Біг, мозок і Error 404: куди зникає мотивація?

Найближчим логістично і по часу до UTMB виявився Grindstone Trail Running Festival by UTMB. От тільки всі слоти на 100 миль та 100 км було вже розпродано, лишалися лише на 50 км ультра. Що ж, вирішив пробігти цю “невелику” (все відносно, звичайно:) дистанцію. Тим паче й тренування у мене цього року були не “класичні” під стомильник. Я багато працював над швидкістю для шосейних півмарафонів, тож було цікаво як же набрані об’єми та швидкість накладуться на меншу дистанцію.

Підготовка

Після стомильника всередині травня Massanutten Mountain Trail 100 Mile Run (ММТ 100) я дав організму більше тижня відпочинку від бігу, бо ноги були в жахливому стані.

Massanutten Mountain Trail 100 Mile Run: дощ, гори та парадокси втоми

Далі, лишалося всього 3 місяці до UTMB, а отже треба було провести роботу над помилками та зосередитися на кількох ключових моментах:

• бігові обсяги: вийти на 120-130 км/тиж. всередньому

• набір висоти: 4-5 тис. м/тиж.

• спуски: набирати по-максимуму, тренувати прискорення, бігти на втомлених ногах тощо.

Вцілому, запланованого вдалося досягти, у піковий тиждень набігав навіть 150 км і +5000 м набору, чого давно не траплялося, а якщо говорити про набір вимоти – стільки набору в місті не траплялося ніколи:).
Ще із плюсів була гарна теплова адаптація, якої вдалося досягти комбінованими тренуваннями по спеці надворі та в спортзалі (на початку літа кондиціонер зламався і було +29-30С:). Розраховував, а низка наукових досліджень це підтверджує, що теплова адаптація дещо компенсує відсутність висотної.
Біг і спека: фізіологія, акліматизація та практичні рекомендації
Біг у спеку: стратегія і тактика на довгих дистанціях

Однак, лишалися й суттєві “пробіли” в підготовці. Досить мало бігав спуски (хоч і в рази більше аніж при підготовці до ММТ-100) але все одно це було тільки – 500-800м/тиж. Крім того, не мав можливості їздити в гори, а також більшу частину тренувань (50-60%) робив на біговій доріжці в спортзалі, який у будинку, де зараз мешкаємо.

З іншого боку, ідеальних умов – ніколи не буває, а тому якщо ціль поставлено, – працюємо з тим що є, ” творчо підходячи до процесу”;)

За день до рейса

Мені знову пощастило, що вдалося знайти попутників та дістатися Natural Chimney Park. Як виявилося, він розташовувався трохи далі, ніж я собі спершу уявляв – майже 2,5 год їзди машиною. Втім, завдяки Каролайн, яка волонтерила-асистувала Антіну, який біг 100 миль – ми прибули в Пт до місця старту.

Це був кемпінг, з туалетами та душем, стоянками для трейлерів та наметів, можливостями для трейлерів підключити воду та електрику. Я прихопив намет, спальник та кілька варіантів кросівок та екіпу, бо прогнози погоди варіювали – від спеки до дощу в різні частини дня.

На щастя, дощ почався вже під вечір суботи, якраз після церемонії нагородження по вікових категоріях:) Але давайте про все по-порядку.

Стартовий набір учасника був “скромний”: номер, футболка (синтетика але якісна), стаканчик, наклейка та мішечок для речей. Видача пакетів, а також передстартовий брифінг проходив у Running Village – містечку яке зробили якраз біля відомих скель (було дуже красиво).

Опцій по їжі особливо не було, окрім машини з морозивом та корн-догами (аналог сосиски в тісті тільки на паличці) я взагалі не бачив. Втім, набрав чимало їжі з собою – тож вуглеводами завантажився як слід.

Встиг також пробігтися трохи маршрутом від старту в напрямку гір (відрізок, яким ми також мали повертатися). Загалом, маршрут нагадував перевернуту вісімку з “хвостиком”. Ось цей “хвостик” у 7 км ми мали бігти на початку та в кінці рейсу.

Був здивований, коли побачив біля одного з фермерських будинків прапор конфедератів. Так, це зовсім інша Вірджинія, аніж та, де біля Вашингтона…

Ввечері підготував екіп та ліг по-раніше. І, хоча знову спалося не дуже, відпрацьовані навички аутотрейнінгу, йога-нідра – дали свої кілька годин глибокого сну (що це і як це – дивіться інтерв’ю з колегою-науковицею Ольгою Масловою):

А щодо правильного психологічного підходу до передстартового “мандража” тощо – можна подивитися-послухати у відео з розмовою зі спортивним-психологом Ольгою Бересневою:

День старту

Прокинувся за планом о пів на шосту ранку. О 6 ранку стартували учасники дистанції 100 км, о 7 год – вже мали бігти ті, зто на 50 км. Встиг гарно розім’ятися. Їсти не хотілося зовсім (зазвичай зранку до 11 не їм, а в Сб дообід, тож це звичний мені режим). Про план харчування на гонку – буде нижче.

За 10 хв вже був у стартовому коридорі. Підійшов по-ближче до старт-фінішної арки. Поки розминався, погляд мимоволі ковзав по інших учасниках – у когось помічав новенькі та, судячи з форми, круті кроси Hoka, хтось був з олдскульним наплічником, хтось, навіть, з трекінговими палицями… Попри любов до трекінгових палиць я свої не брав (та й після ММТ-100 брати не було чого:), бо розумів, що набір не великий – 1550м на 52 км і гонка буде швидкою.

Став до першої шеренги (це знак, коли готовий змагатися по-серйозному:). Правда фотограф попросив нас потіснитися й пропустити вперед кілька дівчат – аби популяризувати трейл, як він одразу й пояснив.

Зворотній відлік і ми – побігли!

Старт-КП 1

Зі старту лідируюча група побігла дуже швидко. Звісно, до КП1 було 9 км і якихось кількасот метрів набору на останніх км, а так – шосе або лісова дорога. Тож цей шматок ідеально підходив для швидких бігунів. Я біг у своєму темпі, намагаючись, втім, зачепитися за кимось аби зовсім не відстати. Поки ми робили коло навколо скель та кемпінгу (близтко 2 км), лідируюча група розпалася на 2-і, наскільки бачив 3 і 4 чол, ще один хлопчина біг трохи позаду, ну, а я – прямо за ним.

Старти від UTMB – це, звичайно, вже не просто “локальні” старти. Бо ж тут і путівки на UTMB на кону, а крім того, можливість кваліфікації на рейси на кшталт Western States 100 i Hardrock 100 (для учасників 100 км і 100 мильної дистанцій). Схоже, що і на 50 км були швидкі хлопаки й доведеться гарненько попрацювати…

Невдовзі я почав наздоганяти хлопчину, який біг попереду. По тому, що його біговий наплічник швидше був не зовсім біговим і що він раз-по-раз діставав телефон аби пофоткати краєвиди, я розумів, що напевно він не так і часто бігає трейли:) Але обігнав я свого візаві вже десь в лісі за кілька км до КП.

КП 1 – КП 2

На КП – волонтер швиденько набрав мені пляшку ізотоніка і я, прихопивши кілька гелів Naak, побіг далі. Хотів просто попробувати, що за гелі, бо ж ще мав з собою свої “перевірені” але на всю гонку їх було б за мало. Виявилося, що гелі досить смачні, а ще, що там по 200 кал в 60 мл, а не 100, як в SIS, які я брав з собою.
Додаткові калорії точно пішли на користь, як почав працювати в підйом. На цьому підйомі вже став наздоганяти учасників дичтанції 100 км, які стартували на годину раніше за нас.

Вже забігши на гребінь гори, яким треба було рухатися наступні н-кілометрів, я вгледів 2-ох учасників другої лідируючої групи. Хлопці бігли тепер не надто швидко, встигали навіть перемовлятися.

Я не став їх обганяти одразу, бо час від часу їхній темп був за швидкий, а просто “повис на хвості”, чекаючи наступного великого підйома.

Почався спуск численими петлями до КП 2 і хлопці тут бігли дуже швидко, тож я радів, що хоча б набігав свої 500-800 м спусків щотижня :))

На самому КП я трохи затримався, бо набирав фляги, шукав гелі – наступний КП був аж за 16 км. Тут, доречі, було купа народу із учасників 100 км дистанції.

КП2-КП3

Бігти після КП було складно, бо на вузенькій стежці попереду раз-по-раз бігли учасники 100 км дистанції. Потім почався довгий підйом серпантином. В якийсб момент – я наздогнав одного із хлопців, яких переслідував. Разом обганяти нарід було трохи веселіше. Ще за пів годинки – ми наздогнали хлопця в помаранчевій футболці. Втім, він не став від нас тікати, як коли ми бігли до КП2, а, навпаки, невдовзі пропустив вперед. Так ми пробігли ще кілька кілометрів у гору.

В якийсь момент, мій напарник почав сповільнюватися, тож я вийшов вперед і став задавати темп. Невдовзі, – він відстав. Але – почався спуск, тож довелося бігти щодуху аби не наздогнав, адже спуски ті злопці бігали дуже швидко. Обганяючи учасників 100 км дистанції в якийсь момент я помітив попереду хлопчину, який біг порівняно з рештою досить швидко, також обганяючи інших. Можливо – із моїх суперників? – подумав тоді. Але перевірити було не можливо, то ж продовжував збігати – тримаючи його в полі зору.

КП 3- КП 4

На КП хлопець прибіг на кілька секунд раніше за мене. Я набрав ізотоніку, вхопив кілька гелів і побіг. Він ще затримувався на КП, тож я намагався використати цей час аби максимально відірватися. Від КП дорога збігала вниз, я встиг обігнати кілька учасниць 100 км дистанції однак, вже стала відчуватися і втома, мій темп дещо впав.

Потім вказівники і трек на 50 км відхилилися від дороги в ліс. Перебігши через потічок я почав забігати стежкою вгору, останній з 3 великих підйомів. Кроків позаду не було чути, так само як й нікого не було чити чи видно попереду. З 37 км кілометри стали тягнутися значно довше, ноги вже відчували втому. Однак, на крок не перезодив, бо підйом був досить біговим й економічніше та швидше було його бігти.

За якийсь час вибіг на той самий гребінь, де наздогнав хлопців після КП 1. Тепер і до самого КП лишалося кілька км, щоправда цього разу дещо іншим маршрутом.

КП 4 – Фініш

На КП набрав пів пляшки ізотоніка й побіг. До фінішу лишалося всього 7 км, а у мене з собою було аж 2 рідких гелі, навіть за багато:).

Вибігати з лісу не хотілося. Вже тут відчувалася спека, а що казати на шосе в полях. Але, невдовзі, лісова дорога вивела на шосе, що означало, що до фініша лишилося якихось 5 км.

Терпіння. Дихання. Фокус.

Ще від КП я почав наздоганяти учасників дистанціх 21 км, які стартували через годину від нас. Зараз на шосе – їх побільшало. Це допомагало, бо можна було візуально зачепитися за когось, почати наздоганяти, обігнати й таким чином, швидше подолати ще один шматочок дороги.

Я досі не знав яким я біжу – чи 4 або ж 5, а може й 6. Тож старався прискорюватися аби по-можливості, підібрати ще когось зі своїх конкурентів. А ще – хотілося на початку спробувати вибігти дистанцію з 4 годин. Зараз вже було за 4 год але ще не надто багато від цільового часу, тож витискав з себе все можливе.

