Біг
Одного вечора на Троєщині: моя перша пробіжка
М’який пухкий сніжок рипів під кедами. Я чимчикував через шкільне подвір’я, ховаючи руки у кишені. Ось і стадіончик. Звичайний, шкільний, 200 метровий. Зараз, коли великі лапаті сніжинки поволі летіли-пливли з неба на землю під маслянистим світлом ліхтарів, він стояв абсолютно порожній. Було незвично. І холодно. Я почав бігти аби зігрітися, Читати далі…
