Вчора, 18 серпня, відбувся вже 4-ий Chornohora Sky Marathon – один із наймасовіших українських трейлів від Ukrainian Trail League (UTL). Учасники могли обрати одну з двох дистанцій довгу (“марафонську”) – близько 60км із набором 3000м та коротку (Sky Race) – 23км та 1200м набору. Крім того, цього року організатори додали дитячі забіги (на 100м, 500м та 1км), у яких взяло участь більше 30 діток. Наймолодшому учаснику було… 14 місяців(!). Старт також перемістили на 500м вниз від минулорічного – до “Гуцульська піца” (біля самісінького джерела “Буркут”). Традиційно на Чорногору з’їхалося багато сильних учасників, тож те чи втримаються минулорічні рекорди трас – було під великим питанням.Оскільки після травми на Бойко трейлі, ще не встиг відновитися і участь у забігові не брав, тож отримав можливість трохи поспілкуватися з організаторами, учасниками та поспостерігати за перебігом гонки. Також разом з дружиною – побули пейсерами для Валентини, яка подолала свої першу 100 метрівку (ідея додати дитячі старти – справді хороша!!! :)По мотивах спілкування – вже готую велику оглядову статтю про Chornohora Sky Marathon – передісторія, “історичні” факти, докладний огляд цьогорічного старту, коментарі від “зубрів” (учасників усіх 4-ох забігів) + поки-секретні плани подальшого розвитку як Чорногірського марафону, так і UTL. Але – це трохи згодом 😉
Повернімося до самого старту. Хоча за прогнозом погоди мав бути дощ (і навіть грози) – все обійшлося і вже з 10-11 почало добряче пригрівати, а вобіди було певно не менш спекотно аніж минулого року.
23 кмСеред чоловіків першим перетнув фініш Олександр Ченікало, цьогорічний переможець Чемпіонату України (ЧУ) з гірського бігу вгору-вниз, неодноразовий переможець гірських стартів в Україні та закордоном. Саша зі старту взяв хороший темп і перетинаючи КП перед Петросом вже біг на рекорд траси (встигаючи при цьому робити селфі:). Тож основна інтрига була не в тому чи він переможе і оновить рекорд, а в тому – чи зможе вибігти з 2 годин. Олександру це практично вдалося – 2 год і 58 с таким був його час на фініші.Пост-фінішне інтерв’ю з Олександром:Саша, вітаю з перемогою та рекордом траси!
– Дякую!Як, загалом, біглося? Наскільки допомагала гірська підготовка?
– Біглося цілком добре але порівняно з гірським бігом (6км вгору і 6км вниз або колами по 3км) – тут підйом був довшим і, звісно, спуск. Це трохи ускладнювало задачу.
Як давно займаєшся гірським бігом? Чи займався ще чимось?
– Гірським бігом займаюся справді давно, більше 10 років. Спершу займався лижами. Бігаю також шосейні гонки – 10км, половинки…
Тобі не вистачило буквально хвилини аби вибігти з двох годин. Як гадаєш – наскільки це реально?– Я думаю реально, я навіть сьогодні міг, якби не фото на Петросі які робив власноруч та зупинка на КП де я пив та їв В загальному – це забрало близько 3-4 хв, так що наступного року планую вибігти з 2 х годин)
Ага, ясно. Ти часто їздиш на старти закордон – які твої враження від організації трейлу?
– Організація на дуже хорошому рівні! Так, закордоном старти більш масові. Наприклад у Румунії, на скайрейсі де нещодавно брав участь – було кілька тисяч учасників на всіх дистанціях. Тим не менш, як для України – Чорногірський марафон певно наймасовіший, а головне – ще є хороший потенціал для подальшого розвитку.
Чи є в планах продовжити бігати трейли? Можливо – довші дистанції?– Поки ні. Хоча на Чорногору наступного року – планую повернутися і оновити свій рекорд 😉 Гори, трейли дуже садять швидкість. Поки хочу попрацювати над цим і покращити свої результати на шосе.
Ясно. Що ж, подальших тобі успіхів!
