Дихання стає все більш уривчастим. Важко. Ось тут на останніх кілометрах марафону і починається справжня робота… Пачка бігунів, яка трималася за мною – розпалася. Майже. Бо, Мойра, худорляве створіння, кілограмів 50 – продовжує час від часу наступати на мої “карбонові” п’яти…
І в цей грудневий прохолодний день зігріває тільки одна думка, що це “всього марафон”, а не ультра 50 км чи більше, як бувало зазвичай наприкінці сезону…
Аж раптом бачу знайому постать. Довгі баскетбольні шорти, худорлява статура, коси зібрані у вузлик…
– Кортні! Та це ж Кортні Дауволтер! – майже волаю вголос і повертаюся до Мойри, моєї неочікуваної попутниці на цьому марафоні. Мойра ледь-ледь посміхається. І одразу додає:
– Кіп пушінг, кіп пушінг!
Та я й не збираюся сповілюнюватися. Тож вигукую Кортні слова підтримки (помітно, що їй зараз біжиться не просто) – та повертаю повністю фокус на трасу. До фінішу ще більше милі, тож треба доробити те заради чого на цей марафон зареєструвався…
Підготовка
Минуло менше тижня після Marine Corps Marathon в кінці жовтня, який я пробіг за 2:41:18 як прийшла несподівана новила – організатори Golden Gate Trail Classic – переносять забіги на кінець січня наступного року. Причина була проста – через те, що не працював Уряд США (він не міг розпочати свою роботу, бо не схвалили бюджет), організатори незмогли остаточно узгодити маршрут траси, яка проходила нацпарком з його адміністрацією.
Що ж, робити нічого – треба шукати інший старт, оскільки я відчував, що ще лишалися сили аби пробігти достатньо довгий і швидкий рейс. І, якраз в цей момент, в інстаграмі я вгледів, що Сара Холл буде бігти California International Marathon, а трохи згодом – що на цей самий марафон збирається Кортні Даволтер, легенда трейлраннінгу.
Фото з Courtny Dauwalter, Chamonix 2021
Подивився сайт California International Marathon – всі слоти вже розібрали. Однак, виявилося, що ще лишався можливий трансфер слотів – ті, хто з тих чи інших причин не могли бігти рейс до середини листопада могли “переоформити” свій слот на когось. Я вирішив спробувати скористатися таким шансом і за кілька днів сидіння у форумі марафону, один із учасників передав мені свій слот (я мав сплатити організаторам еквівалентну суму, близько 225$).
До старту на моєму вже 3-ому марафоні у 2025 році лишалося якихось 6 тижнів. Не надто багато часу, щоб якось підготуватися до забігу чи робити якісь експерименти.
Експерименти
Втім, марафони марафонами, а є ще робота в лабораторії, де ми займаємося спортивною фізіологією. Тому, побігавши легенько тижлень після марафону й набігавши порядка 100 км, вже через 10 днів після МСМ, я стояв на біговій доріжці, щоб взяти участь в пілотному експерименті, про яким ми давно домовлялися з моїм співкерівником проекту. Зокрема, йшлося про адаптовану версію VO2max теста за різних температурних умов (+10С, +20С, +40С) без використання газоаналізатора але з вимірюванням лактату на кожній сходинці тесту (щотри хвилини) та побудовою відповідних лактатних кривих.
Лактатна крива при ступінчастому тесті (10 днів після марафону, +20С).
Не буду заглиблюватися в результати цих тестів, то окрема цікава історія але суть в тому, що це були досить виснажливі випробування протягом 3 із 6 тижнів перед марафоном. І, зізнаюся чесно, виходити на останній тест у гарячій кімнаті (+40С) вже навіть не хотілося, настільки це було виснажливо – наприикінці тесту мій лактат в крові коливався у межах 9-12 ммоль/мл. Фактично ці тести заміняли мені одне швидкісне тренування. Друге швидкісне виконував в рамках довгої пробіжки. Загалом, обсяги в ті тижні підняв до 140-160 км, ймовірно і це позначалося на важкості сприйняття подібних максимальних навантажень.
