Про Діна Карназеса – напевно чули всі, хто цікавиться ультрабігом. Втім, до прочитання книги “Той, що біжить без сну. Одкровення ультрамарафонця” – читав тільки відгуки на його книжки або ж цитати-витяги. Виявилося – справді цікава історія від непересічного любителя бігу, ультрамарафонця.
Для мене було сюрпризом, що Дін, виявляється, показував дуже непогані результати з бігу ще у школі. Він став чемпіоном Каліфорнії на дистанції 1 миля, бігав кроси. Окрім того полюбляв займатися плаванням, вінд-серфінгом, кататися на велосипеді. Так склалося, що у 15 років майбутній ультрамарафонець посварився з новим тренером і залишив біг та спорт загалом, переключившись на навчання і… вечірки. Однак, після трагічної загибелі молодшої сестри з вечірками Дін зав’язав, зосередившись на юридичній кар’єрі.
Незважаючи на успішний бізнес, одруження – Карназес все ж відчував якусь незаповнену порожнечу в середині і відсутність того відчуття щастя та драйву, які переповнювали його у дитинстві та юності. На вечірці на своє 30-річчя він вирішує змінити своє життя і почати – і пробігти 30 миль у пам’ять про сестру. Вислизнувши через чорний хід з бару, де відбувалося святкування, Дін дістався дому. Бігових кросівок і форми він не мав, тож вирішив бігти у майці та шортах-трусах, взувши кросівки у яких працював у саду. Набігавши не мало не багато – 48к (30 миль) вранці, потерпаючи від натертих мозолів, болю в ногах – він подзвонив дружині, щоб та його забрала із містечка до якого добіг.
Окрім описів неймовірних по кілометражу стартів та тренувань Діна Карназеса, мене особисто вразив його опис Western States 100 Endurance Run (Western States-100). Після книги Скота Джурека “Їж правильно, біжи швидко”, який вигравав Western States аж 7 разів з 1999 по 2005 роки, гонка не здавалася чимось надзвичайним, навіть з огляду на кілометраж та перепади висот (161k, +5660m, -7170m). Нещодавно, доречі, Джим Волмслі (Jim Walmsley) оновив рекорд траси Western States-100, тепер він становить неймовірні – 14 год 30хв(!)
Однак, те як описав свою гонку Дін Карназес, змушує серйозно задуматися щодо необхідного рівня підготовки для цього старту. Зокрема, Дін звертає увагу на погодні умови у яких зазвичай відбувається забіг – це неймовірна спека, яка змушує страждати і не доходити до фінішу багатьох учасників через дегідратацію. Ультрамарафонець розповів про тимчасову втрату зору вночі, вже неподалік фінішу. Нарікає на те, що через неуважне ознайомлення з регламентом гонки – не скористався можливістю бігти з пейсером, що може суттєво допомогти, особливо в темний час доби. За кілька кілометрів до фінішу від виснаження Дін просто повз в напрямку фініша. Щоправда, потім вкотре відчув прилив сил (великі перепади у фізичному стані та психологічні, доречі, траплялися з ним кілька разів протягом усієї гонки) і завершив стомильник на своїх двох, а не чотирьох 🙂 Розповідь дуже яскрава – практично біжиш-переживаєш гонку з автором. Фінішував свій перший Western States-100 Дін Карназес 15-им, пробігши всю дистанцію за 21 год 1хв!
Ще у книзі Дін Карназес цікаво описує кілька інших своїх стартів-викликів – участь у Badwater Ultramarathon (Badwater)– одного з найскладніших ультрамарафонів у «Долині Смерті» (217k, +2548 m) , а також марафон на Південному полюсі, 320 кілометрову «Єстафету» із міста Калістога в Санта-Круз, яку він пробіг самотужки, з метою благодійного збору коштів на лікування онкохворої дівчинки.
Книга читається легко. Це не посібник з ультрабігу від професійного атлета чи тренера. Це – мотивуючі історії про Шлях бігуна-любителя пошук нових випробувань і меж можливостей свого тіла та розуму. Дін має сім’ю, двох дітей, є власником бізнесу – і часто тренується в обідню перерву чи вночі, щоб біг не заважав іншим сторонам життя. Якщо вам раптом забракне мотивації виходити на пробіжку – почитайте “Той, що біжить без сну. Одкровення ультрамарафонця”, можливо знайдете для себе нові стимули 😉
P.S.
І, невеликий список основних досягнень Діна Карназеса:
- 350 миль (560 км) за 80 годин і 44 хвилини без сну (2005 рік)
- 199 миль (320 км) маршрут «Естафета» з міста Калістога в Санта-Круз – подолав 11 разів
- Марафон на Південному полюсі при температурі -13 ° F (-25 ° C) без снігоступів (2002 рік)
- 50 марафонів в 50 штатах за 50 днів поспіль (2005 рік)
- Переможець ультрамарафону «Badwater» (2004 рік)
- Переможець ультрамарафона Vermont 100 Endurance Race (2006 рік)
- Переможець серії марафонів «4 пустелі» (2008 рік)
- Член американської збірної з ультрамарафону на чемпіонаті Світу (2005, 2008 рік)
- Пробіг 148 миль (238 км) за 24 години по біговій доріжці (2004 рік)
- Володар 11 срібних пряжок забігу «Вестерн-Стейтс» (подолавння дистанції 161к менше ніж за 24 години) (1995-2006)
- Перетнув територію США (4 800 км) від Діснейленду до Нью-Йорка за 75 днів, пробігаючи в день по 65-80 км (2011 рік)
- Переплив затоку Сан-Франциско
0 коментарів