Leadville Trail 100 Run або Leadville 100 – один із чи не найбільш культових трейлових рейсів у США (на рівні з Western States 100 i Hardrock 100), який проводиться в Скелястих горах (Rocky Mountains), штату Колорадо. Старт і фініш забігу – знаходяться в містечку Leadville. Щороку участь у стомильнику приймає близько 800 осіб, і оскільки місце близько до Боулдера – в ньому бере участь і чимало еліти. Потрапити можна через кваліфікаційні забіги, благодійні внески, участь в біговому таборі або ж персональні тренування, які надають партнери забігу в Болдері. Реєстраційний внесок не маленький і складає 335$.
Про Leadville 100 і змагання між індіанцями племені Тараумара та легендою американського ультратрейлу Енн Трейсон (Ann Trason) можна прочитати в книзі Крістофера Макдугла «Народжені Бігати».
Про серію змагань в Ледвіль – LeadMan (свого роду аналог IronMan), до якої входить Leadville 100, Leadville 100 MTB, Leadville Marathon, Silver Rush 50 MTB, Leadville Run 10k – згадується в книзі Тревіса Мейсі «Ультрамислення»:
RunBook review #3: Тревіс Мейсі “Ультрамислення. Психологія наднавантажень”
Історія забігу
До 1982 року в містечку Ледвіллі працювала одна з найбільших молібденових шахт у світі. Однак, як шахту закрили, громада втратила понад 3000 робочих місць. Це був відчутний удар по економіці містечка і аби якось підвищити туристичну привабливість містечка й залучити бізнес двоє мешканців Кен Клоубер та Меріле Мопін вирішили організувати трейловий стомильний забіг Leadville Trail 100. Попри не дуже оптимістичні прогнози скептиків, ідея Кена та Меріле – спрацювала.
І сьогодні змагання в рамках серії Leadville, а також пов’язані з ними тренувальні табори, приносять містечку чималі кошти. А от найперший 100 мильний забіг відбувся у 1983 році.
Трек трейла нагадує голову «бетмена» – 50 миль в одну сторону і стільки ж назад, з проходженням двічі піку Хоуп Пасс, висота якого близько 3800 м.
Трек трейла нагадує голову «бетмена» – 50 миль в одну сторону і стільки ж назад, з проходженням двічі піку Хоуп Пасс, висота якого близько 3800 м. Учасники, які вкладаються в 30-годинний ліміт, отримують срібну пряжку на пояс.
Діючі рекорди траси:
- Мет Карпентер: 15 годин 42 хвилини (2005).
- Енн Трейсон: 18:06.24 (1994).
Найбільшим випробуванням для учасників є висота на якій проходять змагання. Найнижча точка, містечко Ледвіль, розташовується на висоті 3082м, а найвища – Хоуп Пасс, трохи нижчий 4000м.
Ось чому таке велике значення має акліматизація перед цим забігом, а також необхідні знання про симптоми гіпоксії, гіпонатріємії, гіпотермії та зневоднення, які є поширеними в гірській місцевості та навички, що робити в подібній ситуації.
Результати Leadville 100 (2022)
Цього року у чоловіків другий рік поспіль перемогу святкував Адріан Макдональд – 16:05:44, на 2 години випередивши найближчого переслідувача. Серед жінок перемогла Клер Галахер з часом 19:37:57, що майже на 2,5 год швидше ніж у срібної призерки. Це вже 2-а перемога Галахер на Leadville 100, попередня була у 2016 році.
ТОП-5 у чоловіків:
- Adrian Macdonald — 16:05:44
- JP Giblin — 18:07:50
- Ryan Kaiser — 18:21:21
- Tyler Andrews — 18:40:04
- Christopher Harrington — 18:45:08
ТОП-5 у жінок:
- Clare Gallagher — 19:37:57
- Alisyn Hummelberg — 21:58:59
- Lindsey Herman —22:50:41
- Roxanne Vogel — 23:21:33
- Madeline Hirschfeld — 23:57:45
Всі результати – тут.
Олексій Кононенко: перший українець на Leadville 100
Через те, що стомильники в США дуже далеко від Європи, а крім того, кожен має свою особливу систему кваліфікації – потрапити сюди європейцям не так просто. Накладіть сюди ще економічну складову й те, що трейл став набувати популярності в Україні тільки останні 5-6 років й стане зрозуміло, чому й досі жоден із українців не біг Western States 100, Hardrock 100 i, до цього року, Leadville 100. Однак, трейл стає все більш популярним в Україні й, до того ж, якщо дуже довго подаватися у лотерею – шанси виграти заповітний квиток також є. У 2022 році – така можливість випала Олексію Кононенко – українському трейлраннеру, колишньому тренеру TOP Runners, який вже кілька років як проживає і працює в США. Ми поспілкувалися з Олексієм про особливості самої гонки та підготовки до неї.