Два тижні, що залишилися перед марафоном провів у форматі тейперінгу – поступово зменшуючи обсяги й для підтримки швидкості використовуючи гірки та фартлеки. Щоправда ща тиждень перед марафоном зробив “перемінку”: робота з чергуванням відрізків ПАНО і темпо-бігу, 1 км/1 км 7 відрізків. Досить важка робота, втім, зважаючи на те, що тиждень перед марафоном був зі значно меншими обсягами – то часу на відновлення мені вистачило. Однак, будьте пильні з цим інструментом – треба дуже добре дозувати навантаження й відстежувати реакції організму аби не перебігати.
Про трасу і про те як проходив сам рейс – докладно розповів у відео:
Про негативний спліт на марафоні
Не можу не зачепити в межах цього допису і тему “негативного спліту”: коли темп на 2-ій половині марафону швидший за темп на першій. Напевно за вийнятком Варшавського марафону, який я біг у 2012 року (мій 3-ій марафон), мені ніколи не вдавалося зробити негативний спліт. У Варшаві мій результат був: 2:03:02 на половинці і 3:54:27 на фініші, тобто друга половинка за 1:51:25, майже на 12 хв швидше за першу (!)*
*Щоправда, це час за стартовим пострілом – час за чіпом був майже на 6 хвилин швидшим як на половинці, так і загалом, бо людей було чимало і я рухався до стартової арки з коралу на 4:00, що зайняло так багато часу.
Навіть зараз дуже добре пам’ятаю, як після 36-го км, коли я випив коли та з’їв батончик на пункті підтримки – я просто “летів” до фінішу обганяючи пачки бігунів.
Цьогорічний спліт виглядає не настільки вражаючим: 1:19:08 на половинці та 2:37:32, тобто друга половинка за 1:18:24 – всього на 44 секунд (!) швидше за першу половину.
Негативний спліт на марафоні
З іншого боку, моя друга половинка на марафоні вийшла швидшою за півмарафон, який я пробіг в Сан-Хосе всього 2 місяці тому за 1:18:47, а середній темп марафону вийшов- такий самий, як на тому ж півмарафоні – 3:44/к. Тож розкладка по дистанції виглядає дуже навіть непогано. Та й відчуття як бігся СІМ були доволі показові. Це був дуже рівномірний біг (не значить легкий але помірно важкий!) з відчуттям, коли треба терпіти та докладати значні зусилля на останніх 4-5 км.
І на останок…
СІМ – дійсно вийшов унікальним стартом. Дужже конкурентним. Від стартового пострілу і до самісінького фінішу попри те, що я біг із середнім темпом 3:44/км, це був постійний біг у досить щільному потоці бігунів! Мій фінішний час склав 2:37:32 але це було лише 377-е місце в абсолюті й 18-е місце в категорії чоловіки М 40-44.
Основною з причин такої щільної конкуренції і таких високих результатів – було те, що цьогоріч в рамках California International Marathon UTSAF проводило Olympic trials qualifications (відбір на Всеамерикансткі змагання аби потрапити на ОІ). Стандарти для відбору були наступними:
- 2:16 – чоловіки
- 2:37 – жінки
Досить скромні стандарти порівняно з тими, які були, наприклад, на World Athletics Championships Tokyo 2025:
- 2:06:30 – чоловіки
- 2:23:30 – жінки
Але, знов-таки, це тільки відбір на основний відбірковий марафор перед ОІ, під час якого вже вирішуватиметься доля путівок на Олімпіаду. Всього під час СІМ 52 чоловіків та 56 жінок відібралося на Olympic trials, що дуже навіть хороший показник.
***
Якщо ж взяти ці навіть дуже скромні стандарти Olympic trials США, то пробігти навіть 2:16 – це ще той виклик. Втім, цікаво перевірити – наскільки то загалом можливо до такого добігатися “звичайним смертним” із ультрамарафонським бекграундом…
0 коментарів