Давайте відволічемося трохи від сьогоденної реальності з чергами в аптеках, захистними масками, мокрим снігом і коронавірусом на нашу голову. Натомість, ненадовго перенесемося на один із казкових островів Нової Зеландії, де просто посеред тропічного лісу, поріч з озерами та водоспадами – проходить маршрут Tarawera Ultramarathon.

Хочеться вірити, що ті “старі добрі часи” – невдовзі повернуться. Без карантинів, надзвичайних станів, закритих кордонів. Щоб можна було знову гайнути на край світу, покупатися у Тихому океані, пробігтися зарослими папоротями лісами та обійняти на фініші друзів-ультрамараонців, організаторів і волонтерів… Най це трапиться – щонайшвидше!

А поки – бережіть себе і бережіть близьких!

І… побігли!

Tarawera Ultramarathon

Tarawera Ultramarathon (102 км, +3089 метрів) – це другий старт в серії Ultra-Trail® World Tour (UTWT) цього року, який відбувся 8 лютого на Північному острові, в районі міста Роторуа. Ультрамарафон проходив вже 12-ий рік поспіль, а з 2013 року – 100 км дистанція входить до серії UTWT. Траса гонки проходить переважно в лісі із усього 5% асфальту. Ліміт учасників 1 000 осіб.

Цього року учасники 102 км дистанції Tarawera Ultramarathon (Tarawera Ultra) стартували із міста Каверау (Kawerau), а фінішували – в місті Роторуа (Rotorua), минулого року – навпаки. Район мыста Роторуа – це відоме туристичне місце в Новій Зеландії, яке славиться численими маршрутами для хайкінгу, трейлу, що проходять тропічними лісами поруч з озерами і водоспадами.

Цього року ультрамарафон зібрав понад тисячу учасників з 59 країн світу. Оскільки за перемогу у Tarawera Ultramarathon можна отримати 1000 балів, на старт заявилося чимало елітних атлетів, серед яких: італійка Francesca Canepa, австралійка Lucy Bartholomew, англієць Tom Evans, американець Patrick Reagan та багато інших, що обіцяло напружену боротьбу від старту до фінішу.

Результати Tarawera Ultra 2020

У чоловіків протягом усієї гонки лідирував бртанець Tom Evans, який перетнув фініш через 8:03 після стартового пострілу. Натомість, протягом усієї гонки, запекла боротьба точилася за друге місце, яке, зрештою, виборов Mathieu Blanchard (Франція, проживає в Канаді) – 8:39, а третє – у Kris Brown (США), який фінішував усього на 55 секунд повільніше – за 8:40.

Серед жінок найшвидшою була Manuela Soccol (Бельгія), яка фінішувала з часом 9:39, посівши 10 місце в загальному заліку. Другою стала Anne-Marie Madden (Канада) з часом 9:52, яка до 80 км відставала від Мануели на якихось кілька хвилин. І замкнула трійку перших фінішерок – Naomi Brand (ПАР) її фінішний час – 10:31.

В рамках Tarawera Ultramarathon також проходили змагання на 100 миль і 50 км. На стомильній дистанції переміг Vlad Shatrov (Aвстралія) з часом 15:53, покращивши попередній рекорд траси на 25 хвилин. У іжінок гонку виграла Ailsa MacDonald (Канада), показавши час 18:10 і випередивши найближчу конкурентку на 4 години!

Повні результати можна знайти – тут.

Інтерв’ю з Юлією Божко

Юля Божко – ультратрейлраннерка з України, яка наразі проживає та працює у Сан-Франціско (США), неодноразова учасниця чемпіонатів світу з трейлраннінгу в складі збірної України.

Юля, ти якийсь час жила у Новій Зеландії й двічі брала участь у Tarawera Ultramarathon. Поділися будь ласка враженнями від стартів у 2014 і 2016 роках? Наскільки гарною була організація? Наскільки масовими були гонки в ті роки?

– Нова Зеландія це досить малонаселена країна. Змагання такого калібру – рідкість, і часто збирають бігунів з усіх куточків країни, а останнім часом і світу. Вже в далекому 2014 відчувалося, що ми всі (учасники, організатори, волонтери) просто велика трейлова родина. Наскільки мені відомо, формат змагань досить змінився в останні роки (додалися дистанції, змінилися маршрути), але коли слідкую за оновленнями в інтернеті, бачу ті самі усміхнені і щасливі обличчя.