Фінішував з українським прапором і це був один із найприємніших моментів за день.

Результат

Мій час 4 год 23 хв і 4 місце в загальному заліку, 1 місце серед чоловіків (40-44р). Від переможця відстав на 26 хв, від 3 місця – на 10 хв, а от свого найближчого конкурента обігнав всього на 3 хв, – тож не дарма страждав на останніх кілометрах.

Нагороджували ТОП-5, і всі хлопці, крім мене, були із категорії 20-34, що трохи потішило, хоча, ведучий потім дивувався коли я ще отримував нагороду в 40-44, через кілька годин:)

Доречі, на фініші не було ніякого фуршету та й жодної їжі, окрім з машини із корндогами, про яку я згадував:). Були тільки кола та мінералка у ящиках з льодом, за що теж спасибі організаторам, бо по спеці, яка тривала години до 5 вечора, випив мабуть 7-8 баночок напоїв, не рахуючи ще води. Не за один підхід, звісно але все ж…

Харчування

План по харчуванню був максимально простий – споживати по 200 кал у вигляді гелів (Maurten & SIS), перші 2 год без кофеїну, потім з кофеїном. Також, сольові таблеткт кожну годину, й ізотонік-вода.

Однак, на брифінгу (не пропускайте передстартові брифінги;) організатори пообіцяли гелі Naak, тож вніс корективи до свого плану й не брав всі 8 гелів, а тільки 5. Обіцянки оргів справдилися і бігти на Naak мені дуже сподобалося. Все ж 200 кал замість 100 кал у 60 мл – це непогана кількість додаткової енергії.

Екіп та спорядження

Загалом, в списку обов’язкового спорядження для 50 км були тільки ємності на 1 літр, стаканчик. Навіть ніяких вимог щодо звичних нам “свистка, ізофолії”. Особливо старався не нести зайвого, втім біг з наплічником (бо зручно для 2 пляшок).

Екіп

• Кросівки Hoka Speedgoat 5
• Шкарпетки Injunji (ті, що з “пальчиками”)
• Компресійні гетри One
• Компресійні шорти Under Armour
• Бігова майка з гербом України (Macron)
• Рукави

Спорядження

• Стаканчик для води
• Наплічник Salomon 9
• М’які фляжки по 0,5л (2шт)
• Біговий пояс Salomon
• Годинники Garmin Fenix 6X (із закачаним треком)
• Мобільний телефон

Висновки

Загалом, старт вийшов хорощим, як по тому, як відбувалася гонка, так і по результату. Звісно, хотілося б забігти хоча б на 3 місце, однак 10 хв різниці об’єктивно важко було б надолужити. Хлопці змагалися сильні, а над швидкістю я працював не так багато, як над об’ємами.

ТОП-3, доречі, отримали запрошення на фінал до Шамоні наступного року, дистанція ОСС. Але мені такий “приз”, все одно був не потрібен, бо збираюся (вже в четверте) на UTMB :))

Відео мого біго-звіту вже на каналі “НаукаАжБігом”:

P.S. Доречі, “засвітився” на обкладинці відео-ролика про цьогорічний Grindstone. Праворуч за хлопчиною у помаранчевій футболці:) Теж залишаю в цьому біго-звіті аби можна було відчути атмосферу гонки:

Запис Grindstone Ultra Trail 50k: як я готувався до 100-мильника UTMB, а пробіг 50 км by UTMB спершу з'явиться на Time2trail.

Анна Дармограй – українська трейлраннерка, PhD з хімії, яка вже 10 років як живе у Франції. Вона переможниця і призерка багатьох престижних трейлових стартів. Минулого року Анна показала найвищий Performance Index ITRA серед українок у 2021 році – 702 бали за гонку High Trail Vanoise, а ще – перемогла аж у двох номінаціях Української трейлової премії: найкраща спортсменка року в категорії “Medium” та найкращий результат року (жінки).

Анна Дармограй: життя одне, тож не хочу його проспати

Аня, минулого року ми бачилися з тобою у Шамоні, коли ти приїздила підтримати одноклубників з Ліону. Скажи, які враження від перебування у Шамоні в ролі учасника цього року?

– Я приїхала в Шамоні за декілька днів до старту. Хоча ОСС (Orsières-Champex-Chamonix 56k, +3460m) був основним стартом сезону, перед цим я 3 тижні своєї відпустки провела з рідними в Україні. Знаю, що моя підтримка та присутність важливі для них зараз під час війни. Тож хоч і розуміла, що така перерва без гір позначиться на підготовці та результаті, але нітрохи не шкодую про своє рішення.

Розкажи як взагалі тренуватися зараз в Україні? Напевно психологічно складно, коли постійно лунають повітряні тривоги…

– Так, тренуватися зараз в Україні не просто. Я старалася бігати рано вранці, поки менше людей і немає комендантської години. Зазвичай в парку “Софіївка”. Але частенько ловила на собі несхвальні погляди людей. Направду ці ранні тренування дуже мене виснажували, бо вкупі із частими повітряними тривогами ввечері, вночі, виходило, що ніяк не могла нормально виспатися та відновитися…

Я знаю, що у тебе минулого року була травма. Чи встигла за осінь-весну відновитися?

– У мене і справді була досить серйозна травма коліна і процес відновлення тривав довго, довелося чимало попрацювати із фізіотерапевтом. Однак, на щастя, з весни вже почала по-троху бігати обережно додаючи навантаження. У липні ми пробігли командою гонку в горах Pierra Menta été. Це триденна гонка з етапами, які мають досить солідний набір висоти, орієнтовно: 1 день 26км і 2700мб 2-ий день 25км і 2600м і 3-ій день 19км і 1800м. Насправді ми стартували не на результат, я бігла дуже обережно у перший день. Але наступні дні, коли зрозуміла, що можу давати нормальне навантаження на коліна, то вже себе не стримувала. Тож за підсумками трьох етапів ми навіть вибороли 3 місце!

Я знаю, що гонка ОСС стартує хоча і вранці але доволі пізно. Тож всім доводиться пробігати найспекотніші обідні години. Наскільки це впливає на хід гонки? Поділися своїми враженнями.

– Погода й справді один із критичних факторів, бігти було дуже складно. В основному через страшенну спеку і судоми, які мучили майже всю гонку. Власне до 20 км все було добре, а потім почалися сильні спазми гомілок. Що я тільки не робила: пила магній, масажувала м’язи – нічого особливо не допомагало. Так і доводилося страждати, терпіти та бігти. Не кажучи вже про втому через довготривалу подорож, повернення з України.

Чи задоволена своїм результатом?

– Особливо на хороший результат зараз не розраховувала. Травма, три тижні проведені в Україні, стрес та недосипання, все позначилося не найкращим чином, я це розуміла перед стартом. Ну, а потім судоми довершили справу. Але це життя, треба приймати все!

Чи маєш якісь бігові плани на осінь?

– Так, зараз готуюсь до Чемпіонат світу в Тайланді. А далі побачимо.

Валентина Горбань – трейлраннерка з Києва, переможець і призерка багатьох трейлових стартів як в Україні, так і закордоном. Минулого року на чемпіонаті України з гірського бігу Валентина виборола срібло на дистанції 40 км.

Валентино, це був твій перший старт у Шамоні. Розкажи як враження загалом від “Мекки трейлраннінга”?

– Так, це був перший старт в горах Шамоні і основний у цьому році. Я готувалася до нього кілька років: збирала бали, тренувалася, адаптуючи організм до навантажень. Шамоні, звичайно, місце дуже особливе. Але через війну в Україні зараз було не дуже до підготовки. На кінець лютого ми були в Туреччині родиною і ось вже 7-ий місяць мандруємо країнами Європи з кількома валізами, які прихопили із собою…

Як проходила твоя підготовка? Чи мала змогу тренуватися у горах?

– Так, як і казала, я починала підготовку до весняного бігового сезону із тренувального табору в горах Туреччини. Потім була Румунія, Хорватія, далі – Австрія. Гір було чимало, але емоційно постійно була гойдалка через війну, тож і підготовка проходила з перемінним успіхом, нервова система не завжди витримувала. Додавалась невизначеність як і куди далі їхати, де зупинятись. Маючи школярів, питання стояло дуже гостро і лише в перший тиждень серпня можна було трішки видихнути, бо ми визначились з постійним місцем проживанням, орендували квартиру (скитання по подобовому житлу через airbnb нарешті припинилось)  і отримали дозвільні документи. Лише тоді певний тиск впав. Всі ці події не сприяли якісній підготовці, це стосується всі українців і тих хто лишився, і тих хто виїхав. Бо переживання, невизначеність, у когось втрати…, страх, лють на ворога аж ніяк не сприяють спортивному росту. Але не дивлячись на весь шлях мотивація лишалась, певно не було такого, щоб не було бажання йти на тренування.

Як тобі біглося? Як проходила гонка?

Найбільше мене здивував мій досить індиферентний стан організму перед стартом. Не можу сказати, що зовсім було все одно, але не було тієї зарядженості, що є зазвичай.

А так – все відбувалося згідно відпрацьованої рутини: прокинулася о 3 ранку (бо ще годину треба було їхати до точки трансферу – Лез Уша), поснідала, приготувала ізотонік взяла всі потрібні речі. О 5 ранку з Лез Уша нас забрали автобусом до місця старту. Їхати було 2 години, тож встигла навіть подрімати.

Старт був о 8, а тому встигла ще розім’ятися та навіть стати у перші ряди з ТОПами. На початку темп тримала свій, слідкувала за пульсом. До першого КП все йшло за планом. А потім – сонце піднялося вище, стало припікати й почався довгий підйом. Ось тут стало тяжко, ноги бігти не хотіли, тож доводилося “повзти” пропускаючи купу народу. Втім коли перевалили через вершину і опинилися на тіньовій стороні гори – стало легше. Вже змогла включити швидкість і почала нарід обганяти. Так і до самого фінішу бігла вже без повторних “провалів”.
Фініш у Шамоні – це, звичайно, щось. Заради тієї атмосфери, підтримки та овацій звичайно вартувало було приїхати на гонку!

Чи задоволена своїм результатом?

– Своїм результатом, відверто кажучи, розчарована. Дуже багато сил і часу вкладено у підготовку, мала надію на трохи інший фінішний час, але… Але рада, що все ж пробігла гонку, бо у багатьох зараз навіть такої можливості немає. І отримала свій безцінний досвід.

Чи маєш якісь бігові плани на осінь?

Поки хочу трохи перевести подих та відпочити. Особливих планів не маю, хоча думаю, що може ще пробіжу якийсь старт. І таки пробіжу – початок листопада Чемпіонат світу з трейлранінгу в Чайн Маї (Тайланд), мене запрошено до збірної України. Тому відпочити не вийшло (певно це добре)  і я з гарною мотивацією продовжую підготовку з виїздами в гори, поки погода дозволяє.

Поліна Захарова – українська трейлраннерка, рекордсментка багатьох стартів, неодноразова чемпіонка України з трейлраннінгу, майстер спорту, чемпіонка і призерка чемпіонатів Європи з рогейну.

Поліна, розкажи як ти потрапила у Шамоні цього року.