Перша трійка фінішерів серед чоловіків на дистанції 23км:1. Олександр Ченікало 2:00:58
2. Валерій Макарук 2:08:51
3. Андрій Чуранов 2:13:29
Всі результати – тут
***
Серед жінок – першою з часом 2:40:35 була Інна Коваленко. Перемога далася Інні не просто, вона виклалася не всі 100% і ще трішки. Однак, вже за годинку вода, холодний компрес, кава “повернули її до життя”.
Пост-фінішне інтерв’ю з Інною:Інно, вітаю з непростою перемогою!
– Дякую! Так, наприкінці було неймовірно важко – але змусила себе дотерпіти і це було того варте.Розкажи як проходила гонка? У вас була заруба із учасницею яка посіла 2-е місце. Де і як тобі її вдалося наздогнати та обігнати?
– Так, до КП я бігла 2-ою з відставанням в кілька хвилин. Але помітила, що моя суперниця повільніша на спусках, тож мені її вдалося наздогнати в районі сироварні. Звідти вже бігла “на всі гроші” останній км десь по 4:10.
Тобі довші дистанції бігти більш комфортно?
– Так, звісно! Короткі дистанції змушують бігти майже весь час в анаеробі на відміну від довгих.
Ти зараз активно виступаєш на RaceNation та Spartan race. Цей забіг був підготовчим?
– Насправді – так. Дуже хочу подолати 50км ультру восени, тож SkyRace – це один з підготовчих стартів.
А як надалі? Вже вирішила чи зосередитися на трейлах чи на гонках?
– Вирішила 🙂 Трейли мені все ж подобаються більше, то хочу зосередитися на них.
Успіхів тобі, Інно! І на запланованому ultra-Spartan race і на інших стартах!
Перша трійка фінішерів серед жінок виглядала так:
1. Інна Коваленко 2:40:35
2. Оксана Петрова 2:44:27
3. Наталія Мінарченко 2:47:55
Всі результати – тут
60км
На довгій дистанції серед чоловіків першим очікувано фінішував Сергій Попов – цьогорічний чемпіон України з гірського бігу на довгі дистанції, переможець і призер багатьох марафонів, трейлів в Україні та закордоном. Сергій поліпшив майже на 10 хвилин минулорічний рекорд траси – і фінішував з часом 6 год. 12хв 15с
Пост-фінішне інтерв’ю з Сергієм:
Вітаю з перемогою, Сергію!
– Дякую!
Як тобі біглося? Чи підганяли суперники? Олексій, Артем та інші?
– Біглося добре. Насправді так – на початку, коли бігли по рівній ділянці від с.Луки до підйому – і Олексій, і Артем та кілька інших учасників періодично доганяли і ми бігли майже пліч-о-пліч. Але потім почався підйом і поступово вдалося від них відірватися.Ти біг без трейлових палиць?
– Так. Я їх прихопив із собою але на сам старт не взяв – не хотів відволікатися на складання/розкладання, а крім того хотів саме “відстояти всю дистанцію на ногах”, оскільки є в планах підготуватися до 100км.Ага, зрозуміло. Ти побив попередній, минулорічний, рекорд траси Василя Боднарука (6год 28хв) і ще більше наблизився до 6 годинної відмітки. Як гадаєш – чи реально вибігти з 6 годин?
– Так. Думаю – реально. Звісно це залежатиме від багатьох факторів, в т.ч. від погоди. Але як намене навіть за таких умов як сьогодні, якщо гарно відпрацювати біг на спусках – вибігти з 6 годин – реально.Доречі, про погоду. Чи не було надто спекотно наприкінець, коли добігав у полудень? Чи вистачало води?
– Було справді спекотно. Загалом води, яку взяв на останньому КП (1 літр) – вистачило, щоб добігти без якогось особливого дискомфорту. Нещодавно ти очолив Salomon Running Club Ukraine. Як багато твоїх учнів приїхало цього року на Чорногору?– Приїхало чимало, більше десятка. Окрім тих, хто відвідує тренування від клубу ще на різних дистанціях бігли і ті, кого треную за індивідуальною програмою. Дехто вже з досвідом трейлів, а для декого – це тільки перший трейловий старт.– Ясно. Що ж – подальших тобі успіхів та рекордів!
