися вивченням питання і влитися в команду, до тренера, які тобі допоможуть в цьому довгому і нелегкому, хоч і дуже цікавому шляху. Дуже хочеться, щоб всі розуміли, що до ультра за один місяць або шість місяців підготуватися неможливо, якщо ти не атлет в прекрасній формі.
***Кожен із нас – має свої сильні та слабкі сторони. Хтось – може бігати швидко, хтось – довго, а для декого не проблема лавірувати звивистою стежкою по мокрому камінню… І, як на мене, дуже влучна фраза Поліни про те, що треба “полюбити” ту найскладнішу для себе тренувальну задачу, яка є твоєю слабиною. Не любите холод? Виходьте взимку на пробіжку на вулиці. Вдягайтеся адекватно погоді почніть із 10 хвилин, поступово збільшуючи тривалість. І за якийсь час – Ви помітите, що бігати по морозу – по-своєму цікаво, а головне – це не так страшно, як здавалося. Потім, під час ультрагонки в горах, коли Ви опинетеся на засипаній снігом вершині з холодним колючим вітром, Ви із вдячністю згадаєте ці свої зимові тренування та спокійно побіжите далі за маршрутом.
Ультратрейл: 5 простих способів розширити свою «зону комфорту»
Під час ультра, через постійну зміну умов, складність дистанції, тривалий час знаходження на ногах – кожна з наших слабких сторін може зіграти не на нашу користь і завадити досягнути того результату, на який розраховували. Не можливо охопити все одразу і перетворити всі свої слабкості на сильні сторони. Це ще одна із причин – чому для підготовки до ультра – потрібен чималий час. Але, ми можемо планомірно, крок за кроком – з кожним тренуванням, кожним стартом ставати кращими. Це захоплюючий процес – трансформації себе сьогоднішнього у того себе-ідеального, яким ми здатні бути. Процес, який може тривати ціле життя. Варто тільки – почати…
РЕЗЮМЕ
- Тренування тіла та психологічна підготовка – нероздільні.
- Знайдіть найскладніше завдання для себе і – навчіться його полюбити.
- Хороший тренувальний план, адаптований під конкретну гонку, старанна щоденна робота з реалізації цього плану – дозволять вийти на гонку і кайфувати.
- Ритуал перед гонкою – важливий! Створіть свій власний ритуал, який допомагатиме налаштуватися на змагання.
- Навіть не думайте, що не зможете! Думайте – за скільки часу!
- Є багато атлетів, на яких можна рівнятися. Але головне при цьому завжди пам’ятати, що ми всі – особистості неймовірні, унікальні та приголомшливі! Ми не повинні бути такими як хтось, ми повинні бути собою!
- “Підтримка” суперників – не менш важлива ніж підтримка близьких – для хорошого результату – потрібен баланс обох.
ФОТО з архіву Поліни Захарової
0 коментарів