– Коли почалася війна у кінці лютого, я знаходилася в Києві. Десь до кінця березня не було й мови про жодні тренування. Потім поїхала у Карпати – тут вже стала по-троху відновлювати форму. За кілька місяців до змагань – знайомі запросили в гори неподалік Шамоні. Власне, саме тут розраховувала гарно підвестися до змагань. Почала тренуватися, набирати форму але за кілька тижнів до старту все пішло дуже не за планом. Сильно вигоріла емоційно, потім травмувала стопу, одним словом навіть була думка не стартувати взагалі.

Як тобі атмосфера Шамоні?

Шамоні, звісно, класне місце. Відчуваєш себе там як і справді на чемпіонаті світу. Хоча з огляду на рівень конкуренції – так воно приблизно і є.

Як проходила для тебе гонка?

Почалася гонка непогано. Хоча дуже багато змушена була пропустити у тренуваннях, плюс ще й травма – почала бігти в хорошому темпі. Вгірку було важко але терпіла, бо ж змагання. Допомагали палички, без них не знаю що б робила.

Однак, потім почало ставати дедалі жаркіше і у якийсь момент почалися спазми шлунку. Їсти нічого не могла, а попереду ще була половина дистанції. Далі стало ще гірше, бо заспазмували м’язи діафрагми і заледве могла дихати. Ось так на останніх кілометрах, вже на спуску мене кілька дівчат і обігнали…

Чи використовувала сольові капси?

Так, сольові таблетки використовувала але не допомагали.

Які маєш плани на найближчий час?

Хотіла би поїхати на чемпіонат світу у Тайланді. Але оскільки ФЛАУ, на жаль, зараз не може оплатити мені квитки і проживання (згідно положення минулорічних чемпіонатів з трейлраннінгу та гірського бігу переможці чемпіонатів України з трейлраннінгу та гірського бігу мали їхати на чемпіонат світу за спонсорства ФЛАУ – ред). Втім, якщо з’явиться така можливість – дуже хотіла би там виступити й показати хороший результат.

Запис ОСС UTMB 2022: українки штурмують Шамоні спершу з'явиться на Time2trail.

Олексій Мельник – український ультрамарафонець, учасник чемпіонатів світу з трейлраннінгу, переможець і призер багатьох стартів  Тайланді. Олексій вже понад 5 років проживає закордоном і після початку пандемії бігає ультра та змагається у Тайланді.  Цього року Олексій фінішував основну дистанцію UTMB за 32:31 (280 місце з 1789 фінішерів, 2625 стартувало). Дистанція далася йому не просто.  

“Стежки стерв’ятників” та Чемпіонат світу з трейлу-2019

Українці фінішували на Чемпіонаті світу з трейлу 2019

Олексію, розкажи які в тебе лишилися враження від Шамоні?

До Шамоні я потрапив за день до старту. Місце, звичайно, дуже класне, гори навколо, Монблан… Все було добре по самопочуттю. Сходив на експо, там очікувано багатолюдно, і все би чудово але чомусь була велика проблема із туалетами. Добре, що волонтери виручили й пропустили в якийсь службовий:)

Як проходила твоя підготовка до ультрамарафону?

Підготовка проходила непогано але вже зараз розумію, що треба було бігти довші дистанції в якості тренування. Тобто мій останній рейс за 3 тижні до старту був усього 50км…

Вцілому ж у Тайланді, де я зараз, немає особливо де бігати, скрізь дуже плоско. Та й погодно-кліматичні умови досить специфічні (висока вологість та спека), відмінні від таких у Альпах.

Напевно я більше вєло катав. Об’єми були невеликі, орієнтовно 100 км бігу на тиждень і ще стільки ж велосипеду.

Розкажи як проходила гонка? Чи все пройшло згідно початкового плану?

Напевно, я почав занадто повільно. Відповідно, перша половина дистанції (до Курмайора) забрала аж 13 годин. Це багато…

Дуже тяжко давалися спуски. З моїм зростом мені важко було маневрувати на покручених стежках UTMB, тож доводилося просто пропускати суперників. На другій половині я почав по-троху підбирати суперників але потім, на чергових крутих спусках, знов втрачав позиції. Також давалася взнаки відсутність нормального харчування. І та остання гора (підйом від Valorcine – ред.) остаточно добила. Вона була нереально довга і підніматися по ній було дуже складно…

Розкажи докладніше про харчування. Ти біг в основному на гелях чи вживав ще і “тверду” їжу? Чи користувався гарячою їжею на КП? 

З харчуванням у мене склалося не дуже добре. На КП не було гелів, а з собою прихопив тільки 2шт., які швидко з’їв. Далі харчувався тим, що було на КП.

Там були фрукти, марси-снікерси, якісь місцеві “дубові” батончики. Деякі чекпоїнти були з дитячим пюре, мабуть кожен другий. Я одного разу взяв суп, десь 50-ий км. й трошки нудлс (англ. noodles – локшина, ред.) А так намагався брати щось нейтральне – хліб, печиво й запивати все це колою. На Курмайорі випив 1 протеїновий коктейль, який підготував. Далі їв просто салямі – ось і все було джерело протеїна…

У чому ти біг дистанцію?

Біг UTMB у кросівках Hoka Chellenger 6 wide 

Чи використовував трекінгові палиці?

Так, палиці використовував і вони дуже допомагали: як на спусках, пригальмовував ними, так і на підйомах підпрацьовував. Але треба брати Leki, мої, китайські Gipron, надто “важкі”. 

Чи мав команду підтримки?

 – Ні, і, гадаю, це теж було проблемою, бо самому важкувато швидко набирати їжу, воду на контрольних пунктах. 

Чи цього року вам треба було брати з собою додатковий кіт для утеплення?

– З погодою нам пощастило, ніяких додаткових речей брати не довелося.

Чи хотів би ще раз пробігти UTMB? Чи, можливо, ще якусь із дистанцій – CCC або ж TDS?

Так, звісно, хотілося б повернутися і пробігти UTMB ще раз, це дуже епічна дистанція. Окільки реєструватися можна тільки на один старт – то мабуть все ж на UTMB. TDS також цікавий і схожий але… поки не знаю, складно сказати чи вибрав би його. Летіти далеко – тож хочеться бігти щось епічне.

Які плани на цей сезон? Чи плануєш бігти Thiland by UTMB?

Щодо планів – поки особливих не маю. Про Thailand by UTMB думав, цікаво було б ще раз пробігти але там треба платити 300$ реєстраційного внеску, а це чимало – тож побачимо…

Запис Олексій Мельник: хотілося б повернутися ще раз на UTMB, це дуже епічна дистанція спершу з'явиться на Time2trail.

TDS (“Sur les Traces des Ducs de Savoie” (слідами герцогів Савойських), дуже непростий рейс, який на відміну від основної дистанції UTMB проходить більш “дикими” місцями (наскільки дикими можуть бути Альпи навколо Мон-Блану).

Попри те, що дистанція TDS (145k, +9100m) менша за дистанцію основної гонки UTMB – вертикальний набір та технічна складність, – вищі. Старт рейсу проходить у італійському містечку Курмайор, фініш – у Шамоні (Франція).

TDS з’явився відносно нещодавно – у 2009 році, тоді його довжина становила усього 105км. Поступово довжина дистанції збільшувалася, як і її складність. Минулого року, під час змагань – трагічно загинув один із учасників – чеський трейлраннер. Гонку зупинили і тільки 270 учасників, які бігли перед загиблим фінішували повну дистанцію.

Цього року із 1774 учасників, які стартували в Курмайорі, фінішувало трохи більше тисячі – 1072.

Переможці TDS UTMB-2022

ТОП-5 чоловіків

1. Ludovic POMMERET (France) – 18:37:04

2. Joaquin LOPEZ (Ecuador) – 19:42:09

3. Elias KADI (France) – 19:49:51

4. Martin KERN (France) – 20:06:59

5.Guillaume BEAUXIS (France) – 20:08:53 ТОП-5 жінок

1. Martina VALMASSOI (Italy) – 22:42:47

2. Claudia TREMPS (Spain) – 22:59:38

3. Katharina HARTMUTH (Germany) – 23:22:18

4. Julia REZZI (France) – 24:03:12

5. Ildiko WERMESCHER (Hungry) – 24:38:44

Українці на TDS UTMB

Любителі трейлу з України вже неодноразово брали участь у TDS UTMB. Найбільш вдалим є виступ Андрія Лисенко у 2019 році, який посів тоді 36 місце у загальному заліку.

UTMB 2019: враження учасників з України (частина 2)

RaceRew #3: UTMB-2018 – підсумки та враження учасників з України (Частина 1)

Людовік Поммерет – переможець TDS 2022

Людовік Поммерет (Ludovic Pommeret) – 47-річний французький трейлраннер, який цього року виграв TDS UTMB (149k, +9100m). Людовік Поммерет на рейсах UTMB – частий гість. І, зазвичай, виступає дуже потужно.

• 2009 рік – 3 місце ССС UTMB
• 2012 рік – 21-е місце на UTMB (дистанцію скорочено через погодні умови) 2016 рік – 1 місце
• 2017 рік – 3 місце ССС UTMB
• 2018 рік – DNF TDS UTMB
• 2019 рік – 3 місце TDS UTMB 2021 рік – 4 місце UTMB
• 2022 рік – 1 місце TDS UTMB

Як не дивно, інформації про Людовіка у пресі не так і багато. Що ж іще відомо про французького трейлраннера?

• основна професія – computer science engineer, трейлраннінг для Людовіка тільки хоббі
• окрім трейлраннінгу, Людовік займався сноубордігом, сьорфінгом та лижами
• живе французький трейлраннер за годину їзди від Шамоні, як він каже у “низьких Альпах”
• у трейловий біг Людовік потрапив випадково на початку 2000-их
• Людовік переможець та призер таких популярих стартів як: La Diagonale Des Fous, High Trail Vanoise, Transvulcania Ultramarathon, La SaintéLyon та ін.
• цього року на Western States Людовік фінішував 6-им із часом 16:20
• спонсори: Hoka, Compressport
• виступи на чемпіонатах світу з трейлраннінгу: 7-ий (2019 рік); 5-ий (2018 рік); 6-ий (2017 рік);

Попри свій вік, останні 6 років Людовік Поммерет показує дуже високі результати. І це при тому, що він не займався бігом від самого дитинства й не є професійним трейлраннером. А це може слугувати і для багатьох із нас, кому вже 30+ хорошим прикладом, що завдяки регулярним тренуванням – ми здатні досягнути чималих вершин у видах спорту, які нам подобаються. Чого всім нам і бажаю!

Фото обкладинки статті: https://www.irunfar.com/2022-tds-results/ludovic-pommeret-2022-tds-mens-winner-feature

Запис TDS UTMB-2022 і 47-річний чемпіон спершу з'явиться на Time2trail.

MCC (DE MARTIGNY-COMBE À CHAMONIX”) – відносно молодий забіг, який почали проводити в рамках фестивалю UTMB тільки у 2018 році. Дистанція МСС UTMB складає 40k, +2300m і участь у ньому можуть брати тільки для волонтери UTMB®, партнери і місцеві бігуни. Цього року на забігові стартувало 972 бігуна, з них фінішувало 907.

Свої враження про участь у найпершому МСС ще у 2018 році розповідав Сергій Співак:
RaceRew #3: UTMB-2018 – підсумки та враження учасників з України (Частина 2)

Серед учасників МСС цього року була і Оксана Рябова, ультрамарафонка з міста-героя Чернігова, яка вже кілька років мешкає і тренується у Курмайорі (Італія). Оксана виборола “срібло” фінішувавши 2 серед жінок подолавши дистанцію за 05:04:02 (37 в загальному заліку).