Перша трійка фінішерів серед чоловіків на дистанції 60км:
1. Сергій Попов 6:12:15
2. Олексій Борисенко 6:27:15
3. Сергій Сапіга 6:50:47
***
А серед жінок перемогу здобула Поліна Захарова – яка фінішувала 5-ою в абсолюті й покращила минулорічний рекорд траси більше ніж на годину (!) вибігши з 7 годин: 6:56:05.
Пост-фінішне інтерв’ю з Поліною:
Поліна, вітаю з черговою перемогою та рекордом траси!
– Дякую!
Нещодавно ти перемогла на дистанції 45км+ Bojko Trail, причому в абсолюті. Як тобі біглося зараз порівняно з Бойко на 60км?
– Тут траса значно технічніша, ніж на Бойко. Я намагалася бігти економно та правильно розкластися аби вистачило сил на всі 60км, бо ж бігла таку довгу дистанцію вперше.
Тобі це дійсно вдалося! Хоча з твого фінішу, було зрозуміло, що виклалася ти на всі 100%, як і на Бойко. Напевно у вас була серйозна заруба з Юлею Тарасовою – яка прибігла всього за кілька хвилин після тебе?
– Ну, я тут майже нікого не знала, тож одразу бігла так, щоб бути першою серед жінок. Втім – Юля обігнала мене на спускові з Петроса, де була кам’яниста ділянка – яку я збігала акуратно. І це для мене був “дзвіночок”, що надто розслабилася. Тому, сказала собі що хай поламаю ноги на цьому камінні – але прибіжу першою. Знову обігнала Юлю і вже до фінішу бігла так швидко, як могла, бо відчувала – суперниця поруч.
А розкажи трохи про особливості своєї підготовки. Це тільки твій другий трейл – і вже друга перемога. Причому й в абсолюті тільки 4-ом хлопцям вдалося від тебе “втекти”.– Я займаюся спортивним орієнтуванням. Бігаю дистанції від 3км і більше. Бігала чимало рогейнів, в т.ч. – добові. Є перемоги на Чемпіонатах України, брала участь у Чемпіонатах Європи… Ага, зрозуміло. Ти знову, як і на Бойко, бігла дистанцію без палиць?
– Так, на жаль, поки не дуже вмію з ними вправлятися – тож на старт не брала.
Ясно-ясно… Після другого вдалого фінішу – чи плануєш далі бігати трейли, розвиватися в цьому напрямку? Чи орієнтування поки лишиться у пріоритеті?
– Дійсно, трейли мені якось дуже сподобалися! Можливо – дещо втомилася від майже 10 років орієнтувальних стартів та рогейнів і хочеться спробувати новий формат. Тож спробую – а там подивимося.Що ж, най у тебе все складеться як найкраще, Поліна! Судячи з твоїх дебютних стартів – трейловий формат тобі дуже гарно підходить. Подальших перемог та рекордів!
Перша трійка фінішерів серед жінок на дистанції 60км:
1. Поліна Захарова 6:56:05
2. Юлія Тарасова 6:58:21
3. Олена Яцук 7:53:58
Загалом, на цьогорічний Chornohora Sky Marathon запам’ятався ще більш щільною конкуренцією на всіх дистанціях як серед чоловіків так і жінок. Було оновлено рекорди на 60км серед чоловіків та жінок, та на 23км серед чоловіків. Причому, представниці прекрасної половини людства вже добряче “наступають на п’яти” чоловікам – чого тільки варті 5-е і 6-е місця в абсолюті Поліни Захарової та Юлі Тарасової на дистанції 60км (!).
Розширилася географія та вікові межі учасників. Якщо наймолодшому – було 14 місяців (фінішер дистанції 100м), то найстаршому – 71 рік (фінішер дистанції 23км).
Та головне, що незмінними лишаються чудова атмосфера старту та високий рівень організації – тому на Чорногору – хочеться неодмінно повернутися і наступного року 🙂
0 коментарів