Про те, як потрапив на Leadville 100 та підготовку
Загалом на Leadville 100 потрапити не так просто через те, що рейс дуже популярний, а ліміт учасників маленький. Крім того, сам рейс не простий, а тому є певні кваліфікаційні вимоги й потрібно мати певний біговий досвід. Перед подачею на лотерею, я фінішував на 3 стомильнках: Grindstone 100 (2019), KEYS100 (2021), Pinhoti 100 (2021) і одному 100км рейсі – Black Canyon Ultra 100 (2022). Два з них підходили як кваліфікаційні.
На жаль, через щільний графік роботи, особливо готуватися до забігу часу у мене не було. Тим паче що Leadville 100 вважається найвищим стомильником з в США з дуже жорстокою трассою, вся гонка проходить на середніх висотах 3500м
Хід гонки
Старт гонки – о 4 ранку, 20 серпня. З самого початку я біг дуже повільно, дався досвід попередніх гонок, втім так, щоб лишався гарний запас часу і вкластися у часові ліміти.
Зокрема, є часовий ліміт на 100км, який складає 18год. Фактично це потрібно пробігти половину гонки плюс два рази раз піднятися на найвищу точку Хоуп Пас 4100м. Через складність зворотнього підйому та погодних умов на вершині багато учасників не вкладаються у відведений на це час.
Після цього, починаючи із 100км учасники згідно регламенту мають право бігти із пейсерами. Я цього року таку можливість не використовував і біг всю дистанцію самостійно.
Через відсутність достатнього часу на підготовку до цього стомильника підйоми давалися мені дуже не просто, а часто на морально вольових, тому практично пів дистанції – пройшов пішки. Дуже допомагали трекінгові палиці, користуюся Leki Micro Trail Pro.
Погода у день гонки була ідеальною – 4-18С, не спекотно навіть в полудень, що звичайно, допомагало. Дуже переживав чи встигну дістатися вдруге піку Хоуп Пасс на зворотньому шляху й вкластися у контрольний час і перейти вбрід річку вночі – але все вдалося. Згадував у тяжкі моменти наших хлопців, які воюють в Україні й розумів, що повинен вкластися у 30 годин і відганяв усі інші думки. Тут проявляється воля та мотивація у людини! Фінішував за 28:48, вклався у 30 годин, а відтак отримав на фініші не тільки медаль, а й пряжку фінішера.
Харчування і гідратація
На контрольних пунктах (КП) – був дуже великий асортимент всього, все, що душа бажає. Мені дуже гарно заходили булочки з арахісовою пастою та джемом, а також просто хліб з джемом і паста. Використовував і порошок – мальтодекстрин, який розводив аби пити на ділянках між КП. Сольові таблетки – також пив з певною регулярністю аби відновлювати втрати електролітів.
Інші оргмоменти
Добирався до містечка Leadville на машині. Із орендою житла жодних проблем не було. Звичайно, добре пройти попередню акліматизацію до таких рейсів – але то все додаткові час та гроші. Якщо маєте таку можливість – неодмінно використовуйте. Організація на високому рівні. Хороше експо. Втім, що стосується, скажімо, спортивного харчування – гелі, ізотонік, батончики – вони є і на КП, а тому можна використовувати, якщо ваша травна система до них призвичаєна. Набір учасника включає: баф, стаканчик, футболку і маленький дезодорант.
*
Загалом, з огляду на висоту і особливості самої дистанції, я би сказав, що Leadville 100 – це гонка для тих у кого є сила волі.
***
Що ж, будемо сподіватися, що вже наступного року побачимо українців на багатьох інших знаменитих стомильниках в США та Європи. Більше того, після нашої перемоги – для багатьох організаторів бігових стартів буде за честь запрошувати українських ветеранів на участь у своїх змаганнях. А поки – віримо в ЗСУ й робимо все можливе аби цю перемогу прискорити.
Слава Україні!
І велика шана та дяка всім, хто день у день на різних фронтах наближає нашу Перемогу!
Фото обкладинки статті: https://andrewskurka.com/why-the-leadville-trail-100-felt-like-lollapalooza/
0 коментарів