У стартах UTMB Оксана брала участь вже вчетверте. Перед цим були: ССС UTMB (2017), TDS UTMB (2018), UTMB (2021). Інтерв’ю з Оксаною:
Оксана Рябова: «Ультра- це не тільки про біг…»
Ультрамарафон і ментальні стратегії чемпіонів (Part 2): Оксана Рябова 

“Долаючи пустелю”: пізнати свої можливості та врятувати життя… 

Пост-фінішне інтерв’ю Оксани Рябової

Оксано, перш за все вітаю з чудовим виступом! Як враження від гонки загалом? Чи очікувала такого результату?

– Дякую! Враження лишилися неймовірні, важко було уявити, що так виступлю. Насправді й на саму гонку потрапила дуже випадково, початково не планувала. Вже к зареєструвалася – розглядала її як хороше тренування перед TOR130-TOT DRET (130k, +12000M), який проходитиме в середині вересня у рамках знаменитого TOR DES GEANTS.

Тобто для тебе це був “прохідний старт” і якось окремо ти до нього не готувалася?
– Саме так. Такий собі лонг-ран в атмосфері Шамоні. Не дуже люблю бігати такі коротенькі гонки. Тому, особливих планів потрапити на тумбу не було, розраховувала поборотися за 5-6 місця.

Зрозуміло. Як загалом у тебе цей тренувальний рік? Ми списувалися з тобою, коли твої батьки ще були у Чернігові, й місто було майже оточене росіянами. Чи вдавалося якось тренуватися будучи в цей час в Італії?

– Після початку війни, особливо протягом лютого-березня – не могла тренуватися взагалі, настільки був великий стрес і постійна напруга. Єдине що бігала 2-3 рази на тиждень аби зовсім не забути, як це робити. У квітні, як ЗСУ вибили росіян з-під Києва, Чернігова, Сум і частково Харькова – стало трохи легше – почала тренуватися. На щастя оселя батьків не постраждала під час облоги Чернігова й з ними самими все гаразд.

– Щодо тренувань загалом, то минулі два роки я практично не брала участь у стартах через травму коліна. У лютому цього року ще до війни – пройшла спеціальне тестування у спорт-центрі: дуже прискіпливо перевіряли мою біомеханіку. Їхній фізіолог підібрав вправи на відновлення балансу м’язів. І кілька тижнів поспіль я їздила двічі на тиждень у цей центр для відпрацювання вправ. Потім вже робила їх у домашніх умовах. Поступово відчула, що справді стає краще і коли повернулася до тренувань – то також побачила прогрес.

– У травні збігала 250км з набором 17000м “Cammino Balteo” за 5 днів у горах – і в останній день відчула, що організму дуже гарно зайшло. У червні був K119 of Scenic Trail, де посіла 6 місце, а в кінці липня збігала Trail del Battaglione (54k, 4500m+), де була 3-ою.  

– Зараз, таке враження, що знаходжуся чи не в найкращій формі у своєму житті.

О, це чудово, чекаємо тоді від тебе нових звершень цього року!
– Гаразд, постараюся:)

Розкажи як проходила сама гонка. Ти добре знала маршрут? Наскільки легко-важко тобі далося це “срібло”?

– Щодо гонки – то починалася вона дещо нервово. Ми мали стартувати із Martini-Conbre (Швейцарія) але автобус від організаторів, який повинен нас був туди привезти із Курмайора, сильно затримався через аварію у гірському тунелі. Ми приїхали за 20хв до старту, я заледве встигла отримати свій стартовий номер. Потім ще довелося перелазити через огорожу аби протиснутися по-ближче до перших рядів але все вдалося:) 

– Маршрут не знала. За друге місце – довелося поборотися. До першого КП бігла 4-ою, потім вийшла на 3 позицію. На 2 КП мені сказали, що до дівчини, яка біжить другою лишається хв 5. Встигла наздогнати суперницю якраз перед підйомом. Випередила її, а потім відпрацювала на спуску скільки було сил. Тільки як побачила фінішну арку – накрили емоції.

Чи знала своїх суперниць?
– Ні, нікого з них не знала. Й спеціально перед стартом не дивилася, хто суперниці, адже як і казала, для мене цей старт був прохідним, як тренування. Пізніше про 1 місце дізналася, що вона досить відома гірська бігунка у Франції.

Ти бігла з палицями чи без?

– Бігла з палицями. Набір висоти як на 40 км був досить солідний. Тож не пошкодувала про свій вибір.

Як тренувалася останній місяць? Скільки набігала км? Який набір висоти робила?
– Тут треба дивитися у Strava Але так робила і об’єми і, оскільки живу у горах, з набором висоти також все гаразд.

Які були призи переможцям і призерам МСС?
– Отримала фірмову статуетку від UTMB. Це все:)

Які подальші плани? Тобі, виходить, для “повної колекції” не вистачає ще ОСС? Плануєш пробігти наступного року?
– Що-що, а ОСС – не планую. Дуже хочу пробігти ще раз TDS UTMB в його новій версії, там маршрут більш “дикими” місцями, дуже красивий.  І ще раз UTMB. 

Що ж, успішної тобі підготовки до TOR130 та вдалого старту. І, щоб знову забігла на подіум з українським прапором!:)
– Дякую!

Фото: соцмережі Оксани Рябової

Запис “Срібло” Оксани Рябової на MCC UTMB-2022: історичний подіум для України спершу з'явиться на Time2trail.

Я й досі вважаю, що минулого року трапилося невеличке диво і попри пандемію та всі обмеження, а також “вартість питання”, я таки потрапив до Шамоні й пробіг рейс ССС UTMB (101k, +6100m). Сам ССС UTMB ще називають “молодшою сестрою UTMB”, оскільки його створили через 4 роки після появи основного і він на 99% повторює основну дистанцію – тільки трохи коротший (на 70k:).

CCC UTMB-2021: на 100 км ближче до Мрії

Старт ССС UTMB відбувається в той самий день, що і повної дистанції UTMB, тільки о 9 ранку і з італійського містечка Курмайор. Учасників – близько 2000. Цього року фінішерів – 1727, DNF – 386. Переможці:

ТОП-5 чоловіки:

1. Petter Engdahl (Sweden, lives in Norway) – 9:57
2. Jonathan Albon (U.K., lives in Norway) – 10:16
3.  Andreas Reiterer (Italy) – 10:23
4. Jia-Sheng Shen (China) – 10:29
5. Peter Fraňo (Slovakia) – 10:35

ТОП-5 жінки:
1. Blandine L’hirondel (France) – 11:40
2. Sunmaya Budha (Nepal) – 11:45
3. Abby Hall (USA)  – 12:12
4. Jazmine Lowther (Canada) – 12:19
5. Rosanna Buchauer (Germany) – 12:24

Враження

• Світ прискорюється:) Минулого року переможець CCC подолав трасу на 37 хв повільніше, а 10 місце – на 31хв повільніше за цьогорічне 10 місце. Писали про сильний дощ на початку старту але схоже, що склад учасників підібрався такий, що погода не стала на заваді.
• Рекорд траси у чоловіків тепер 9:57, у жінок – 11:40. Як кажуть американці – це просто insane вибігти 100k із 6000м набору із 10 год. Минулого року за хороших обставин розраховував на 12год+, вийшло майже 14год.
• Переможець серед чоловіків – Petter Engdahl був тільки 5-ий за рейтингом (ITRA – 907), окрім спорту ще займається лижами (як певно і всі норвежці-шведи-фіни в певну частину сезону). Зі значних досягнень – перемога на  Salomon Zugspitz Ultratrail в липні,  “бронза” на ОСС-2021, “бронза” на Transvulcania-2019. Дистанція ССС UTMB – поки у нього найдовша.
• Переможниця серед жінок – Blandine L’hirondel, – продовжує впевнено підкорювати дистанції UTMB. Минулого року вона була першою на ОСС, цього року – ССС. У 2019 році на ЧС з трейлу в Португалії (де також довелося бігти) – перемогла, тож є діючою чемпіонкою світу з трейлу. В тому ж році – виграла ЧС із “довгого” гірського бігу. Захистити титули напевно зможе в листопаді, якщо цього року ЧС з гірського бігу та трейлейлу знову не перенесуть:)
• Формула-1 – так само як і на UTMB еліта “пролітає” КП за лічені секунди, максимум хвилину. На жаль, минулого року не було такої зручної навігації на live UTMB, як зробили зараз і проаналізувати свій час проведений там складно. Але точно пам’ятаю, що це було в режимі щонайменше 3-5хв на великих КП, бо час забирають черги до волонтерів, поки вони набирають пляшки водою чи колою і т.д (при тому, що біг в основному на 65-75 позиції, не було супер-ажіотажу). Крім того, минулого року не можна було робити “заброску”, а це означало, що на КП доводилося добирати гелі-батончики аби було “паливо” на наступний відрізок.  І, звісно, багато часу можна втратити на останньому підйомі-спуску з Валорціну до Шамоні – тут треба мати міцні ноги та нерви (бо бігти доводиться  вже у сутінках-темряві:).
• Підготовка у горах – важлива. Це ніби й очевидний факт але хочу на ньому загострити увагу. Бо добре, що в Україні є Карпати, і Крим, який ми невдовзі, маю надію – повернемо. Однак, направду кажучи, Альпи відрізняються висотою та технічністю. Тож якщо хочете бігти щось довге ССС UTMB, UTMB – варто зробити собі кемп за 10-21 день до гонки, а краще – кілька кемпів протягом року. 

Вперед і в гори: висота, гіпоксія та біг (Part 1)
Вперед і в гори: як тренуватися на висоті? (Part 2) 

Вперед і в гори: трейлові міні-збори День “0” 

***
Що ж рік 2021 став роком рекордів на ССС UTMB. Наступні роки, якщо не буде серйозних погодних катаклізмів – на ньому можна очікувати ще більше боротьби та конкуренції, особливо якщо TDS UTMB скасують, як планували попередньо. Втім, для любителів трейлу, а особливо для тих, хто готується до повної дистанції – ССС UTMB точно вартує пробігти.

Фото обкладинки статті: https://run247.com/running-news/trail/utmb-ccc-route-live-tracking-how-to-enter

Запис ССС UTMB 2022: рік рекордів спершу з'явиться на Time2trail.

Минулий тиждень у Шамоні (Франція), проходив один з найпрестижніших трейлів – Ultra Trail du Mont-Blanc (UTMB) (171k, +10000m). Моє серйозне захоплення трейлом почалося саме з цього неймовірного 100-мильника у Альпах, коли у 2015 році дізнався про UTMB і спробував уявити як взагалі можна пробігти такий маршрут “простому смертному”. Втім, роки підготовки і минулого року – вдалося фынышувати на ССС UTMB (101k, +6100m). Назбирав кваліфікаційні бали і цього року з першого разу виграв у лотерею слот на повну дистанцію UTMB.

CCC UTMB-2021: на 100 км ближче до Мрії

UTMB-2022: як потрапити на “неофіційний” чемпіонат світу з трейлу

Однак, 24 лютого і стало зрозуміло, що цьогорічні плани “спортивних звершень” можна відкласти на більш світле майбутнє, після нашої перемоги у розв’язаній росією війні. З вересня 2021 року з родиною знаходжуся у Каліфорнії, тож біг тут, у США, став способом збирати кошти для волонтерських організацій і певної соціалізації в новому середовищі. Здавалося, трейл лишився зовсім далеко але… Тиждень рейсів UTMB і досягнення українських спортсменів – знову мотивують повертатися на стежки й готуватися до UTMB-2023. Сподіваюся – завдяки нашим збройним силам – переможемо і все складеться! А поки – допомагаємо з волонтерами із Nova Ukraine всіляко нашу перемогу прискорювати.