Організатори завжди докладали особливих зусиль запрошувати/привозити елітних бігунів з інших країн. Мені здається, після того, як Tarawera Ultramarathon додали до UTWT, змагання стали ще більше популярними. Стартові протоколи цього року мали 45% учасників з 59 країн. Особливо приємно було дізнатися про своєрідну гендерну збалансованість реєстрацій: 48% жінок і 52% чоловіків. Я вважаю, що це вже свого роду показник якості!

Розкажи трохи докладніше про свій перший ультра у 2014 році. Як пройшла гонка? Яку найдовшу дистанцію ти до цього бігала? Як готувалася до старту? Що для тебе стало “сюрпризом” на ультра – чи все більш-менш пройшло “за планом”?

– Це і справді був мій перший ультрамарафон, 60 км. Абсолютно не ставила собі за мету показати якийсь результат. Зареєструвалася виключно заради цікавості. Завжди любила ліс, гори, трейли, тому вирішила, а чому б і ні? В той час я інтенсивно тренувалася до асфальтового марафону, бо мала мрію потрапити на Бостонський. Марафон був 2 місяці після ультри, тому я не особливо хвилювалася, що така довга дистанція мені чимось завадить, якщо не особливо напружуватися і просто намагатися фінішувати.

– Специфічних тренувань до ультрамарафону не проводила. Бігала шосе протягом тижня і вибиралася на довгі трейли на вихідних. Це, в принципі, і все. Багато друзів і знайомих з Велінгтона, де ми на той час жили, теж готувалися до цього старту, тому тренуваннями для нас стали трейлові 3-годинні пригоди на пагорбах за містом.

– Окрім погоди, все більш-менш пройшло за планом. Несподівано для себе фінішувала 5-тою серед жінок ???? Найбільшим сюрпризом для мене стала та надзвичайна підтримка, яку нам надавали на пунктах підтримки. Переходячи з асфальтових стартів на трейл не очікуєш дуже багато від організації. Може буде якась стандартна вода чи енергетичний напій і все. Трейл мене просто вразив різноманіттям всього на пунктах харчування. Просто не хотілося їх залишати ????

Що скажеш про маршрут траси у 2014 та 2016 роках? Наскільки видовищна траса? Які складнощі? Як було з температурою в цей час та опадами?

– Порівняно з багатьма відомими стартами в Європі, маршрут дуже не-технічний. Я б навіть сказала, що траса надзвичайно бігова. З еліти не бачила нікого з палицями. Траса проходить в мальовничому куточку країни серед блакитних озер і яскраво зеленого місцевого лісу. Маршрут останні роки змінився, щоб полегшити організацію і підтримку учасників, але й досі проходить через всі оригінальні цікаві місцинки. Ґрунт під ногами досить м’який, немає таких кам’янистих частин, які зазвичай трапляються в горах, через які можна позбивати ноги.

– З погодою в перші роки змагань досить не щастило. В 2014 році дистанцію змінили в зв’язку з циклоном. Деяких учасників довелося завертати після першого чек-поінту, тому що місцеві служби безпеки не могли забезпечити надійну підтримку проходження маршруту у віддалених куточках.

– В 2016 цілий тиждень лив дощ і довелося бігти по струмках і багнюці. Десь після того змагання перенесли на початок лютого замість середини березня. В лютому погода зазвичай набагато краща, але можна також очікувати спеку.

Чи рекомендувала би ти цей старт загалом любителям трейлу і чому? На що порадила би звернути увагу при підготовці?

– Tarawera Ultra – надзвичайні змагання. Здається, їх останнім часом називають фестивалем трейлового бігу, і це справді фестиваль з дистанціями на будь-який смак. Організатори дуже пишаються новозеладською культурою та історією і намагаються поділитися частинкою цієї любові з кожним учасником.

– Нова Зеландія досить далеко від решти світу, тому тут склалася своя унікальна флора і фауна. Побачити це все на власні очі вже саме по собі варте довгих перельотів, а додати до цього добре організовані змагання, що проводяться в мальовничій і культурно багатій частині країни, — це просто рецепт незабутньої подорожі ????

Photo by Hagen Hopkins/Getty Image та ФБ-архіву Юлі

За матеріалами:irunfar

Ultra-Trail World Tour

Якщо стаття Вам сподобалася – тисніть ❤Також -Ви можете підтримати блог time2trail нa Patreon.

Дякую! ????????

Категорії: УльтраСвіт

0 коментарів

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.