![](https://www.time2trail.com.ua/wp-content/uploads/2021/01/88d8eb_ebd0a6a1f3a1453bbf035166779e01e0-mv2.jpg)
Як це – стояти на стартовій лінії разом із кількома тисячами бігунів? Що відчуваєш – коли біжиш наввипередки з вітром? Про що думаєш (а чи є думки взагалі?) на останньому кілометрі, на фінішній прямій? У потоці змагань – всі ці відчуття втрачають свої барви, тьм’яніють. Забіги стають рутиною. Не залежно чи любитель ви чи профі. Але варто цей потік на той чи інший час призупинити (травмою, наприклад:) – все відбувається немов вперше. Ну, майже як вперше 😉
Зізнаюся чесно, при початковому плануванні на останню третину року – жодного шосейного старту не вносив 🙂 Однак, травма внесла свої корективи як у плани забігів, так і в їхню кількість. Втім, посутупово – масаж, розтяжка, розкатка, робота з резиною та оптимізація тренувань Олексієм Прокопєнко й тренування з Endurance School – дали свої результати. Тому, для того аби трохи розбігатися перед Salomon Cappadocia Medium Trail вирішив пробігти половинку в Києві у рамках Wizz Air Kyiv City Marathon.
В цей самий день – можна було пробігтися і у Білій церкві але – 1) це окреме питання логістики, часу було обмаль; 2) на київській половинці – чимало “гірок”, що навантажує коліно але в той же час дозволяє подивитися як воно себе почуватиме в умовах максимально наближених до “бойових”; 3) маршрут півмарафонської дистанції – пролягає якраз через міст Патона, через який бігаю ледь не кожне друге тренування 🙂
Після рівно 3-ьох місяців перерви (травму отримав 8 липня на Bojko Trail) – чекав на півмарафон з нетерпінням: знову велика бігова тусівка, знову відчуття міні-свята, купа друзів-знайомих на старті, а ще – перекриті дороги :-))) Крім того, цікаво було і з т.з. підготовки перевірити наскільки на мінімальних бігових об’ємах за останній місяць підготовки (50-60/км на тиждень) вдасться підтримати запланований темп протягом усієї дистанції і як ці всі плани сприйме коліно.
Погода в день старту мала бути цілком бігова, втім вирішив бігти в рукавах, а очікував на старт навіть у рукавичках – бо було прохолодно. Оскільки стартовий номер отримав на час 1:49 – довелося зі своєї зони трохи мігрувати вперед. Однак, до лави, яка бігла 1:30 не пустили, тож став біля самої стрічки. Далі – знов невелика несподіванка. Першу “пачку” бігунів із заявленими 1:30 і профіків – запустили з гандікапом 40с від нашої. Що ж, подумав тоді – буде більше часу розігнатися 🙂
Ось, нарешті, зворотній відлік і – старт!!!
1-10км
Починаю непоспіхом, знімаю іховаю перчатки у пояс, поступово наздоганяю і обходжу бігунів. На першому км – вітаюся із Сергієм Тимошенко, він біг марафон, на 4-5км – наздогнав Артема Вергуна. Далі – незручна петелька – все через ремонтні роботи навколо пам’ятника “Родина-мать”, і ось вже міст Патона, де можна гарненько розігнатися. Кілька км біг поруч з машиною, яка показувала час але вже на 8-9км обійшов навіть її 🙂
Десь у цей час – побачив і лідерів, які вже бігли в протилежному напрямку. Задачі поставити особистий рекорд на цьому старті не було, швидше навпаки – мав себе трохи притримувати аби не перевантажити коліно, втім – була задача “обережно” прощупати свої кондиції. Перші 10к пробіг з непоганим часом 38:14. Десь на рівні свого весняного результату на Nova Poshta Kyiv half-marathon.
![](https://www.time2trail.com.ua/wp-content/uploads/2021/01/88d8eb_ef3202b34f824927a0225300590aa58a-mv2.jpg)
11-21км
Але після розвороту – почав відчуватися зустрічний вітер. А далі – чекали гірки… Пам’ятаю рік тому у 2016 – підйом до метро Дружби народів – забрав чимало сил. Втім зараз – навпаки вгору быглося дуже непогано. Традиційно на 15км, перед самим пунктом підтримки, з’їв гель Nutrixxion, на пункті тільки запив його ізотоніком.
![](https://www.time2trail.com.ua/wp-content/uploads/2021/01/88d8eb_01a4d12e006c46e2b298bef82d116fdd-mv2_d_1876_1246_s_2.jpg)
Десь на 17км мене наздогнав Тимофій Ярцев. Однак “втік” він не дуже далеко. Потім почалася бруківка – не найліпа поверхня для тих у кого були проблеми з колінами 🙂 Втім і її пробігти якось без помітних відчуттів у коліні вдалося. А от вже за 3км до фінішу – “сили закінчилися” і довелося трохи попрацювати на “морально-вольових”, особливо останню гірку перед Бесарабкою. Все ж відсутність бігових об’ємів та справді “довгих” пробіжок (25-30км) – далася взнаки…
![](https://www.time2trail.com.ua/wp-content/uploads/2021/01/88d8eb_3783052c240e4811ad0db05c4e6f0add-mv2.jpg)
Мене нагнала ціла група бігунів і почала по-троху обходити. Втім зібрався з силами, зачепився за них, а як вибігли на рівне – почав додавати. Якщо вірити телефону – останній км пробіг із пейсом 3:32/к – що, загалом, непогано.
Після фінішу – трохи поспілкувався з Олексієм Борисенко, Ігорем Сахандою та мерщій перевдягатися і на масаж. Дужже вдячний хлопцям та дівчатам із Масажного патруля за те, що вже не один рік рятують ноги після забігу!
Результат:
Фінішував 15-им у загальному заліку. Але по “чистому часу” – 23:27 – вийшло, що 13-им. У віковій категорії – 5-ий. З огляду на поставлені задачі, а також те, що коліно навантаження сприйняло гарно – результатом задоволений 🙂
Організація:
Загалом, все сподобалося 🙂 Дякую RunUkraine, що тримаєте марку!Що можна було б покращити?Межі досконалості – немає 🙂 Але й сам, як організатор стартів – знаю, що завжди хочеться зробити захід ще цікавішим, ще кращим для учасників. Тому – ділюся своїми враженнями:
– більше туалетів (кількість учасників щороку збільшується, як і черги до кабінок);- старт з гандікапом – я б робив тільки для профіків; решту пускав однією хвилею;- петля біля пам’ятника Родина-мать – дуже вузьке місце на розвороті – можливо ліпше було зробити “петлю” нижче за маршрутом;- міст Патона – коли основна маса бігунів за рахунок великої кількості почала “підтискати” тих, хто біг вже після розвороту ближче до дороги – машини були за якихось пів метри… можливо – варто поставити загорожі;- можна було б додати музичну підтримку на трасі – на половинці була тільки одна точка перед мостом на Дружби народів, а під музику ще й як гарно забігається 🙂
Радий був бачити багатьох-і-багатьох на дистанції!!! Дякую за вашу підтримку!!! А особливо моїм коханим Yulia Bezvershenko i @Valya Skorokhod! 🙂
Це правда, що у травмах немає нічого хорошого. Абсолютно. Втім, травми, як і багато неприємних речей та ситуацій в нашому житті – це суворі “вчителі”, які вказують на наші помилки, слабкі місця й прорахунки… Інколи – це така-собі кнопка “reset”, яка перезавантажує всю систему підготовки загалом.
Для чого?
Для більш усвідомленого підходу до тренувань та життя загалом.
0 коментарів