***
Кожен із рейсів 7 рейсів UTMB заслуговує окремої уваги. Але найперше, поки свіжі враження, хочеться трохи прокоментувати події на основній дистанції.

Результати UTMB-2022

Докладний огляд результатів із розбором ходу гонки та пре- і пост- фінішні інтерв’ю можна знайти на irunfar:
2022 UTMB Results: A Record for Jornet and a Runaway Win for Schide

ТОП-5 чоловіки
1. Kilian Jornet (Spain) – 19:49
2. Mathieu Blanchard (France) – 19:54
3. Tom Evans (U.K.) – 20:34
4. Jim Walmsley (USA) – 21:12
5. Zach Miller (USA) – 21:27

ТОП-5 жінки
1. Katie Schide (USA) – 23:15
2. Marianne Hogan (Canada) – 24:31
3. Kaytlyn Gerbin (USA) – 25:07
4. Jocelyne Pauly (France) – 26:13
5. Eszter Csillag (Hungary, lives in Hong Kong) – 26:32

Враження

• Світ – прискорюється. Минулі роки ТОПи трейлу всіляко наближалися до sub-20h але вибігти з цього часу вдался тільки у 2017р за поганої погоди, коли маршрут був коротшим із меншим набором висоти та спуском. 

• Минулого року тільки ТОП-15 фінішерів вибігли із 24 годин, цього року – аж 31 фінішер sub-24h(!) 

• Майже 1/3 учасників – не фінішувала (DNF – 838, Finishers – 1789). Хоч UTMB і не є найекстремальнішим та найскладнішим 100-мильником у світі але потребує ретельної підготовки.

• Менше третини фінішерів 491 учасник фінішували швидше 36 годин. Тож для переважної більшості любителів трейлу – реальність така, що треба провести 2 ночі поспіль в горах, аби фінішувати, оскільки старт о 18 вечора.

• Кіліан – чемпіон. Перемога не далася каталонцю легко. Місяць тому він переміг на Hardrock 100 (де змагався із Франсуа Д’Аєном, минулорічним переможцем Hardrock100 і UTMB) і встановив новий рекорд траси. А за тиждень перед UTMB – ще й встиг підхопити ковід (щоправда легку форму й лікар дозволив йому бігти). 

• Волмслі – фінішував. Американець вкотре не витримав темпу, який сам задавав від початку і втратив лідируючу позицію після 120км. Однак 3 місяці проживання й підготовки у Альпах далися у знаки – Волмслі 4-ий, і це поки найкращий його результат.

• Зак Міллер – повернувся. Зак Міллер – після отриманих травму 2018-2019рр, операцій та довгої реабілітації – знову серед еліти на UTMB.

• Метью Бланкард – нова зірка ультра у Франції. Попри своє 3 місце на UTMB-2021 – він не був серед претендентів на перемогу цього року. Втім заледве не вирвав перемогу у самого Кіліана.

• Американки – продовжують домінувати на UTMB. Навіть за відсутності Кортні Дауволтер, минулорічної переможниці UTMB і рекордсменки траси – золото і бронза цього року – за представницями США.

• UTMB стає Формулою-1. На UTMB live можна побачити не тільки загальний час учасників, а й скільки часу вони витратили на КП. У Кіліана це 16хв, у Бланкарда – всього 11хв (!) І це для 13 великих КП. Для того, щоб отак “пролітати” КП за 1 хв чи менше – треба як навички, так і дуже професійна команда підтримки. Чи грає це роль на ультра? Звісно! Так фінішний час Зака Міллера – 21:27:50 (5 місце), а Бената Мармізоля – 21:28:14 (6 місце) – різниця усього в 24с. При цьому якщо Зак провів на КП сумарно 19:34, Мармізоль – 22:25. 

• Тепер у Кіліана Жорне та Франсуа Д’Аєна по 4 перемоги на UTMB. Волмслі після фінішу 4-им також не полишає наміру покращити результат наступного року і першим з американців виграти UTMB. Тож найближчі роки – на UTMB буде дуже гаряче. Незалежно від погоди

***

На жаль, через війну, більшість українців, які пройшли лотерею цьогоріч – не змогли взяти участь у рейсах UTMB. Реальність така – що більшості українських трейлраннерів зараз не до трейлу. В країні повномасштабна війна з усіма витікаючими обставинами. І коли ця реальність зміниться – поки можна тільки гадати. Втім, якщо є змога тренуватися, навіть у “підтримуючому режимі” – це варто робити. Біг – хороший інструмент “антистресу” і запорука здоров’я ментального, яке нам всім знадобиться зараз і після війни.

Організаторам UTMB – великий респект організаторам за те, що дозволили перенести  реєстрації на наступний рік, а крім того – заборонили участь російським атлетам на стартах серії UTMB у 2022 році.

Невеликий “український десант” таки побував до Шамоні й навіть, маємо подіуми, вперше в історії України (!). Інтерв’ю з українцями – учасниками рейсів UTMB-2022 – буду радий поділитися трохи згодом.

Все буде Україна!

Фото обкладинки статті: https://run247.com/running-features/iconic-races/ultra-trail-mont-blanc-route-tracking-enter-kit-list-record-times

Запис UTMB-2022: back to reality спершу з'явиться на Time2trail.

6 січня відкрилася реєстрація на одну з найпрестижніших і наймасовіших ультратрейлових гонок світу –  Ultra-Trail du Mont-Blan (UTMB). Заснований ще у 2003 році, сьогодні UTMB це цілий тижневий фестиваль під час якого змагання відбуваються на 7 дистанціях різної довжини та складності із понад 10 000 учасників! Не дарма її називають World summit of trail-running – такий собі де-факто чемпіонат світу з трейлраннінгу.

Основною є гонка UTMB навколо Монблану (171k, +10000m, яка проходить по територіях Франції, Італії та Швейцарії. Саме тут ви можете зустріти ТОП-ових трейлраннерів з усього світу, насолодитися атмосферою трейлового свята і, звичайно, пробігтися стежками із неймовірними альпійськими краєвидами…

Чи можливо українцям, які бігали трейли лише в Україні, потрапити на гонки UTMB? Звісно! А що для цього потрібно зробити? Давайте розбиратися.

Побігли!

***

Попри карантинні обмеження за останні 2 роки в Україні відбувається справжній бум трейлового бігу. Ще б пак, адже в переважній більшості випадків проведення змагань на відкритому повітрі, з відносно невеликою кількістю людей роззосереджених на достатньо великих площах, місцева влада не забороняє. Тож примітно, що флагман трейлових стартів Chornohora Sky Marathon минулого року на обох дистанціях зібрав понад 1000 учасників!

Загалом, чимало трейлових змагань (зокрема від «Ukrainian Trail League», «Твоя пригода», Skole Ultra Trail та деякі інші) входять до бази ITRA і після фінішу Ви, як учасник, автоматично отримаєте ту кількість балів, яка відповідає рівню складності подоланої дистанції. Крім того, система по «спеціальній формулі» вираховує Ваш index performance.

Докладно про те, що таке ITRA-бали та index performance писав тут:

Навколо Монблану за 10хвилин: бали ITRA, лотерея і навіщо взагалі бігти UTMB?

Ваші бали автоматично «підтгуються» у ваш профіль ITRA та на UTMB відповідно до тих даних, які організатори гонок подають у фінішних протоколах (тому важливо реєструючись на змагання використовувати однакове написання свого прізвища імені латиницею, інакше система може згенерувати кілька різних профілів). Якщо таких профілів ще не маєте – не проблема, достатньо просто зайти на сайти за посиланнями вище і створити свій профіль – система автоматично підтягне всі ваші набігані на цей час бали.

Після створення аккаунту на сайті UTMB – можна буде побачити реєстрація на які гонки Вам наразі доступна. А далі – лишається пройти нескладну технічно процедуру реєстрації на котрусь із гонок UTMB. Про різні нюанси та які можуть бути доступні опції по реєстрації – зараз поговоримо. Все нижченаписане стосуватиметься основних гонок UTMB (OCC, CCC, TDS, UTMB), оскільки, MCC зарезервований для волонтерів UTMB®, партнерів і місцевих бігунів, а до PTL® і YCC застосовується особливий процес відбору.

ЯК ПОТРАПИТИ НА UTMB?

Для того аби потрапити на старти UTMB у 2022 році є два базові варіанти:

• Без лотереї
• Через лотерею

 РЕЄСТРАЦІЯ БЕЗ ЛОТЕРЕЇ

Якщо Ви тільки нещодавно почали бігати трейли з вірогідністю 99% цей варіант вам не підходить. Адже за рік-два набрати бали на рівні еліти трейлраннінга (чи хоча б потрапити в ТОП-3 рейтингу трейлраннерів Україні) – м’яко-кажучи не просто. Варіант набрати достатню кількість балів для кваліфікації та заплатити 2000 євро на благодійність – виглядає простішим але і він потребує участі щонайменше у 2-ох 100км трейлах, для допуск до яких Вам треба буде пробігти спершу меньші ультра-дистанції і т.д.

Однак, для більш досвідчених трейлраннерів все ж можливість реєстрації без лотереї існує, тож нижче розглянемо всі її варіанти.

1. Благодійність

Якщо Ви маєте непереборне бажання пробігти UTMB і достатню кількість кваліфікаційних балів (!) можна сплатити 2000 євро у один з благодійних фондів з якими співпрацює оргкомітет гонки. Але кількість таких слотів обмежена – їх всього 140, а реєстрація на проходить раніше загальної реєстрації на лотерею, у грудні.

Зверніть увагу, організатори наголошують – що внесок звільняє тільки від участі в лотереї. Для участі у будь-якому зі стартів UTMB благодійник має набрати необхідну кількість кваліфікаційних балів.

2. Еліта

Без лотереї – можлива участь елітних бігунів з високими показниками index performance. Яким має бути рівень, щоб вважатися “елітою” для UTMB, відображено на цій картинці (за останні кілька років вимоги до еліти дещо виросли) :

Як еліта можуть подаватися і ТОП-3 атлети за ІР від країни, навіть якщо їхній ІР менше за загально-визначені значення для еліти.

3. Перенесені реєстрації з 2020-2021 років

Бігунам, які отримали реєстрацію на UTMB в 2020 році але у 2021 році її не використали через невизначеності із епідеміологічною ситуацією та можливостями перетину кордону Франції – була надана можливість перенести свою реєстрацію ще на рік, тобто на 2022.

4. Фінішери TDS Bourg-Saint-Maurice 2021

Через нещасний випадок з одним із учасників у 2021 році понад 1000 бігунів дистанції TDS не змогли пробігти її повну версію, у 2022 році організатори надали їм можливість взяти участь у TDS без проходження лотереї. 

РЕЄСТРАЦІЯ ЧЕРЕЗ ЛОТЕРЕЮ

Ось цей шлях потрапляння на UTMB – найбільш ймовірний для переважної більшості трейлраннерів. І тут вже як кому пощастить. Мені, наприклад, аби назбирати потрібні бали та потрапити у Шамоні на гонку ССС UTMB через ковід знадобилося аж 3 роки (через те, що у 2020 році всі старти UTMB відмінили, а слоти перенесли на 2021 рік) J

CCC UTMB-2021: на 100 км ближче до Мрії

Втім, з минулого року система потрапляння на лотерею дещо змінилася і зараз, вцілому, шанси мабуть збільшилися. Участь у лотереї UTMB®, CCC®, TDS® та OCC гонок UTMB® Mont-Blanc 2022 доступна трейлраннерам, які:

• набрали потрібні кваліфікаційні бали
• зібрали running stones, беручи участь у гонках by UTMB та серії UTWT.

Реєстрація за набраними кваліфікаційними балами

Успішно подолавши дистанцію трейлу, який сертифіковано ITRA можна набрати від 1 до 6 балів. Для реєстрації на різні гонки UTMB потрібно мати від 4 до 10 балів набрані з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2021 року щонайбільше у двох змаганнях включених до списку кваліфікаційних гонок UTMB:

• UTMB®: 10 балів
• TDS®: 8 балів
• CCC®: 6 балів
• OCC: 4 бали

Якщо Ви маєте необхідні кваліфікаційні бали – Ви можете брати участь у лотереї з 1 шансом (ім’я з’явиться в лотереї один раз).

При цьому, учасники, які подавалися і не пройшли лотерею на одну з гонок UTMB® Mont-Blanc 2020, матимуть у 2022 році 2 шанси, якщо подаватимуться на ту саму гонку (їхнє ім’я з’явиться в лотереї двічі). Якщо цього року Ви не пройшли лотерею на обрану гонку, на наступний рік це не покращує Ваші шанси в лотереї*

* раніше система реєстрації була побудована так, що при подачі на участь в лотереї наступного року на той самий старт – шанси подвоювалися, а при подачі третій рік поспіль – реєстрацію давали автоматично. 

Учасники можуть перевірити свій рівень пріоритету, щоб зареєструватися на подію 2022 року в своєму обліковому записі бігуна.

Групова реєстрація

Окремо варто згадати про групову реєстрацію. Можна податися на участь в лотереї групою (від 2 до 12 осіб), отримавши 1 квиток на всіх. При цьому, всі учасники групи отримують однаковий результат: в разі виграшу в лотереї – всі отримують слоти, в разі програшу – жоден.

У групі можуть бути бігуни на різні дистанції – у цьому випадку група бере участь в лотереї на гонку, для якої відсоток шансів на виграш найменший. Докладніше про групову реєстрацію тут.

Running Stones

Крім лотереї, яка продовжить існувати й надалі, з січня 2020 року почала діяти паралельна система реєстрації на гонки UTMB  заснована на отриманні running stones, – для фінішерів певних гонок, спеціально відібраних UTMB®.

Список гонок з Running Stones

Як тільки учасник набирає необхідну кількість running stones, він отримує слот на одну з гонок UTMB®, без лотереї. Якщо кількість «каменів» для прямого доступу до реєстрації менша за потрібну, – їх можна обміняти: кожен 1 running stone на додатковий квиток на лотереї, що збільшує шанси на виграш слота.

Які гонки дають право набирати Running Stones?

Перш за все це гонки “by UTMB®”, які дають найбільшу кількість «камінців» – по 3 за кожен набраний бал ITRA. Крім того, гонки Ultra-Trail® World Tour (UTWT), які дають по 1 «камінцю» на кожен бал ITRA.

Для проходження реєстрації на гонки UTMB® без лотереї потрібно набрати наступну кількість Running Stones:

• UTMB® – 18 Running Stones 10 балів ITRA
• TDS® – 15 Running Stones 8 балів ITRA
• CCC® – 15 Running Stones 6 балів ITRA
• OCC – 12 Running Stones 4 балів ITRA

Наприклад, фінішувавши на гонці Gaoligong by UTMB® 160 км (оцінюється у 6 балів ITRA)  – Ви отримаєте 18 running stones, а от фініш на Cappadocia Ultra Trail 120 км (5 балів ITRA) – дасть тільки 5 running stones.

Докладно про умови реєстрації на гонки UTMB у 2021 році можна почитати на сайті організаторів:

Discover the new entry process for the UTMB® Mont-Blanc!

Кількість running stones можна побачити у своєму профілі бігуна на сайті UTMB. Якщо Ви успішно проходите лотерею – камені зникають, якщо ні – лишаються на наступний рік.

ДАТИ РЕЄСТРАЦІЇ ТА ДЕДЛАЙНИ

Попередня реєстрація на старти UTMB-2022 триває з 6 по 18 січня 2022 року і після закінчення терміну реєстрація не приймається. Підсумки лотереї відбудуться 26 січня 2022 року.

Зверніть увагу на важливий момент – під час реєстрації на лотерею у Вас буде стягнуто попередню оплату 50 євро (security deposite). Якщо лотерею не проходите – гроші повертають, а якщо виграєте слот – потрібно буде до 6 лютого викупити, оплативши решту його вартості. Для різних гонок UTMB вартість слотів різна i цього року становить:

• UTMB®: 305€
• CCC®: 189€
• TDS®: 229€
• OCC: 115€

***

Загалом, якщо ви реєструватиметеся на котрийсь зі стартів UTMB вперше – можете ще ознайомитися із покроковим описом процедури реєстрації тут (з картинками-прінт-скрінами:)

Навколо Монблану за 10хвилин: бали ITRA, лотерея і навіщо взагалі бігти UTMB?

Якщо цікавить логістика і вартість поїздки/проживання – докладно описав у статті на Патреоні:

З Києва в Шамоні (Chamonix): travel guide for trailrunners and not only;)

В будь-якому разі  – щиро бажаю успіхів у лотереї!!!

Цього року, завдяки набраним балам на CUT-2019 та ССС-2021 – нарешті маю можливість податися на основну гонку UTMB. Шанси отримати слот з 1 лотерейним квиточком – дуже невеликі, епідеміологічна ситуація – знову напружена, і поки важко прогнозувати, що ж там буде у кінці літа чи відбудеться UTMB-2022 взагалі. Але подаватися – точно варто. Адже шанси виграти є завжди

 Корисні матерали:

• Навколо Монблану за 10хвилин: бали ITRA, лотерея і навіщо взагалі бігти UTMB?
• UTMB 2021: час збирати каміння!
• CCC UTMB-2021: на 100 км ближче до Мрії
• З Києва в Шамоні (Chamonix): travel guide for trailrunners and not only;)
  

RaceRew #5 UTMB 2019: враження учасників з України:

• ОСС (Денис Соколов) – частина 1
• TDS (Андрій Лисенко) – частина 2
• UTMB (Сергій Сапіга) – частина 3

Враження українців, які брали участь у UTMB-2018:

• MCC і TDS (частина 1)
• OCC i CCC (частина 2)
• UTMB (частина 3)

Запис UTMB-2022: як потрапити на “неофіційний” чемпіонат світу з трейлу спершу з'явиться на Time2trail.

ССС (Courmayer-Champex-Chamonix) UTMB (101 м, +6150м) – називають “молодшою сестрою” UTMB, оскільки 101км гонки фактично є частиною основної 170 кілометрової дистанції. З самого початку, коли “божевільна” думка пробігти UTMB міцно вкорінилася в моєму мозку – я розглядав ССС UTMB, як підготовку до основного старту, розвідку на місцевості, так би мовити.

Та все виявилося не просто. Аби потрапити навіть на CCC UTMB треба було набрати необхідні кваліфікаційні бали на інших ультра-трейлах, а ще – пройти лотерею.

Навколо Монблану за 10хвилин: бали ITRA, лотерея і навіщо взагалі бігти UTMB?

У 2018 році – я вперше подавав заявку на участь у ССС UTMB але не пройшов лотерею. У 2019 році – виграв слот на лотереї, однак у 2020 році – все накрилося COVIDом в т.ч. фестиваль UTMB. І ось 2021 рік… Відсутність ясності з пропускним режимом до країн ЄС,  вакцинація (якісь вакцини країни ЄС визнають, якісь – ні…), поява штаму “Дельта” і «нова хвиля» – чи встигнуть взагалі організатори провести UTMB чи, може, французька влада заборонить проведення такого масового старту за кілька днів до, як було з паризьким марафоном у 2020-у? Втім, я вирішив ризикнути, а зірки таки склалися і от, 26 серпня за день до старту, я опинився у Шамоні, який по-праву називають “меккою” трейлраннерів!

Скелясті гори навколо, засмаглі та підтягнуті трейлраннери і трейлранерки від 20 до 60 років у біговому екіпі та зі стартовими пакетами учасників… І, звісно, велична та засніжена вершина Монблану (4809 м)… Фестиваль був в самому розпалі і вперше за кілька років я спостерігав не он-лайн трансляцію, а сам був одним із 2011 учасників CCC UTMB 2021!!!

Логістика

Докладно про логістику і свої думки щодо оптимального маршруту до Шамоні – розповім у окремому дописі, бо є чимало нюансів, які варто враховувати, коли плануєте подорож. А тут тільки скажу, що добирався до Шамоні (Франція) через Женеву (Швейцарія). Це один із найшвидших та найзручніших варіантів. І досить дешевий – особливо, якщо заздалегідь взяти квитки;)

Підготовка

Старт був одним з пріоритетних у 2021 році, тож одразу після чемпіонату України з трейлу, відновленння після якого було на диво швидким, продовжив готуватися до CCC.

Чемпіонат України з трейлу: 50 миль до срібла

Основні акценти у підготовці:
– вертикальний набір;
– ЗФП (задля укріплення кору і проблемних місць);
– гори.

Все йшло чудово і за планому, по контрольних тренуваннях – теж прослідковувався хороший прогрес. Вкотре переконався у дієвості бігової доріжки: менше ударне навантаження (в першу чергу, бо відсутні спуски:) і дужже гарно прокачується біг вгору. Був здивований, коли в перший же день у Квасах спокійно без палиць зробив майже +900м. Оптимізував дієту і вийшов на “бойову вагу”, старався більше спати.

Однак, коли здавалося, що я от-от вийду пік форми, можливо чи не найкращу бігову форму у своєму житті – життя сказало: не поспішай :))  Випадковість? Можливо. Але по “історії” власних травм ще з часів карате (а також спостереженням за подібними негараздами у друзів-знайомих) – схиляюся до думки, що існує певна закономірність. Адже коли ми наближаємося до піку форми – наше тіло і психіка стають немов натягнуті струни. І якщо десь “передавити” або ж готовність однієї зі складових цієї системи (тіло чи психіка) не витримує – ми і “ловимо” травму або нас підкошує хвороба чи трапляється ще якась «випадковість»/нещасний випадок…

На жаль, так сталося і цього разу. За дватижні до старту я поїхав в Карпати, на міні-збори. І в перший же день, на спуску, коли до Квасів лишалося кілька кілометрів – перечепився об камінець, полетів долілиць і смачно гепнувся грудною клітиною об каміння…

За кілька секунд, поки сидів і намагався вдихнути, – весь тренувальний рік пробіг перед очима… Добіг на адреналіні додому. Кілька днів не міг спати на правому боці, не міг з положення лежачи піднятися в положення сидячи (як коли качаємо прес) чи повернутися на бік. Та що там казати – навіть чхнути було спершу просто неможливо! Що ж робити?Спробував наступного дня бігти в дуже повільному темпі. Страшенно хекав, було боляче особливо на спусках – однак бігти було можна. От і продовжив підготовку в такому режимі. Незвично спостерігаючи як ноги бігли, а дихалка не витягувала. Таке було, мабуть, тільки як починав займатися бігом.

На щастя, працюючи з тілом не один рік, навчився прислухатися до організму та й арсенал різних вправ для відновлення/реабілітації вже накопичився чималий. По-троху став різними вправами приводити себе до норми. Тож за кілька днів до поїздки у Шамоні – основні симптоми зняв і, вцілому, бігти було ок навіть по пересіченій місцевості. Першу годинку ще захекувався, далі якось ставало легше. Швидкість просіла, але оскільки мав бігти ультру в горах – вона не була настільки критична, як якби я біг шосейний старт. Звісно, розумів, що тепер заплановані 12 годин на подолання дистанції – опинилися під дуже великим питанням. Однак, направду кажучи, інтерес пробігти гонку, відчути атмосферу фестивалю та й розвідати маршрут частини дистанції UTMB – були значно більшими за результат.

Хід гонки

У Курмайор приїхав автобусом десь о 6:40 ранку. Було ще темно і холодно, тож до 8:30 просидів в Спортивному центрі. Якби знав, що можна було приїхати пізнішим автобусом, а не тим, на який зареєструвався, – краще б ще поспав годинку:)

Стартував у першій хвилі (400 чи 500 учасників) о 9:00. Власне і в стартовому коридорі стояв досить близько до стартової арки. Ось зіграли гімни трьох країн, які маємо пробігти (Італія, Швейцарія, Франція), зворотній відлік і – go, go, go!

Courmayor – Refuge Bertone (CP1) (1-13,5 км, + 1450 м)

Атмосфера навколо була просто наелектризована! Зі старту, як і очікувалося, всі мерщій побігли вперед – займати вигідні позиції перед підйомом вузькою стежкою вгору. В самому Курмайорі дорога майже одразу теж пов’юнилася вгору з чималим градієнтом. Натовп був щільний і це мені нагадало стартові кілометри на чемпіонаті світу в Португалії в 2019 році.

TWCH2019 in action: як це було

Я не дуже поспішав, бо одразу з’являлася задишка (побічний ефект мого падіння на біго-зборах) та й наплічник був незвично важким. Крім того, з досвіду знав, що виграні хвилини на початку – можуть на другій половині гонки вилитися у втрачені години…

За набором висоти, близько 1450 м і по довжині – перший підйом на гору Tеte de la Tronche (2580 м), практично співставний з підйомом на г.Піп-Іван, коли біжиш із с.Луги Chornohora Sky Marathon. Тож по часу розраховував досягнути проміжного КП на вершині, менш ніж за 2 год (вийшло за 1 год 51 хв).

Стежка була вузенькою, а можливостей для обгону – мінімум. Втім, час від часу все одно за першої-ліпшої можливості нарід намагався обганяти. Тож «розслабитися» не було можливості, бо  довкола “літали” гострі кінці палиць, а збоку майоріла прірва… Та й сам, зізнаюся, старався обганяти, коли бачив, що по темпу рухаюся швидше. В один із таких моментів ненароком, зачепив палицею кросівок дівчини, на котромусь з поворотів, як йшов на обгін. Перепросив, побіг далі. Як виявилося, це була не остання наша зустріч з Естер (Eszter CSILLAG (Угорщина)), яка фінішувала 4-ою серед жінок.

Поступово “паравоз” із бігунів з наближенням вершини та розширенням траси – розпорошувався та розтягувався. Тим часом, сонце, яке піднімалося з-за гір – освітлювало золотим сяйвом навколишні скелясті гори. Ех, отут би пофоткати – подумав я, а натомість мерщій погріб нагору аби не відстати від спритних іспанців за якими “вчепився”.

Вибігли на хребет до проміжного КП Tete de la Tronche (9,2 км) і найвищої точки маршруту – 2584 м. Краєвиди гір були просто нереальні! Однак, особливо не було часу щось роздивлятися окрім кам’янистої стежки під ногами. Починався перший спуск і деякий час пішов аби призвичаїтися: місцями було чимало каміння і мозок не одразу переключився у потрібний режим. Втім, перед КП1 вже стало легше, тож швидко поповнив запаси води і кока-коли, перекусив бананами та апельсинами й побіг далі. За ці кілька хв не зупиняючись повз пробіга іспанка Marta MOLIST CODINA (фаворитка гонки, 4-а за рейтингом серед учасникць але перші 3-и – не стартували, РІ 763) – яка, зрештою і перемогла на ССС UTMB цього року.

Refuge Bertone  – Arnouvaz (CP2) (13,5 – 26,1 км, +1880 м)

Поступово відчував, що втягуюся у гонку – менше захекувався, спуски давалися легше. Трохи зловив той самий кураж, якого так полюбляли бажати франкомовні туристи:) Гори навколо були просто неймовірні, на стежці траплялося чимало туристів але вони чемно заздалегідь пропускали нас, бігунів, зазвичай підбадьорюючи і бажаючи успіхів. З’їв печиво і злаковий батончик, які прихопив на КП1.

Ця ділянка траси була багата на всеможливі джерела та джерельця – можна було не набирати стільки води на КП, як зробив я. Також, були достатньо широкі ділянки. На одній з них обігнав кілька дівчат, серед яких була і Естер.

Кишківник трохи крутило, тож на КП2 – забіг в туалет (на кожному великому КП було 4-6 кабінок).  Вирішив більше не брати французьких батончиків., втім, оскільки розкладка по харчуванню через відсутність заброски не давала змоги бігти повністю автономно на своїх харчах, – став налягати на банани та апельсини, а з собою прихопив якийсь французький гель.

Arnouvaz – La Fouly (CP3) (26,1 – 40,2 км, +2700 м)

Підйом на вершину Grand Col Ferret (2537 м),  пройшов бадьоро, попідбирав трохи народу. Тут, теоретично проходив кордон Італія/Швейцарія, ми забігали до Швейцарії, але жодних ознак кордону я щось так і не помітив:)

Десь із  30 км нарешті вловив свій темп, тож тепер відпрацьовував у ньому підйоми та спуски. Сонце припікало але за рахунок прохолодного вітру, жарко не було, можна сказати – оптимальна для бігу погода.

На спуску до Arnouvaz – наздогнав групу із Eszter та ще кількох бігунів. Хоча стежка була технічна, кам’яниста з різкими поворотами і зигзагами – якось призвичаївся бігти і по такому. Зрештою, а що лишалося? А як закінчилося каміння – то по грунту поступово всю групу підібрав і забіг на КП на кількадесят секунд попереду.

La Fouly – Champex Lac (CP4) (40,2 – 54,3 км, +3300 м)

Ця ділянка запам’яталася відсутністю особливих краєвидів та досить одноманітною дорогою – то кам’яниста берегом річки на сонці, то в лісі, то шосейна через якесь селище… Поки вовтузився на КП група, яку обігнав знову була попереду, тож поступово її наздоганяв. Підбігаючи до КП4 – побачив американця Jared HAZEN (РІ 906), того самого, який у 2019 році фінішував за 14:28 Western States (2-им після Волмслі). Він був одним із фаворитів гонки тож наша зустріч означала тільки те, що щось у нього пішло не так (як виявилося, він зійшов на КП4).

На асфальтованій дорозі за кілька км перед КП – «включив шосейника» і знову пообганяв чимало народу, в т.ч. Естер та групу, з якою змагалися ще перед КП3. На самому КП – підїв кавун, банани, розжився схожим на дитяче харчування «киселем» (у такій як дитячі пюрешки упаковці). Відчув приплив сил і швиденко побіг далі. Попереду чекало 3 гори, 3 вершини.

Champex Lac – Trient (CP5) (54,3 – 70,6 км, +4350 м)

Перші кілометри – біг набережною поблизу озера з неймовірно чистою та прозорою водою. Тут зараз відпочивало чимало народу, всі вітали та всіляко підбадьорювали. Потім трек повів на гірську дорогу і почався дуже плавний підйом. Наздогнав групу бігунів і стали бігти випереджаючи одне одного. Ближче до вершини дорога перетворилася у стежку, яка бігла поміж каміння. Так, поступово опинився на проміжному КП La Giete, де трек проходив просто через якісь стайні. Щоправда, там можна було набрати води зі спеціальних бочок, чим і скористався.

Спуск був довгий та серпантинистий наприкінці. Але знову вдалося непогано його відпрацювати підібравши по-ходу кілька людей. Втім, найбільшим моїм здивуванням було те, як побачив, Естер у компанії ще одного бігуна за кількасот метрів попереду, коли вже почалася дорога в Трієнті. Напевно, вона знову швидше залишила КП, поки я набирав воду, колу та їв. Додавши швидкості перед самісіньким КП таки наздогнав угорську бігунку але вже не став обганяти перед самісінькою магнітною стрічкою, забіг на кілька секунд пізніше.

І одразу – до туалету. Не дуже звична дієта, багата на клітковину – давалася взнаки:)

Trient – Valorcine (CP6) (70,6 – 81,2 км, +5200 м)

Ще перед  Трієнтом – стопи почали давати неприємні сигнали. Особливо боляче було на крутих і кам’янисто-корінчастих зигзагоподібних стежках, на яких треба було маневрувати. Вибігаючи з КП зняв кросівки аби витрусити камінці, які натирали. Але, виявилося, що там не було ніяких камінців :)) Тільки чималі водянки;) Що ж, взув кросівки і побіг далі. За час поки порпався з кросами – всі кого підібрав перед КП вже були далеко попереду…

Знову почався підйом на передостанню гору. В якийсь момент наздогнав чималий «паровоз» бігунів та слідував за ним. Потім почався спуск. Старався і тут піддати газу але вдавалося це частково, бо стопи вже просто горіли. Тож коли якийсь добрий дядько у футболці волонтера сказав, що лишилося всього 3 км до Валорцина – був дуже з того радий. Доречі десь на спуску зі Швейцарії ми забіги на територію Франції – але теж ознак якогось кордону абощо – не помітив.

Ось вже дорога і спуск до містечка. Черговий поворот і попереду за кілька десятків метрів бачу… Естер! Мені вже аж не зручно було обганяти її н-ний раз перед КП, тож спокійно дотрусив до наметів десь на пів хв пізніше.

Valorcine – La Flegere (CP7) (81,2 – 91,8 км, +6100 м)

КП пройшов швидко, перекусив кавуном-бананами, залив фляги і мерщій побіг дертися на останню гору. Думав заскочити в туалет але ні на вході в КП, а ні на виході – кабінок не помітив, тож вирішив не гаяти часу, бо не так вже й хотілося:)

Доречі, щодо КП – на КП4, КП5 і КП6 було дозволено асистування чим багато хто й користався. Зрозумів, що дарма не пошукав собі асистентів, бо можна було б економити по кілька хв часу, який втрачається на чергу і час поки набирають, наприклад, кока-колу (вона ж піниться, зараза) або поки видають по 1-2 скибочки кавуна та шматички банана/апельсина. Не кажучи вже про моральну підтримку. Зробив висновок, що на UTMB без асистентів – точно не варто бігти.

Від КП спершу траса йшла досить полого з невеличким набором. Починало вечоріти. Ось вже і остання гора, яка відділяла від Шамоні. Перед нею був якийсь майданчик з музикою, купа припаркованих машин поруч. Повідповідав на привітання і мерщій дертися на гору. Стежка в’юнилася поміж каміння, в деяких місцях були кам’яні сходинки. Хоча я піднімався із палицями – ступати стопами на нерівні камені та постійно маневрувати на поворотах було дуже боляче. Темп сповільнився. Ось мене знову обігнала Естер з угорщини та кілька візуально-знайомих атлетів. Потім ще кілька. В якийсь момент – довелося дістати та увімкнути ліхтарика.

Але коли видерся на більш менш пологий підйом перед вершиною – ось тоді й почалося справжнє пекло. Теоретично, тут можна було вже бігти. Але на практиці водянки так допікали, що кожне перестрибування по камінцях – було немов по розпеченому вугіллю. Темп зовсім впав – просто стиснувши зуби рухався вперед, сподіваючись, що це кам’яне неподобство по-швидше закінчиться.

На додачу почав спазмувати кишківник. Кілька разів так сильно, що мусив зупинятися. Тому, вирішив не випробовувати його французьким гелем, який ще лишався, тільки пити воду і трохи коли. На такому «раціоні» добігав останні 2,5 години гонки.

Вітер на вершині був сильний, тож користуючись моментом, що й так повзу як равлик – дістав шапку та рукавички, натягнув рукава – трохи утеплився:)

Нарешті проміжне КП Tete aux Vents! Тут, виявляється, волонтерила Анна, її батьки колись жили в Україні. Вона написала мені вже після гонки, що була здивована побачити когось з України так неподалік лідерів. Було приємно, хоча ех, не став вже писати їй про заплановані 12 годин і що насправді мій план на гонку – накрився мідним тазом:)

До наступного КП йшов спуск але стежка була дуже кам’яниста і нормально бігти нею не міг. Тож аби трохи відволіктися – згадував різні нецензурні слова іноземними мовами. Не дуже допомагало але трохи переключало увагу.

La Flegere – Chamonix (91,8 – 101 км, +6150 м)

На цьому КП – не зупинявся. Води ще трохи було, а часу й так втратив без міри. Їсти не хотілося, та й не ризикнув би. Кишечник на щастя вже не спазмував але навряд був готовий до дегустацій закордонного спортхарчу. Коли проминув КП то зняв шапку й рукавиці – темп був вищим на спуску і ставало спекотно. На жаль майже весь спуск від останнього КП до Шамоні проходив по камінню-корінню і бігти нормально (швидко:) підступні водянки не давали. Але коли почалася дорога перед самим містечком ось там вже зміг непогано прискоритися – на такій поверхні біль був на порядок менший і не так дошкуляв. Перед фінішем дістав прапор України та під оплески ще досить чисельної публіки, пробіг крізь фінішну арку за 2хв до 23:00.

Краєм ока – помітив поруч арки як майорить ще один український прапор. Виявилося, що моя подруга з якою кілька років працювали в одній лабораторії, і яка поїхала на постдок до Швейцарії, приїхала підтримати. Було дужже приємно!

Результат

13 год і 58 хв, 76 місце в абсолюті та 54 в кат.

Це майже на 2 год гірше того часу, на який цілився початково, тож результатом лишився незадоволений.

Серед основних помилок та факторів, які вплинули:

• Травма під час зборів у горах за 2 тижні до старту;
• Відсутність заброски і необхідність комбінувати звичне харчування із тим, що на КП;
• Натерті водянки на стопах – ніколи не натирав їх у таких масштабах на жодній із попередніх ультра;
• Великий список обов’язкового спорядження і неоптимальність деяких речей по вазі – незвично важкий наплічник.

Кожного з цих факторів або можна було б уникнути (травма, мозолі) або ж мінімізувати їхній вплив (харчування, спорядження). То ж при підготовці до UTMB – буду неодмінно враховувати.

Харчування

Цього разу довелося дещо відступити від «накатаної» схеми харчування раніше: гелі/батончики кожні 25-30 хв, на КП – тільки вода/кола, банани/апельсини поки воду/колу наливають. Все тому, що через пандемію змагання не передбачали можливість зробити заброску (раніше вона була у Champex-Lac). А тому зважився взяти тільки 14 гелів/батончиків та ще 2 пляшечки магнію.  

Всього:

· вуглеводні батончики Nutrixxion – 1 шт
· гелі Nutrixxion без кофеїну – 5 шт
гелі Nutrixxion без кофеїну – 8 шт

Решта: банани, апельсини, кавун на КП, а також казинаки і «кисіль»

Питний режим:

· вода/кока-кола – кожні 7-10 хв, інколи частіше;

· електроліти: 1капс/30-40хв, останні 3 години без сольових.

Цікаво, що вперше за кілька років на 100 км ультрі у мене жодного разу не виникло судом! І це при тому, що навантаження на ноги було дуже велике, а електролітів пив не так і багато.

Спорядження

Порівняно з українськими стартами набір обов’язкового спорядження для ССС UTMB – просто гіганський! Звісно навколо Шамоні і гори вищі, погодні умови більш суворі, а дистанції довгі та технічні. Безперечно для більшості учасників то, звісно, виправдано. Однак, виходить, якщо біжиш на результат – треба подбати аби бігти з мінімалістичною снарягою, яка має мінімальну вагу.але при цьому відповідає вимогам оргів. Інакше, доведеться витрачати додаткові сили і час на ультрі.

У мене деякі речі були цілком технологічні та мінімалістичні але деякі на 100 грам і більше важчі за мінімальні вимоги оргів. Тож коли вдягнув зібраного наплічника – відчув себе равликом. Враховуйте цей момент зі спорядженням, особливо якщо готуєтеся бігти UTMB.

Екіп

• Кросівки Dynafit Felline SL
• Компресійні гольфи Trеkking TM
• Компресійні шорти 2XU

• Футболка Macron
• Рукава Dynafit
• Бафф Suunto

• Мембранна куртка Dynafit Dynafit Transalper Light 3L (в рюкзаку)
• Тайци 3/4 (в рюкзаку)
• Штани дощезахистні Decathlon (в рюкзаку)
• Флісовий лонгслів Dynafit (в рюкзаку)
• Пуховка фр. Фірма (в рюкзаку)
• Шапка Inov-8 (в рюкзаку)
• Перчатки Inov-8 (в рюкзаку)

Снаряга

• Ліхтарики Petzl – 2шт + 2-а комплекта батарейок до них (в рюкзаку)
• Стаканчик для води м’який Hydropack (в рюкзаку)
• Ізофолія (в рюкзаку)
• Наплічник Dynafit Alpine 9
• М’які фляжки Decathlon по 0,5л (2шт)
• Біговий пояс Go far equipment

• Трекінгові палиці Black Diamond FLZ
• Сонцезахистні окуляри
• Свисток

• Годинник Suunto 9
• Моб.

Dynafit Alpine Pro знову себе показали чудово на кам’янистій і досить технічній трасі, а от з гольфами прогадав, – треба було брати із товстішою підошвою – може й не натер би собі водянки. Ну і по-хорошому, не варто було мочити ноги перебігаючи через потічки ще на 20-их км дистанції.

Решта екіпу (окрім ліхтарика, шапки та рукавичок), пролежала в наплічнику – скористався курткою, пуховкою та дощезахистними штанами вже після фінішу, коли почало морозити

Accnowledgements

Дякую всім, хто вболівав та підтримував до та під час цієї непростої на своїй заключній частині, гонки! В тяжкі моменти згадував побажання – і це дуже допомагало.

Дякую моїм Юлі та Валі за їхню підтримку у підготовці до гонки та самої поїздки!

Дякую моїм Партнерам, які допомагали та підтримували продукцією, засобами для відновлення під час підготовки та самої гонки: Nutrixxion Ukraine, Suunto Ukraine, Compex Ukraine, Trekking TM – Перші захисні шкарпетки і компресійні гольфи України, а також всім Патронам блогу time2trail!

І, окрема подяка організаторам UTMB, за чудову організацію та емоції, які вони подарували на цьому святі трейлраннінгу!

***

На паста вечірці, яка проходила в Нд, у заключний день гонки, побачив Катрін Полеті – саме вона з чоловіком у 2001 році організувала перший UTMB, а тепер є директором гонки. Літня жінка стояла спершись на огорожу та дивилася разом з усіма відео-ролики із UTMB-2021, які показували на великому екрані на сцені. Розібравшись з чималенькою порцією вегетаріанського рису – підійшов до Катрін. Подякував за чудову організацію змагань і популяризацію трейлу загалом. Вона посміхнулася, дала high five (“п’ять”) і запросила на ювілейний старт наступного року

Що ж, побачимо, можливо зірки в 2022-ому зійдуться знову? Адже Мріям – властиво збуватися…

Запис CCC UTMB-2021: на 100 км ближче до Мрії спершу з'явиться на Time2trail.

10 січня було оголошено результати лотереї UTMB – одного із найпопулярніших та найжаданіших стартів для трейлранерів з усього світу (“Навколо Монблану за 10хвилин: бали ITRA, лотерея і навіщо взагалі бігти UTMB?“).

Цього року майже 30 українців подали заявки на 4-и основні старти серії UTMB: UTMB, CCC, TDS та OCC. Але тільки одинадцятеро, трохи більше третини, пройшли лотерею. Тим не менш, якщо брати результати за останні 5-ть років, на стартах у Шамоні в 2019 представництво України буде найбільшим.2015 – 2

2016 – 6

2017 – 3

2018 – 7

2019 – 11

UTMB

Аж 4-о українців змагатимуться на основній дистанції. Сергій Сапіга (RaceRew #3: UTMB-2018 – підсумки та враження учасників з України (Частина 3)) пройшов лотерею другий рік поспіль. Раніше, двічі брав участь у UTMB тільки Олексій Прокопенко (засновник і тренер Endurance School), враження Олексія на НогиБоги: “UTMB: как я пробежал 170 км вокруг горы Монблан“.

Загалом, якщо подивитися на списки еліти оприлюднені на irunfar то кидається в очі відсутність на основному старті серії UTMB тієї “зіркової конкуренції” до якої звикли в 2017-2018 роками. У списках немає Kilian Jornet, Francois D’Haen, Xavier Thevenar i, навіть, Jim Walmsley... Хоча, сильних але може менш іменитих атлетів – у списках чамало. Тим паче, як показав 2018 рік, кількість елітних атлетів на старті UTMB – може суттєво відрізнятися від їхньої кількості на фініші, 100-мильник навколо Момблану не зважає на жодні титули чи попередні здобутки:)

CCC, TDS і ОСС

Троє і двоє українців візьмуть участь у ССС та TDS відповідно. І ще двом – поталанило потрапити на ОСС. Конкуренція на всіх трьох стартах – буде як і попередні роки дуже щільною.

А ось так виглядає regret-лист від Організаторів, який надсилають усім тим, кому цього року в лотереї фортуна не посміхнулася. Мовляв, не втрачайте надії, наступного року – матимете перевагу при реєстрації…Сподіваюся, наступного року – матиму і зразочок листа-щастя для порівняння:-)

Що ж, успішної підготовки усім – кому пощастило представляти Україну на стартах UTMB цього року!А тим, хто у 2019-ому на старти UTMB не потрапить – лишається тільки набиратися терпіння, досвіду та балів ITRA. На щастя – маємо великий вибір гонок як в Україні так і закордоном. Найближчим часом чекайте на календар стартів в Україні

Запис 1 із 3: результати лотереї UTMB-2019 для України спершу з'явиться на Time2trail.